Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/20107/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 13.11.2025. Зареєстровано: 14.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2025.

Номер судового провадження: 240/20107/24/20234/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		13 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/20107/24
		категорія 112030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, 
		встановив:
		До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік як учаснику бойових дій;
		- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII) у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
		В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що впроваджена Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" (надалі - Закон № 2983-IX) разова грошова допомога до Дня Незалежності України по суті є тією ж допомогою до 5 травня ветеранам війни. Посилаючись на визнання неконституційними положень законодавства щодо визначення Кабінетом Міністрів України розмірів спірної допомоги в межах фінансових ресурсів державного бюджету, наполягає на визначенні розміру допомоги учаснику бойових дій відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 367-XIV), що дорівнює п`яти мінімальним пенсіям за віком. Водночас, зменшення розміру допомоги звужує рівень соціальної захищеності ветеранів війни та суперечить статті 22 Конституції України, при цьому делегування Кабінету Міністрів України визначення розміру такої допомоги, на переконання відповідача, не означає встановлення такої допомоги у невідповідному статті 12 Закону № 3551-XII розмірі.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
		Ухвалою суду 22 жовтня 2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
		Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про те, що із внесенням Законом № 2983-IX змін до частини п`ятої статті 14 Закону № 3551-XII законодавець делегував Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-XII, що зреалізовано Урядом з ухваленням відповідної постанови, відтак зобов`язання відповідача виплатити спірну допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком заявлено безпідставно. Окрім того зауважує на тому, що оскільки позивач не перебуває на обліку у відповідача, пенсійним органом нарахування такої допомоги (з огляду на виплату такої допомоги у складі пенсії, допомоги тощо) не проводилось. З таких підстав просить відмовити у позові.
		Ухвалою від 13 червня 2025 року провадження у справі поновлено.
		Розглянувши доводи позовної заяви та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши докази у справі суд встановив таке.
		Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
		Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 24 вересня 20244 року, у якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2024 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
		На це звернення позивача (вх. № 24096/Г-0600-24 від 26 вересня 2024 року) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 30 вересня 2024 року № 23944-24096/Г-02/8-0600/24 повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" (надалі - Постанова № 369) у 2024 році передбачено виплату, зокрема, учасникам бойових дій, разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн, й для розгляду питання призначення разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, позивачу належить звернутись із заявою та необхідними документами до відділу обслуговування громадян (сервісного центру).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що питанням, яке потребує вирішення суду у цій справі, за змістом заявлених позовних вимог є виплата одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. У позовній заяві позивач наполягає на тому, що зміна розміру допомоги звужує досягнутий рівень соціального захисту ветеранів війни, а делегування Уряду встановлення умов виплати цієї допомоги не є тотожним визначенню (зменшенню) її розміру.
		Тому, вирішуючи цей спір, суд враховує, що відповідно до статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
		Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
		Перелік пільг особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачений статтею 12 Закону № 3551-XII, однією з яких є надання щорічної разової грошової виплати.
		Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".
		Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
		Своєю чергою, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Внаслідок таких змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, учасникам бойових дій.
		Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах № 640/9677/20 та № 440/4157/21 були визнані протиправними та нечинними.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 (справа № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яке передбачало, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		Законом № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII, попередня редакція якої була такою: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України", викладено в новій редакції такого змісту: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
		Оскільки фрагмент цієї статті "у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
		Наведене дає підстави для висновку, що за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для учасників бойових дій, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - учасникам бойових дій, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
		Отже, передбачена частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
		Оскільки нарахування разової грошової виплати учасникам бойових дій встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, натомість передбачена частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб, - відповідно, Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
		Таким чином, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
		Своєю чергою, 02 квітня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 369, якою встановлено розміри разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої, зокрема, Законом № 3551-ХІІ, відповідно до якої разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року в такому розмірі, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
		Як вже йшлося, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
		Вирішуючи цю справу суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23, яка є зразковою для типових справ, предметом спору у яких є оскарження дій пенсійних органів щодо виплати особам з інвалідністю внаслідок війни (ветеранам війни) передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у розмірі меншому ніж для: інвалідів I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
		Аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України Велика Палата у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23 зауважила на тому, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
		Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-ХІІ й № 2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
		У цій зразковій справі Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
		Застосовуючи ці правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 до спірних правовідносин у цій справі, яка хоча не є типовою, проте обставини цієї справи є схожими, оскільки поєднані аналогічним правовим регулюванням, суд враховує, що у постанові від 14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду визначилась з огляду на те, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
		Тобто, суд доходить висновку, що норма частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367- XIV діяла до набрання чинності "новою" нормою частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, а саме до 15 квітня 2023 року - дня, наступного за днем опублікування Закону № 2983-ІХ. Із зазначеної дати змінилося законодавче регулювання спірних правовідносин, зокрема в частині визначення порядку та розміру виплат разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
		Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, відсутні правові підстави для виплати позивачу спірної щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, тому, на переконання суду, у межах спірних правовідносин пенсійний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
		Аналогічні висновки за подібних спірних правовідносин зроблено Верховним Судом у постановах від 05 червня 2025 року у справі № 400/354/24 та від 17 червня 2025 року у справі № 420/22016/23.
		А тому у позові слід відмовити.
		Враховуючи висновок суду по суті спору підстави для вирішення питання розподілу судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
		Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		вирішив:
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя О.Г. Приходько
		 
		 
		 
		13.11.25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...