Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13126/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 17.11.2025. Зареєстровано: 17.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/308/1011/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022071030000389

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/13126/22
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2025 року                                                         м. Ужгород
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого судді -  ОСОБА_1 ,
		при  секретарі судового засідання - ОСОБА_2 
		з участю:
		прокурора -   ОСОБА_3 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		захисника обвинуваченого -  ОСОБА_5 
		представника органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради - ОСОБА_6 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відео конференції кримінальну справу № 308/13126/22, кримінальне провадження,  відомості   про яке  внесено до Єдиного реєстру досудових  розслідувань за №12022071030000389  від 31.03.2022 р. про обвинувачення  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні   Ужгородського міськрайонного суду  перебуває кримінальне провадження № 308/13126/22, відомості  про яке  внесено до Єдиного реєстру досудових  розслідувань за  №12022071030000389  від 31.03.2022 р. про обвинувачення  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.10.2022 року відносно  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою  строком на 60 (шістдесят) днів,  а саме до 02 грудня 2022 року включно. 
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2024 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24 вересня 2024 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.09.2024 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13 листопада 2024 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.11.2024 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 03 січня 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.12.2024 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 19 лютого 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.02.2025 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 квітня 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2025 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30 травня 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.05.2025 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 25 липня 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.07.2025 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 19 вересня 2025 року включно.
		Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2025 р. обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13 листопада 2025 року включно.
		Прокурор в судовому засіданні   заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_4 , яке подав у письмовому  вигляді. Прокурор вказує на наявність ризиків передбачених у п. п. 1, 4, 5  ч.1  ст.177  КПК  України,  а саме: переховуватися від суду;   перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ним ризики,  існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду справи. Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно ніде не працює, його майновий стан незадовільний. Прокурор зазначає, що останній скоїв особливо тяжкий злочин відносно близького родича похилого віку , а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні. 
		 Обвинувачений в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні, проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив. 
		 Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради у судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання прокурора. 
		Вислухавши  думку прокурора, законного представника обвинуваченого, обвинуваченого та його   захисника, вивчивши матеріали справи в межах заявленого прокурором клопотання, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
		До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.
		Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2025 р.  обвинуваченому   ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1   продовжено  дію  запобіжного    заходу  у вигляді  тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13 листопада 2025 року включно.
		Завершити  судове провадження до спливу строку тримання під вартою не  надалось можливим.
		Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
		Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
		Відповідно до  вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний  захід є  заходом  забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування  заходу забезпечення  кримінального  провадження є наявність обґрунтованої  підозри  щодо  вчинення кримінального правопорушення відповідного  ступеню тяжкості. 
		Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
		При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у  вигляді  тримання під вартою, слід  враховувати  вимоги  статей 177, 178  КПК України,  статей  5, 6 Конвенції про  захист  прав  людини і  основоположних свобод та положень,  встановлених  у  рішеннях  Європейського  суду  з прав  людини  щодо необхідності  дотримання   розумних строків  тримання особи  під вартою.
		Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
		У відповідності     до вимог ст. 177 КПК     України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього  процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість  наявних доказів про вчинення  підозрюваним,  обвинуваченим  кримінального  правопорушення; 2) тяжкість  покарання, що загрожує  відповідній особі у  разі  визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у  вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я   підозрюваного,  обвинуваченого; 4) міцність  соціальних зв`язків підозрюваного,  обвинуваченого в місці його постійного проживання,  у тому числі наявність  в нього родини й утриманців; 5) наявність  у підозрюваного, обвинуваченого  постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію  підозрюваного,  обвинуваченого; 7) майновий стан  підозрюваного,  обвинуваченого; 8) наявність  судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання  підозрюваним, обвинуваченим  умов  застосованих запобіжних  заходів, якщо вони  застосовувалися до нього  раніше; 10) наявність повідомлення  особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової  шкоди, у  завданні  якої підозрюється, обвинувачується  особа,  або розмір  доходу,  в отриманні якого внаслідок  вчинення  кримінального  правопорушення підозрюється,  обвинувачується  особа, а  також  вагомість наявних доказів,  якими  обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		Вирішуючи питання про продовження  строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд  враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
		Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		Відносно ОСОБА_4 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус  - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.        
		Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
		Санкція статті за кримінальне  правопорушення,   передбачене ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України,   передбачає   покарання  у вигляді  позбавлення волі   на  строк від семи до п`ятнадцяти років, відповідно  до  ст. 12 КК  України  є особливо тяжким злочином.
		Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо  доведеності  чи недоведеності  вини  обвинуваченого не являється предметом  розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.  Суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України.                                               Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26червня 1991 року зазначив, що  особлива тяжкість  деяких злочинів  може  викликати  таку  реакцію  суспільства  і соціальні наслідки, які  виправдовують попереднє  ув`язнення як  виключну  міру  запобіжного   заходу  протягом  певного  часу.  Тобто із зазначеного  рішення  Європейського  суду з прав  людини вбачається,  що у справах, де особа  обвинувачується  у  вчиненні  тяжкого  злочину,  виходячи  з  самої тяжкості  обвинувачення,  попереднє  ув`язнення  може бути  застосоване. Суд  зобов`язаний  врахувати   всі дійсні  обставини   справи і  за  наявності підстав,  вичерпний  перелік  яких  визначений  в ст. 183 КПК  України, застосувати винятковий вид  запобіжного  заходу.
