Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/11546/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 20.11.2025. Зареєстровано: 20.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2025.
Дата набрання законної сили: 23.12.2025
Номер судового провадження: 2/727/278/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа № 725/11546/24 
		                                                        Провадження № 2/727/278/25
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
		головуючого судді Смотрицького В.Г.
		при секретарі Гончар В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
		 
		Встановив:
		 
		Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що вона є бабусею неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини її син - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_2 - відповідач.
		Після народження дитини відносини між батьками дитини погіршились і через декілька місяців після цього дитина почала проживати разом з нею, її чоловіком - дідусем та батьком. Вихованням дитини в основу займаються вона та її чоловік.
		Мати дитини участі у вихованні дитини не бере, за цей час приходила пару разів та дзвонила пару разів, але завжди перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Вона ніколи не цікавилась інтересами сина, його уподобаннями, не займалась його всебічним розвитком. Всі обов`язки по утриманню та вихованню сина взяли на себе вона - бабуся та її чоловік. Вони ніколи не заперечували проти спілкування матері з сином, оскільки вважає, що дитина повинна отримувати любов обох батьків. Мати дитини не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини.
		Позивач у судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.
		Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, про поважні причини неявки суд не повідомила.
		Представник третьої особи - Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, звернувся з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність. Надіслав до суду висновок органу опіки та піклування про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
		Заслухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.
		У судовому засіданні встановлено, що позивачка є бабусею неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини її син - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_2 - відповідач.
		Після народження дитини відносини між батьками дитини погіршились і через декілька місяців після цього дитина почала проживати разом з нею, її чоловіком - дідусем та батьком. Вихованням дитини в основу займаються вона та її чоловік.
		Мати дитини участі у вихованні дитини не бере, за цей час приходила пару разів та дзвонила пару разів, але завжди перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Вона ніколи не цікавилась інтересами сина, його уподобаннями, не займалась його всебічним розвитком. Всі обов`язки по утриманню та вихованню сина взяли на себе вона - бабуся та її чоловік. Вони ніколи не заперечували проти спілкування матері з сином, оскільки вважає, що дитина повинна отримувати любов обох батьків. Мати дитини не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини.
		Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ( сусіди позивача ) та ОСОБА_7 ( рідний брат відповідачки ) в судовому засіданні підтвердили обставини, на які посилається позивач у позовній заяві та власних поясненнях в судовому засіданні.
		       Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.10.2025 р. орган опіки та піклування вважав, що підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно власного малолітнього сина немає.
		Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Також суд при ухвалені рішення враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
		Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
		Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
		Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
		Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не може позитивно впливати на її виховання та становлення, не спілкується з сином, зв`язків не підтримує, не цікавиться її вихованням та навчанням, не надає матеріальної допомоги на утримання. 
		Суд погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав відповідача не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
		Проте встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.
		Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
		Враховуючи вищенаведене суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
		Разом з тим необхідно зазначити таке.
		Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наданою квитанцією.
		Але під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, а тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» не повинна була плати судовий збір.
		Частиною 2 ст. 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст.7 Закону України «Про судовий збір».
		Відповідно до нового порядку, органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
		Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою або до Державної судової адміністрації України, або до її територіального управління, або до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до зазначених органів оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
		З цих підстав, сума сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. підлягає поверненню їй, як такого, що помилково сплачений.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 165, 166 СК України, 12, 13, 76, 81, 133, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
		Попередити ОСОБА_2  про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 21 листопада 2025 року.
		Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одні тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп., згідно з квитанцією від 28.11.2024 року, одержувач: ЧЕРНІВ.ГУК/ЧЕРНІВ.ТГ(Першотравневий районний суд м. Чернівців)/22030101, Надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України, Код отримувача: 37836095, призначення платежу: 101 2424318047, Судовий збір за позовом ОСОБА_1 .
		Роз`яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за №1888/43233, що набрав чинності 07 січня 2025 року.
		Відповідно до Порядку, органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого судом, який розглядав справу.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...