Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 728/2433/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 12.11.2025. Зареєстровано: 13.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2025.
Дата набрання законної сили: 12.11.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4823/1759/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		12 листопада 2025 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 728/2433/25
		Головуючий у першій інстанції  Лобода Н. В.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1759/25
		 
		Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
		суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Комунальне виробниче підприємство «Комунальник», 
		розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Комунального виробничого підприємства «Комунальник» про захист прав споживачів.
		 
		 У С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник», в якому, уточнивши позовні вимоги, просили:
		- визнати неправомірними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення квартири АДРЕСА_1 від газопостачання;
		- визнати рахунок ТОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 181,30 грн за послуги технічного обслуговування систем газопостачання квартири АДРЕСА_1 таким, що не підлягає оплаті; 
		- зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» провести перерахунок за послугу із розподілу (доставки) природного газу до квартири АДРЕСА_1 з 16 липня 2025 року;
		- стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_2 80 000 грн у відшкодування моральної шкоди;
		- визнати неправомірними дії КВП «Комунальник» щодо ненадання послуг ОСОБА_1 з обслуговування димовентиляційних каналів квартири АДРЕСА_1 з 01 вересня 2018 року;
		- зобов`язати КВП «Комунальник» провести перерахунок ОСОБА_1 за ненадані послуги з обслуговування димовентиляційних каналів квартири АДРЕСА_1 з 01 вересня 2018 року по 18 вересня 2025 року.
		Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . Цим жилим приміщенням на договірних засадах користується і ОСОБА_2 , який на підставі договору, укладеного з ТОВ «Газорозподільні мережі України», є споживачем природного газу за зазначеною адресою. 16 липня 2025 року невідомі особи надали ОСОБА_2 примірник договору, з якого він дізнався, що представники Бахмацької дільниці Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відвідують мешканців будинку з метою укладання договору про обслуговування газового обладнання квартири та внутрішньобудинкових газових труб, які проведені до квартири. Того ж дня ОСОБА_2 відчув різкий запах газу у під`їзді біля кв. АДРЕСА_2 . Працівник газової служби пояснив, що проводяться регламентні роботи запірної арматури, внаслідок чого стався витік газу. Оскільки ОСОБА_2 відмовився підписувати договір, під`їзд будинку по АДРЕСА_3 , у тому числі і квартиру АДРЕСА_2 , було відключено від газопостачання.
		Позивачі указували, що 25 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Газорозподільні мережі України» за роз`ясненням та щодо акту про відключення, а також до КВП «Комунальник», як до власника та балансоутримувача житлового будинку, із заявою, в якій просив провести роботи з прочистки димохідних та вентиляційних каналів будинку, надати довідки про придатність до експлуатації димохідних та вентиляційних каналів, а також про присутність представників КВП «Комунальник» при відключенні квартир, у тому числі й квартири АДРЕСА_2 , від газопостачання. 29 липня 2025 року ОСОБА_2 повторно звертався до КВП «Комунальник» з аналогічними заявами, а також просив надати акт про розмежування балансової належності споживачів природного газу за адресою: АДРЕСА_3 , проте, його звернення проігноровано.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що після підписання мешканцями під`їзду договорів, газопостачання було відновлено, проте квартира АДРЕСА_2 залишилася відключеною від газопостачання через неукладення договору. Водночас ТОВ «Газорозподільні мережі України» протиправно надіслало позивачам рахунок за обслуговування газового обладнання будинку станом на 31 липня 2025 року на суму 181,30 грн. Через неможливість ОСОБА_2 , який є особою похилого віку та має інвалідність, внаслідок відключення використовувати природний газ, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 80 000 грн.
		Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник» про захист прав споживачів повернуто позивачам.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , не погодившись з наведеними в судовому рішенні висновками та посилаючись на порушення судом процесуальних норм, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зміст апеляційної скарги є аналогічним зі змістом позовної заяви.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник додатково зазначає, що вимоги, заявлені обома позивачами до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник» нерозривно пов`язані з договірними зобов`язаннями та їх виконанням перед споживачами. Підтвердженням того, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу, є типовий договір з розподілу природного газу, який має публічний характер і є договором приєднання відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України. Наведене стало підставою для відкриття ОСОБА_2 особового рахунку № НОМЕР_1 та сплати останнім рахунків ТОВ «Газорозподільні мережі України» за послугу з розподілу природного газу.
		Наголошує на тому, що заявлені позивачами вимоги до обох відповідачів мають однорідний характер, пов`язані між сторонами цих правовідносин та виникли на підставі Порядку технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку. Замовниками ТО ВБСГ є співвласники багатоквартирного будинку або за їхнім рішенням  управитель будинку, у даному випадку  КВП «Комунальник». Обов`язковою умовою початку робіт з ТО ВБСГ є укладений договір на виконання відповідних послуг, що зобов`язує відповідачів здійснювати відповідні дії.
		Вважає, що саме відключення 16 липня 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» квартир, у тому числі й квартири АДРЕСА_2 , від газопостачання зумовило звернення з цим позовом, оскільки обидва відповідачі кожний в своїй частині порушили зобов`язання перед позивачами, відключивши житлове приміщення від газопостачання. Об`єднання заявлених вимог одночасно до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник» має раціональний характер, ефективно щодо захисту порушених прав та повернення прав споживачів до стану, що існував до 16 липня 2025 року.
		Позивачкою ОСОБА_1 та відповідачами відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду  без змін, ураховуючи наступне.
