Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/14699/22 : Окремі процесуальні питання; Заява про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення.
Надіслано судом: 20.11.2025. Зареєстровано: 21.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2025.
Дата набрання законної сили: 20.11.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/14699/22 
		УХВАЛА
		 
		20 листопада 2025 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2025 року про відстрочення виконання рішення суду по справі №420/14699/22
		ВСТАНОВИВ:
		У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
		Рішенням суду від 28.03.2023 року адміністративний позов задоволено, а саме:
		визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;
		зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
		визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 25.03.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 6 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року;
		зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 25.03.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 6 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
		Представник військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить: 
		відстрочити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 420/14699/22 строком на один рік, але не менш як до дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі №420/14699/22.
		В обґрунтування заяви представник заявника вказує, що представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 невідкладно після набрання рішенням суду по справі №420/14699/22 законної сили, а саме 17.08.2024, було подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за № 21639 від 17.08.2024, з проханням про зобов`язання начальника фінансово  економічної служби  головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 виконати Рішення суду по справі №420/14699/22. В свою чергу, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення суду у справі № 420/14699/22. У зв`язку з тривалою відсутністю фінансування на виконання рішень судів з моменту первісного замовлення коштів на виконання рішення суду у справі № 420/14699/22 й по дійсний час  необхідні для виконання рішення в даній справі кошти замовляються повторно (щомісячно), що підтверджується розрахунками потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на жовтень 2025 року. Разом з тим, попри вжиття Відповідачем залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасне первісне та подальше повторне замовлення коштів та виконання рішення суду, з незалежних від нього причин на рахунок військової частини ще не надійшли кошти, призначені для виконання Рішення суду по справі № 420/14699/22. Станом на 05.11.2025 на рахунку військової частини відсутні кошти за КЕКВ 2800, в тому числі й призначені для виконання Рішення суду по справі № 420/14699/22. Отримання коштів на даний момент очікується.
		Представник заявника вказує, що зважаючи на вищевикладені обставини, відповідачем вжито всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення суду, але завершення його виконання являється істотно ускладненим. Більш того, вищенаведені умови не лише позбавляють відповідача права й можливості добровільного виконання рішення суду по справі № 420/14699/22, але й створюють суттєві ризики покладення на нього невиправданих негативних наслідків об`єктивної неможливості виконання рішення у бажаний позивачем строк.
		Учасники справи в судовому засіданні, призначеному на 17.11.2025 року на 12:30 год, участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, відповідно до вимог КАС України.
		Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, судом прийнято рішення про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду в порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подану заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до наступних висновків.
		Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 378 КАС України).
		Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України).
		У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
		Суд зазначає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.
		Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
		Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
		Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача.
		Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
		Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27).
		Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).
		Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		В свою чергу, слід зазначити, що в заяві про відстрочення виконання рішення суду представником заявника констатується, що для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 року по справі №420/14699/22 юридичною службою військової частини НОМЕР_1 невідкладно після набрання рішенням суду по справі №420/14699/22 законної сили, а саме 17.08.2024, було подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за №21639 від 17.08.2024, з проханням про зобов`язання начальника фінансово  економічної служби  головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 виконати рішення суду по справі №420/14699/22; фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення суду у справі №420/14699/22; щомісяця подається розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення. Станом на 05.11.2025 на рахунку військової частини відсутні кошти за КЕКВ 2800, в тому числі й призначені для виконання рішення суду по справі №420/14699/22.
		Водночас відсутність на рахунках боржника коштів не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
		Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі №420/14699/22 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2025 року про відстрочення виконання рішення суду від 28.03.2023 року у справі №420/14699/22  відмовити.
		Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 КАС України.
		Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.
		 
		Суддя П.П. Марин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...