Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4996/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 14.11.2025. Зареєстровано: 16.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2025.
Дата набрання законної сили: 12.11.2025
Номер судового провадження: 11-кп/811/687/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025141380000324

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/4996/25            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/687/25    Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2025 року у м.Львові.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
		під головуванням судді ОСОБА_2 ,     
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участюсекретаря судовогозасідання  ОСОБА_5 , 
		розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
		з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
		    захисника ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		 
		встановила:
		 
		Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2025 року  ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання - 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_7 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
		За вироком суду,  ОСОБА_7 , 11.03.2025 приблизно о 06:55 год., перебуваючи в приміщенні палати № 1, на ІІІ поверсі нейрохірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Пантелеймона 1 територіального медич- ного об`єднання міста Львова», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Миколайчука, 9, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, із подальшими змінами та доповненнями, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з тумбочки таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung SM-G985F/DS IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 S/N: НОМЕР_3 сірого кольору, з сім карткою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_10 , вартістю 8005,00 грн., який помістив у внутрішню кишеню куртки, в якій був одягнутий, після чого, залишив приміщення КНП «Лікарня Святого Пантелеймона 1 ТМО м. Львова», та розпорядися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоди на зазначену вище суму.
		Таким чином ОСОБА_7 , обвинувачується у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
		На вказаний вирок суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Виключити з вироку обставину, що обтяжує покарання  рецидив злочину.
		На підтримку своїх апеляційних вимого покликається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		Стверджує, що висновок місцевого суду про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не мотивований, суперечить положенням ст. 75 КК України, а також встановленим під час судового провадження даним про особу винного та іншим обставинам справи. Підстави та мотиви, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у вироку взагалі не зазначені, при прийнятті такого рішення судом не враховано у повній мірі ступінь тяжкості, обставини вчинення злочину і дані про особу обвинуваченого.
		Звертає увагу, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких, знову, з корисливих мотивів, через 8 днів після звільнення з місць позбавлення волі, вчинив новий тяжкий злочин проти власності. Вважає, що наведені обставини свідчать про те, що обвинувачений не робить для себе належних висновків, не бажає виправляти ситуацію, а відтак каяття ним висловлено з метою уникнення покарання.
		Також покликається, що у вироку відсутні будь-які дані про наявність у ОСОБА_7 законних джерел доходів чи хоча б про намір знайти такі, що є основною причиною вчинення ним корисливих злочинів та ставить під сумнів можливість утримання ним двох неповнолітніх дітей. 
		Крім цього, звертає увагу, що врахування судом факту відшкодування обвинуваченим завданої шкоди не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а лише про усунення його наслідків, що є обов`язком особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		Вказує, що наведені обставини залишені поза увагою місцевого суду, і у даному випадку звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не сприятиме досягненню мети покарання.
		Крім цього, прокурор покликається, що суд безпідставно визначив обставиною, яка обтяжує покарання  рецидив злочину, оскільки з обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, обвинуваченим вчинено за наявності кваліфікуючої ознаки  повторності.
		При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, навівши у судовому засіданні аналогічні доводи та просив подану апеляційну скаргу задоволити.
		Обвинувачений та його захисник заперечили апеляційні вимоги прокурора, як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
		Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзіне оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
		Також в апеляційному порядку не оспорюється вид та розмір призначеного обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		В апеляційній скарзі прокурор покликається на безпідставне врахування судом обставини, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину, а також не погоджується із рішенням місцевого суду про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу.  Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
		Згідно матеріалів справи при призначенні ОСОБА_7 покарання, місцевий суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, конкретні обставини справи, розмір заподіяних збитків, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, його вік, факт проживання із сім`єю, те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, відшкодував заподіяну шкоду, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також наявність обставини, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів.
		Всупереч апеляційним доводам прокурора, колегія суддів не ставить під сумнів наявність у ОСОБА_7 щирого каяття у вчиненому ним злочині.
		Дані обвинувального акта свідчать про те, що на досудовому слідстві було встановлено обставину, яка пом`якшує покарання  щире каяття.
		Згідно матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому визнав повністю. У судовому засіданні місцевого суду за згодою обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, було визнано недоцільним дослідження доказів у справи. Крім цього згідно матеріалів справи обвинувачений відшкодував потерпілій заподіяну шкоду.
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що місцевий суд безпідставного визнав наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме рецидив злочинів.
		Відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статтіОсобливої частиницього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Як вбачається з обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_7 11.03.2025 повторно вчинив крадіжку майна.
		При цьому, ОСОБА_7 має непогашену судимість лише за вчинення злочинів проти власності, передбачених ст.185 КК України.
		Відповідно до п. 1 примітки до ст.185 КК України устаттях 185,186та189-191повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями абостаттями 187,262цього Кодексу.
		Відповідно до роз`яснень, які викладено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч.4 ст. 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
		Таким чином з даного вироку суду слід виключити покликання на обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів.
		Перевіривши апеляційні доводи прокурора про безпідставне звільнення обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів приходить до таких висновків. 
		Відповідно доч.1ст.75КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Всупереч апеляційним доводам прокурора, колегія суддів погоджується із рішенням рішення місцевого суду про звільнення  ОСОБА_7 від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК України, оскільки таке прийнято з урахування конкретних обставин даного кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого.
		Колегія суддів вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є тяжким корисливим злочином, конкретних обставин кримінального провадження, зокрема, вчинення лише однієї крадіжки, наслідки якої було усунуто обвинуваченим шляхом повернення потерпілій грошових коштів за викрадене майно, врахованих місцевим судом даних про особу обвинуваченого, наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, висновок місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та із встановленням ОСОБА_7 іспитового строку та покладення на нього процесуальних обов`язків є законним та обґрунтованим.
		На переконання колегії суддів призначене  ОСОБА_7 місцевим судом покарання у повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 60 КК України, оскільки таке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При апеляційному розгляді не встановлено обставин, які б унеможливлювали звільнення  ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що спростовує апеляційні доводи прокурора про безпідставне застосування судом положень ст.75 КК України.
		За встановлених обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, а оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 підлягає зміні шляхом виключення із даного вироку покликання на обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.
		Керуючись ст.ст.376,405,407,409,419 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити частково.
		Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		Виключити з вироку обставину, що обтяжує покарання  рецидив злочину.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...