Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/2023/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 17.11.2025. Зареєстровано: 18.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2025.

Номер судового провадження: П/500/2540/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 500/2023/25
		17 листопада 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:
		визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року у меншому розмірі ніж це передбачено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте, в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ), всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, у 2024 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" (далі - Постанова №369).
		Вважаючи дії відповідача щодо виплати вказаної допомоги у неналежному розмірі протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
		Ухвалою судді від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою суду від 13.05.2025 зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
		23.05.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України була правомірно виплачена позивачу в серпні 2024 року відповідно до Постанови №369 в розмірі 650,00 грн, а позовні вимоги щодо нарахування та виплати вказаної допомоги в іншому розмірі є безпідставними.
		Ухвалою суду від 17.11.2025 поновлено провадження у справі №500/2023/25.
		Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
		Позивачка є членом сім`ї загиблого (померлого) Захисників і Захисниць України та має право на пільги встановлені Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплати щорічної разової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік як члену сім`ї загиблого (померлого) Захисника України у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком.
		Відповідач листом повідомив позивача проте, що разова допомога до Дня Незалежності за 2024 рік як члену сім`ї загиблого (померлого) Захисника України виплачена у розмірі 650,00 грн.
		Не погодившись із розміром такої допомоги, позивач звернулася з даним позовом в суд.
		Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 - для учасників війни, статтею 15 - пільги сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
		Редакція кожної з вказаних статей Закону №3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.1998 №367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
		Однак Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон №2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та
		частину п`яту статті 12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
		частину п`яту статті 13 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
		частину п`яту статті 14 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
		частину п`яту статті 15 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
		Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
		Також цим Законом було виключено статтю 17-1 Закону № 3551-XII, яка регулювала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
		Отже, з 15.04.2023 законодавець змінив дату виплати допомоги (з 5 травня на День Незалежності України) та делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
		На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №369, якою установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:
		особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
		- I групи - 3100 гривень;
		- II групи - 2900 гривень;
		- III групи - 2700 гривень;
		учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
		особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
		членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
		учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило виплату позивачу допомоги за 2024 рік у розмірі 650,00 грн, керуючись саме Постановою №369.
		Частиною п`ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі №440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.
		У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
		щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом №3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
		Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX та внісши зміни до Закону №3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
		положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
		Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова №369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
		попередні редакції Закону №3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX;
		органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діють правомірно.
		Спірні правовідносини у цій справі є подібними до тих, що розглядалися у зразковій справі №440/14216/23, бо стосуються виплати цієї ж допомоги лише у 2024 році, а тому суд враховує загальні підходи та наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.
		У цій справі мотиви позову зводяться до врахування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України. Проте зазначене рішення стосувалося ситуації, коли повноваження Кабінету Міністрів України випливали з Бюджетного кодексу України. Однак Закон №2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону №3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 визнала правомірною.
		З 15.04.2023 по-іншому врегульована процедура здійснення виплат, передбачених статтями 12-15 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
		Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, суд дійшов висновку, що відповідач, виплативши позивачу як члену сім`ї загиблих щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, встановленому Постановою №369, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 15 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX).
		Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ); 
		відповідач:
		- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769). 
		Головуючий суддяБаб`юк П.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...