Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/14807/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 12.11.2025. Зареєстровано: 13.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2025.
Дата набрання законної сили: 12.11.2025
Номер судового провадження: 11-сс/4823/584/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025100150005338

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/14807/25 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-сс/4823/584/25  Категорія -  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника  адвоката ОСОБА_7 ,
		підозрюваного  ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року, 
		 
		 ВСТАНОВИЛА:
		Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025100150005338 від 27.10.2025, відносно підозрюваного
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
		Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 грудня 2025 року, з подальшим утриманням в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», без визначення розміру застави.
		Строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання  з 15 год. 24 хв. 28 жовтня 2025 року.
		Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення, враховуючи тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, з огляду на наявність заявлених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання підозрюваного під вартою.
		 
		Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати відносно її підзахисного більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт або визначити розмір застави. Вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення, не звернув увагу на доводи ОСОБА_8 , що його безпідставно, у вересні місяці цього року, затримали в м. Києві, примусово привезли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де утримували у підвалі, після чого, без проходження ВЛК, доставили для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). Зазначає, що його військовий квиток, з відміткою про обмежену придатність до військової служби, медичні та інші документи, залишилися у нього в квартирі, доступу до якої крім нього ніхто не має. Підозру вважає необгрутованою, оскільки він відмовився від виконання наказу з поважних причин, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я. Пояснив, що він з цього приводу неодноразово звертався до медчастини, там мають бути про це відповідні записи, але медичну допомогу йому фактично не було надано. Звертає увагу, що ризики, вказані в клопотанні мають формальний характер та нічим не підтверджені, і є лише припущенням слідчого, не доведеним жодним доказом. Просить врахувати, що ОСОБА_8 не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку не перебуває, має вищу освіту, вільно володіє декількома іноземними мовами, офіційно працює, є фізичною особою підприємцем, сплачує податки, позитивно характеризується, має зареєстроване місце проживання, сталі соціальні зв`язки, не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати розслідуванню кримінального правопорушення. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Заслухавши доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та її підзахисного ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Зі змісту ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 слідчим суддею виконані вимоги ст. ст. 193, 194 КПК України. Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу  тримання під вартою, слідчий суддя встановив достатність доказів, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Як встановив суд, п`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100150005338 від 27.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
		28.10.2025 о 15 год. 24 хв. ОСОБА_8 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
		29.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні непокори, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, а також у відмові від несення обов`язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
		Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
		З положення ст. 178 КПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов`язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов`язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
		Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
		З огляду на це, колегія суддів вважає, що передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими та підтвердженими, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому з метою уникнення покарання є вірогідність, що підозрюваний, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
		Також, не слід виключати ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вірогідність продовження злочинної діяльності або вчинення нових кримінальних правопорушень підозрюваним є досить значною, оскільки підозрюваний є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_1 та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення може вчинити також інше кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене ст. 407-408 КК України.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Отже, враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги доведеність ризиків об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 слідчим суддею з`ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованого кримінального правопорушення.
		Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
		Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із вищезазначеним, взяв до уваги дані про особу підозрюваного, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, покарання, яке йому загрожує.
		Також слідчим суддею, враховуючи вік підозрюваного, стан його здоров`я, сімейний і матеріальний стан розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а й усіх інших, більш м`яких, визначених ст.176 КПК України, проте обґрунтовано вирішено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить на даний час належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, з чим погоджується і колегія суддів.
		 
		Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
		 
		При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
		Доводи сторони захисту про те, що по справі не було надано переконливих доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом клопотання слідчого та доданими матеріалами.
		З іншого боку, стороною захисту в апеляційній скарзі не надано жодних переконливих доводів щодо обґрунтування своєї позиції і не представлено суду гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування і судового розгляду.
		Обираючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим-суддею розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, проте, з урахуванням того, що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів і під час дії воєнного стану, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав твердити про неправомірність застосування саме такого запобіжного заходу.
		Крім того, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Також, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,- 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8  залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою  без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...