Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/763/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них.
Надіслано судом: 14.11.2025. Зареєстровано: 16.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2025.

Номер судового провадження: 5/907/763/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		               
		14 листопада 2025 р.                     м. Ужгород                              Справа  № 907/763/25 
		     
		 
		Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,
		за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
		 
		За позовом ОСОБА_1 , с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек», м. Свалява Свалявського району Закарпатської області
		про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохайтек».
		 
		представники:
		від позивача - ОСОБА_1 
		від відповідача  - не з`явився 
		 
		ВСТАНОВИВ
		СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
		СУТЬ СПОРУ:  ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохайтек»
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2025, яке відкладено 09.10.2025
		У ході підготовчого провадження Відповідач не скористався наданим процесуальним правом та не подав суду відзив на позовну заяву.
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті
		Відповідач 10.11.2025 явку представника в судове не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. 
		Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
		Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
		10.11.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 14.11.2025.
		 
		ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Позиція позивача. 
		Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
		Вказує, що ним10 липня 2014 року укладено безстроковий трудовий договір з ТОВ «БІОХАЙТЕК», м. Свалява на виконання роботи генерального директора на підставі рішення загальних зборів учасник в товариства від 16 червня 2014 року по сумісництву. Запис у трудовій книжці щодо вказаної роботи відсутній. Однак, відомості про нього, як керівника Товариства внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		Товариство зареєстровано 16 червня 2014 року. З жовтня 2014 року. Товариство припинило здійснювати господарську діяльність.
		У вересні 2021 року він звернувся до учасників товариства проведення загальних зборів. 
		В квітні 2022 року він повторно звернувся до учасників Товариства із заявою про скликання загальних зборів товариства на 07 травня 2022 року, до порядку денного якого запропонував питання звільнення його з посади на підставі поданої заяви та призначення нового керівника товариства. Разом із заявою про скликання загальних зборів ним на адресу товариства та кожного із засновників надіслано заяву про звільнення. В призначений час засновники/учасники для проведення зборів не прибули. 
		 
		Як стверджує позивач, рішення про звільнення його з посади директора не прийнято. Крім того, ним не було отримано жодної відповіді від його засновників/учасників. 
		Тому, за твердженням позивача, є достатні підстави вважати, що не дивлячись на належне виконання позивачем процедури звільнення за власним бажанням, Товариством з обмеженою відповідальністю  не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-який дій, спрямованих на вирішення питання щодо звільнення позивача із займаної посади директора товариства, а відтак існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.
		Відтак, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовними вимогами припинити трудові відносини ОСОБА_1 з товариством обмеженою відповідальністю «БЮХАЙТЕК» на посаді генерального директора товариства.
		 
		Позиція відповідача 
		 
		Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст.  165,  251 Господарського процесуального кодексу України  та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи не надавали, про причини невиконання вимог суду не повідомили. 
		Враховуючи, що про розгляд справи відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
		Водночас, представник відповідача 3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними в ній матеріалами.
		Крім цього, представник відповідача 4 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просить позов задовольнити.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2  ст. 14 ГПК України).
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4  ст. 13 ГПК України).
		Відповідно до положень ч. 8, 9  ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
		 
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. 
		Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» код ЄДРПОУ зареєстровано 16.062014 року, номер запису 13241020000008738. 
		З 11.06.2014 ОСОБА_1 зазначений як керівник. Місце знаходження юридичної особи на даний час вказано АДРЕСА_1 .
		Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» Загальні збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові збори учасників Товариства скликаються головою у разі, якщо того вимагають інтереси товариства вцілому. Збори можуть бути скликані на вимогу на вимогу виконавчого органу. П. 6.4  статуту. Виконавчим органом товариства, що здійснює управління поточною діяльністю товариства, є Дирекція. Дирекцію очолює Генеральний директор. П. 6.4  статуту. Генеральний директор, інші члени Дирекції можуть бути відкликані у будь-який час за рішенням прийнятим на Зборах учасників, та звільнені відповідно до умов їхніх контрактів. П. 6.7  статуту.
		ОСОБА_1 спрямовував за офіційним місце знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» - Закарпатська область, Свалявський район, місто Свалява, вулиця Менделєєва, будинок 1 заяву від 05.04.2022 в якій просив звільнити його із посади генерального директора товариства.
		Також, ОСОБА_1 спрямовував заяву від 05.04.2022  про звільнення та про скликання загальних зборів на 11 год 07 травня 2022 року за адресою АДРЕСА_2 учасникам товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек», а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватному акціонерному товариству «V@V INTERNATIONAL SYSTEM».
		Відповідно до протоколу№1/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» 07 травня 2022 року за адресою АДРЕСА_2  присутніми були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Через відсутність учасників товариства загальні збори учасників товариства не відбулись. 
		Отже, на думку суду, для припинення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю позивачем було скликано позачергові Загальні збори Учасників та всім Учасникам направлено поштовим відправленням з описом вкладення повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора.
		 
		ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
		 
		Приписами ст. 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
		Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦКУ). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦКУ, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
		Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. 2 ст. 98 ЦКУ). 
		Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів (ч. 4 ст. 98 ЦКУ). 
		Згідно приписів ст. 99 ЦКУ, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
		Аналогічна позиція викладена в ст. 89 Господарського кодексу України (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
		Статтею 28 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
		Відповідно до ст. 29 Закону, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. 
		Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
		Пунктом 7 ч. 2 ст. 30 Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. 
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства. 
		Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (ч. 8 ст. 31 Закону). 
		Приписами ст. 32 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. 
		Відповідно до положень ст. 33 Закону, загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.
		Статтею 39 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
		З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12 ст. 39 Закону).
		Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 Закону). 
		Судом, досліджено і оцінено докази, які містяться в матеріалах справи. 
		Згідно ст. 92, 96, 96-1 ЦК власники корпоративних прав та органи юридичної особи здійснюють повноваження управління нею, що є формою реалізації корпоративних відносин. Право на управління та контроль над акціонерним товариством дає можливість впливати на його рішення та господарську політику.
		Управління майном і працівниками у господарському праві розглядається не лише як одна з правомочностей власника, а як діяльність (функція) його органів управління, функція керівника господарюючого суб`єкта. Функція організації господарства та управління ним здійснюється адміністрацією та службовими особами підприємства, які, в залежності від свого правового положення в системі органів управління, наділені власною компетенцією з управління майном, працівниками. Поняття "організовувати" в словниках, тлумачиться, зокрема в такому значенні: 1) створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них; 2) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення; 3) згуртовувати, об`єднувати кого-небудь з певною метою; 4) чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь. 
		Разом з вищим органом управління директор (генеральний директор) виконує спільну для них функцію, яка об`єднується досягненням загальної волі і мети створення підприємства: - організувати використання вкладеного капіталу та майна, трудових ресурсів і кадрової роботи, договірної та фінансової діяльності, обліку та звітності тощо для виробництва товарів (робіт, послуг), а також забезпечення існування підприємства в умовах економічної конкуренції. В кінцевому рахунку мета господарювання для власника (засновника акціонера) та для керівника - одна, - отримання прибутку та інших запланованих соціальних результатів. 
		Загальні збори товариства і директор (генеральний директор), згідно доктрини управління - єдине ціле, одна й та ж сама особа.
		У цій справі відповідачем є Товариство. При цьому учасники Товариства, як носії (власники) корпоративних прав і особи, на яких лежить обов`язок задовольнити заяву Директора бути звільненим від обов`язків за власним бажанням
		Рішення про звільнення за зверненням (заявою) Директора не прийнято і не розглянуто, хоча кожному з них з дотриманням встановленого законом і статутом порядку було надіслане відповідне повідомлення про призначені загальні збори. 
		Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч. 1 ст. 98 та ч. 2 ст. 99 ЦК України, а також чинні на той час ч. 2 ст. 23, пункт "г" ч. 5 ст. 41, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" і ч. 5 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
		При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
		Суд зазначає, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
		Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону №2275-VIII).
		Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону №2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII).
		Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.
		Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону №2275-VІІІ передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
		Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону №2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).
		Відтак чинна редакція Закону №2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.
		Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
		Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
		Для вирішення цієї справи суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.
		Мотивуючи наведене рішення, ВП ВС виснувала, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦКУ), п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ від 06.02.2018 №2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275-VIII)) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління, та які є підставою для виникнення відносин представництва в цивільних/господарських відносинах Корпорації як юридичної особи. Окрім того між директором (генеральним директором) та Корпорацією виникають трудові відносини, що регулюються законодавством про працю, у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону №2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
		ВП ВС зробила правовий висновок, що відносини Керівника з управління Товариством становлять основу відносин між товариством та цією особою. Визнання трудових правовідносин припиненими, або звільнення Директора у таких відносинах спрямовано на припинення правовідносин з управління, які існують між Директором та Товариством.
		При цьому ВП ВС визначила алгоритм, за яким у спірних правовідносинах мають припинятися повноваження з корпоративного управління. Цей порядок є відмінним від алгоритму припинення трудових відносин, який встановлено для усіх інших категорій працівників - попередження роботодавця письмово за два тижні. Для корпоративних відносин ця норма не застосовується. 
		Слід застосовувати приписи корпоративного закону, зокрема ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону №2275-VIII. Директор для припинення своїх повноважень за своєю власною ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства (п. 1 ч. 7 ст. 31 Закону №2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону №2275-VIII), дотримуючись особливостей порядку, встановленого статутом Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів повідомити кожного з учасників про порядок денний, дату, час, і місце їх проведення, а також забезпечити учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного за місцезнаходженням Товариства.