		В кожному випадку, як підкреслює  Європейський суд з прав людини,  суд своїм  рішенням  повинен забезпечити не тільки  права підозрюваного, обвинуваченого,  а й  високі  стандарти  охорони   загальносуспільних прав та інтересів.
		Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
		Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним  процесуальним  законом  ризиків неправомірної  процесуальної поведінки обвинувачених, суд  відмічає,  що ризиком не  можна  вважати прогнозовану подію,  настання якої розглядається  як цілком  гарантоване.
		Ризиком у контексті  кримінального провадження є певна ступінь  ймовірності  того,  що  особи, у  цьому  випадку обвинувачені, можуть вдатися до  вчинків,  які  будуть   перешкоджати  судовому  розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Таким чином,  суд,  оцінюючи  вірогідність  такої поведінки  обвинуваченого, має  дійти  обґрунтованого висновку про високу ступінь  ймовірності поза процесуальних  дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий  ризик  неправомірної  поведінки  обвинуваченого.
		Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
		Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено  ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
		Щодо існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
		Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується передбачене  ч.1 ст.115 Кримінального кодексу   України,   передбачає   покарання  у вигляді  позбавлення волі   на  строк від семи до п`ятнадцяти років, відповідно  до  ст. 12 КК  України  є особливо тяжким злочином, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
		Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 встановлений під час обрання запобіжного заходу, не втратив свою актуальність.
		Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу   України,   передбачає   покарання  у вигляді  позбавлення волі   на  строк від семи до п`ятнадцяти років, відповідно  до  ст. 12 КК  України  є особливо тяжким злочином.
		Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
		На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
		Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків  переховування  у  вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у  разі  доведення прокурором його винуватості у  найближчій перспективі доводять,  що цей  ризик  є  достатньо  високим.
		Суд вважає, що  небезпека переховування обвинуваченого здається  явно  переконливою.
		Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку  суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою  обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими.  Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час  не всі ділянки державного кордону України  контролюються українською владою, а тому, на переконання суду,  ризик переховування  ОСОБА_4 від суду наразі залишається.
		Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
		Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним, продовжує існувати.
		Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.  Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 належить до особливо тяжких злочинів, зокрема ч.1 ст.115 Кримінального кодексу   України,   передбачає   покарання  у  виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років.
		Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
		З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
		Водночас,суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
		Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
		Суд вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
		Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. 
		Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
		Суд вважає недоведеною прокурором можливості вчинити ОСОБА_4 інше кримінальне правопорушення.
		Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Таким чином , судом констатовано продовження існування  ризиків - переховуватись від суду;  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Існування таких ризиків  обґрунтовується також характером  протиправних  дій, спосіб  вчинення кримінального правопорушення,  який   має  високий ступінь  суспільної   небезпеки,  зумовленої  тяжкими  наслідками не лише  для конкретних  осіб, а  і  для  суспільства в цілому та тяжкість покарання,  яке   загрожує   обвинуваченим у разі визнання їх винуватими  у   інкримінованих  злочинах та наявність  реальних ознак  справжнього  суспільного  інтересу,  який,  незважаючи на презумпцію  невинуватості,  переважає  принцип поваги до  особистості,  а  також  враховує практику Європейського  суду з  прав  людини,  відповідно до якої суд своїм  рішенням  повинен забезпечити не лише права  підозрюваного,  але й високі  стандарти  охорони  загальносуспільних прав та інтересів,  що вимагає  від  суду більшої  суворості  в оцінці порушень  цінностей  суспільства.                                                                    
		Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування  ризиків -переховуватись від суду;  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; передбачених п.п. 1, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.                                
		Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.                    
		Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора. 
		Дані про особу ОСОБА_4 : раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, що свідчить про відсутність  тісних соціальних звязків та підтверджує існування  ризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.              
		Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшилися або ж відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який теж відсутні.   
		Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.                     
		 Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує  такий ступінь втручання у  права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 60 днів.  
		Добросовісне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .
		Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для осіб, щодо яких вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваних (обвинувачених) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.                                                        
		Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
		Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним  існуючим  ризикам,  відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, а відтак слід продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
		Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинуваченого
		Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли суд  при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
		З урахуванням норми п. 2 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави  та обставини,  передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується  у  вчиненні  кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
		Водночас, оцінюючи інші доводи обвинуваченого та його захисника, суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).
		Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Клопотання прокурора  Ужгородської окружної прокуратури   ОСОБА_3 про    продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ? задовольнити. 
		Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 ,  раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 02 січня 2026 року включно.
		На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9 та ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
		Повний текст ухвали у звязку з проходженням суддею тижневої підготовки суддів місцевих загальних судів  в Національній школі суддів України оголошено 17.11.2025 року  о 08 год. 40  хв.            
		               
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду                                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...