		Дійшовши висновку про необхідність повернення позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції, пославшись на п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, виходив з того, що у даному випадку предметом спору є неоднорідні вимоги позивачів, оскільки їх права, як споживачів, виникли на підставі різних, не пов`язаних між собою правочинів, які укладені з різними відповідачами, з різними умовами та різними правовідносинами. Таким чином і обов`язки кожного з відповідачів щодо кожного з позивачів відповідно до укладених договорів є різними.
		Районний суд указав, що для вирішення цього спору по суті необхідно буде дослідити та вивчити кожен з договорів, на підставі яких кожному з позивачів надаються послуги, та з`ясувати правовідносини сторін, що виникли на підставі зазначених договорів, встановити наявність або відсутність порушень прав кожного позивача, як споживача послуг, які надаються відповідачами. При цьому, у поданій позовній заяві позивачі жодним чином не обґрунтовують правомірність об`єднання їх різних позовних вимог до різних відповідачів в одному позові.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. 
		У вересні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник» (а.с. 23-34), в якому просили, зокрема: визнати неправомірними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення квартири АДРЕСА_1 від газопостачання та зобов`язати вчинити певні дії; стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_2 80 000 грн у відшкодування моральної шкоди; визнати неправомірними дії КВП «Комунальник» щодо ненадання послуг ОСОБА_1 з обслуговування димовентиляційних каналів квартири АДРЕСА_1 з 01 вересня 2018 року та зобов`язати вчинити певні дії.
		Підставами позову заявники зазначили те, що ОСОБА_2 , який на підставі типового договору є споживачем послуги з розподілу природного газу, що надається ТОВ «Газорозподільні мережі України», неправомірно проведено відключення від газопостачання квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що він відмовився укладати з товариством договір про обслуговування газового обладнання квартири та внутрішньобудинкових газових труб. 
		Позивачка ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 , уклала з КВП «Комунальник» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, проте, починаючи з вересня 2018 року підприємство перестало надавати послуги з обслуговування димовентиляційних каналів будинку. 
		За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
		Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно із ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів  зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 4, 5 ч. 2 ст. 175 ЦПК України). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
		Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів  предмета і підстав позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
		Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
		Статтею 188 ЦПК України передбачено правила для об`єднання і роз`єднання позовів.
		Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Тобто, зазначеною нормою процесуального права передбачено право позивача пред`явити позов до кількох відповідачів, об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
		Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову  це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
		Аналіз ч. 1 ст. 188 ЦПК України свідчить про те, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
		Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства (ч. 6 ст. 188 ЦПК України). Отже, приписи ч. 6 статті 188 ЦПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 188 цього Кодексу).
		Заявляючи вимоги про визнання неправомірними дій ТОВ «Газорозподільні мережі України» та КВП «Комунальник», позивачі посилалися на порушення кожним з відповідачів окремо укладеного договору.
		Додатки до позовної заяви свідчать про те, що 19 травня 2021 року між Бахмацьким КВП «Комунальник» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с. 38), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з управління багатоквартирним будинком та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_4 . За умовами договору виконавець надає послуги відповідно до тарифу, встановленого рішенням виконкому Бахмацької міської ради від 17 квітня 2018 року № 75, та який становить 2,35 грн за 1 кв. м загальної площі квартири (а.с. 40, 41).
		Стверджуючи, що є споживачем послуги з розподілу (доставки) природного газу, позивач ОСОБА_2 посилався на укладення з АТ «Чернігівгаз» типового договору розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, що стало підставою для зміни позивачу особового рахунку.
		Ураховуючи, що вимоги, заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в одній позовній заяві, не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами і ці вимоги не співвідносяться між собою як основні та похідні, суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
		Районний суд, дійшовши висновку про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правил об`єднання позовних вимог, вірно виснував, що заявлені позивачами вимоги стосуються різних договорів (тобто різного виду зобов`язань), які мають різний суб`єктний склад, ці вимоги не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.
		Колегія суддів погоджується з тим, що сумісний розгляд вимог кожного з позивачів щодо кожного з відповідачів у одному провадженні перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, значно утруднить та спричинить затягування вирішення спору по суті. Районний суд, користуючись дискрецією, передбаченою ч. 6 ст. 188 ЦПК України, з огляду на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та беручи до уваги заявлені кожним з позивачів вимоги до кожного з відповідачів та викладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загальний зміст обставин, якими обґрунтовуються заявлені вимоги і зазначенням доказів, на які позивачі посилаються, обґрунтовано констатував, що роз`єднання вимог в самостійне провадження, без відповідного клопотання, у даному випадку не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
		Повернення цієї позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, а саме, після роз`єднання позовних вимог.
		Зважаючи на наведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно послався на наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки позивачами порушено правило об`єднання позовних вимог. Судом першої інстанції під час вирішення питання про повернення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Газорозподільні мережі України», КВП «Комунальник» про захист прав споживачів вірно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, ухвала постановлена з додержанням вимог закону, і підстави для її скасування відсутні. 
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
		 
		 У Х В А Л И В: 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2025 року  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуюча: Н.В. Шитченко
		 
		 Судді: Н.В. Висоцька
		 
		 О.Є. Мамонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...