Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/24666/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2025.
Дата набрання законної сили: 12.11.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 752/24666/24                                                                      Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/824/5583/2025                                         Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ   АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м    У к р а ї н и
		 
		12 листопада 2025 року                                                                          м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
		ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретар -  ОСОБА_5 
		за участю: 
		прокурора - ОСОБА_6 
		захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченої  ОСОБА_8 - адвоката  ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року, 
		в с т а н о в и л а :
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 357 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 листопада 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
		В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченої під вартою.
		В апеляційній скарзі захисника обвинуваченої  ОСОБА_8 - адвоката  ОСОБА_7 вказано на незаконність ухвали суду першої інстанції з огляду на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема апелянт вказав, що клопотання прокурора не містить посилання на матеріали, які обґрунтовують наявність вказаних ризиків, і в судовому засіданні докази щодо наявності цих ризиків не досліджувались, тобто фактично обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише на підставі тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, що є неприпустимим. Зазначив про неврахування судом того, що обвинувачена має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, має матір похилого віку, а також те, що свій мобільний телефон вона втратила, а тому не мала зв`язку і не отримувала повістки, однак запевнила суд, що буде сумлінно дотримуватися покладених на неї процесуальних обов`язків та має можливість виконати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що є всі підстави для обрання ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Відтак просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. 
		Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника обвинуваченої, який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Як вбачається з апеляційної скарги захисника, ним порушене питання про скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року. 
		Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 12 вересня 2025 року, строк тримання обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою був визначений до 11 листопада 2025 року включно. Однак із 11.11.2025 року обвинувачена утримується під вартою на підставі іншої ухвали Голосіївського районного суду м. Києва. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року фактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
		При цьому, необхідність продовження обвинуваченій  ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог захисника обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов`язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв`язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
		Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження. 
		Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 рокузакінчився 11.11.2025 року. Те, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої є нечинною унеможливлює її скасування.
		Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої у зв`язку із неможливістю скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року, якою обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11 листопада 2025 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника обвинуваченої  ОСОБА_8 - адвоката  ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
		 
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої  ОСОБА_8 - адвоката  ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 рокущодо  ОСОБА_8 залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		СУДДІ
		 
		 
		 
		 
		 
		______________                                   _____________                                ______________
		ОСОБА_2                                      ОСОБА_3                                  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...