		Позивач, з метою дотримання процедури припинення своїх повноважень як директора/керівника та з метою забезпечення можливості учасникам Товариства обрати (призначити) на цю посаду наступного керівника, таким чином забезпечивши безперевність керівництва і передачу владних повноважень з управління Товариством, дотримався порядку скликання зборів учасників Товариства. Однак збори у встановлений день не відбулись.
		Це означає, що позивача загальні збори товариства могли звільнити, а також призначити/обрати нового керівника.
		Обґрунтовуючи наведену вище тезу, суд виходить із правової доктрини регулювання статусу керівника юридичної особи, а також із мотивації рішення ВП ВС щодо правових зв`язків між керівником та загальними зборами з корпоративного управління юридичною особою (корпорацією).
		Суд виходить з теоретичних позицій, що категорія "управління" юридичною особою слід розглядати як інститут права, який не належить до цивільного права. Насправді при обранні/призначенні Директора юридичні відносини виникають особисто між учасниками Корпорації, як володарями корпоративного права і похідного від нього - права управління, та особою-Директором. Це відносини з управління юридичною особою. Учасники, яким право управління Товариством належить як частина корпоративних повноважень, передають ці повноваження Директору, який зобов`язується взяти на себе тягар "організації та управління" юридичною особою.
		За нормами КЗпП Директор, разом з учасниками Товариства стають роботодавцями для працівників, яких Директор наймає на роботу для виконання планів діяльності підприємства. Саме Директор і учасники корпорації, які його наділили повноваженнями, за законом є відповідальними за результати господарювання підприємства як юридичної особи. 
		Не можна особу примушувати до роботи, у тому числі й на посаді директора. 
		Але строки, що встановлені в ст. 38 КЗпП не регулюють порядку звільнення директора, про що зазначив і ВС. Обов`язок звільнити працівника за два тижні вказаною нормою закону лежить на Директорі, як адміністрації підприємства, як роботодавцеві. Самого Директора не можна звільнити за два тижні, як для загального правила звільнення найманого (Директором) працівника. Директор, що діє як керівник юридичної особи та як роботодавець не може звільнитися з посади за два тижні. Для нього законодавчо та за статутом Товариства існує інший порядок, який імперативно встановлює особливий порядок звільнення керівника, що є виключенням із загального правила для звільнення працівників за власним бажанням за ст. 38 КЗпП. 
		Не викликає сумнівів твердження, що Директор, який обраний (призначений) на посаду і виконує свою роботу, є працівником підприємства, якого, окрім управлінських корпоративних відносин, з підприємством пов`язують і трудові відносини, які гарантують Директору багато інших трудових і соціальних прав та інтересів, як працівника (право на відпустку, на соціальне страхування при втраті працездатності, право звернення до суду для вирішення трудових спорів тощо). За Директором також зберігається як основоположне право бути звільненим за власним бажанням. Але не у порядку, що визначений ст. 38 КЗпП, а в особливому порядку, на який він погодився, обіймаючи посаду Директора.
		Відповідно до приписів ст. 20 ГПК України справи Директорів підпадають під визначення їх як справ (спорів), що виникають з корпоративних відносин, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, а тому дійсно відносяться до юрисдикції господарських судів.
		Для Директора, в силу його особливого правового статусу, встановлено особливий правовий режим трудових прав та обов`язків не залежно від того є у Директора письмовий трудовий договір (контракт) з Товариством чи немає, в будь-якому разі Директор є працівником Товариства, який пов`язаний з підприємством трудовими правами. Окрім того Директор є носієм адміністративної влади, похідної від права корпоративного управління (корпоративних прав) , через що для нього існує особливий порядок звільнення за власним бажанням.
		Також, у Рішенні Конституційного Суду України за №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010, спір про неналежне виконання (реалізацію) учасниками товариства корпоративних прав, зокрема, неприйняття компетентним органом  ргану, є спором не трудовим, а корпоративним, предметом якого є прийняття/неприйняття загальними зборами Товариства рішення про припинення (позбавлення) Директора повноважень на управління Товариством.
		ВП ВС у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (п.6.2) виснувала, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду. 
		При цьому належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили. 
		Суд, враховуючи правові позиції ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача та його законних інтересів у цій справі є вимога припинити трудові відносини та повноваження директора (генерального директора)/керівника, які будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили. 
		Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). 
		З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити припинивши  трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» з дати набрання цим рішенням законної сили. 
		 
		Розподіл судових витрат.
		Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
		Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
		Тому слід стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь позивача із відповідача 3028,00 грн.
		Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, 
		УХВАЛИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити. 
		2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» (89300, вул. Менделєєва,1, м. СваляваМукачівського району, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 39257257)  з дати набрання цим рішенням законної сили. 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохайтек» (89300, вул. Менделєєва,1, м. СваляваМукачівського району, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 39257257) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 3028,00  грн ( Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
		5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, -://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua. 
		Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025
		 
		Суддя                                                                                                                       А.А. Худенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...