Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/23763/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 20.11.2025. Зареєстровано: 23.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2025.

Номер судового провадження: 2/761/1346/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/23763/23
		Провадження № 2/761/1346/2025
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       23 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про спонукання виконати дії, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління пенсійного фонду України, у якому просила суд зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 невиплаченої пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення пенсії по ІНФОРМАЦІЯ_1 як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв?язку з його смертю.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 29.12.2022 року звернулася з заявою відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в якій просила включити та виплатити суму заборгованості по невиплаченої пенсії його чоловіка ОСОБА_2 з моменту не виплати пенсії по ІНФОРМАЦІЯ_1 (по день смерті).
		Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач) вказану виплату не виплатив, у зв?язку з чим позивач звернулась до Відповідача з заявою від 28.04.2023 року та просив включити весь період невиплаченої пенсії померлого чоловіка, а не тільки за три роки, що передують року звернення, а також просив надати аналітику нарахувань померлого чоловіка ОСОБА_2 в якій буде зазначено періоди не виплати пенсії.
		01.06.2023 року Відповідачем була надіслана відповідь в якій зазначалось, що розмір недоотриманої пенсії визначений за період, початок якого рахувався від 29.12.2022 року (на дату звернення з усіма необхідними документами для отримання пенсії ОСОБА_2 ) з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів Пенсійного фонду, а також проігнорувало прохання надати аналітику нарахувань померлого чоловіка ОСОБА_2 в якій буде зазначено періоди не виплати пенсії та зазначило, що суми пенсії які були нараховані по свідоцтву про спадщину не будуть виплачені так як внутрішньо перемішеним особам нараховані суми пенсі але не виплачені будуть виплачуватись при наявності окремого порядку який на сьогодні не існує.
		Вважає таку відмову незаконною, а тому звернулася до суду.
		17 січня 2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. 
		10 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з викладеними запереченнями представника відповідача.
		Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
		Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) 29.12.2022 року звернулася з заявою відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в якій просила включити та виплатити суму заборгованості по невиплаченої пенсії його чоловіка ОСОБА_2 з моменту не виплати пенсії по ІНФОРМАЦІЯ_1 (по день смерті).
		Чоловік Позивача, - ОСОБА_2 , - помер 74 році м . Луганськ, який Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року N? 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначений, як населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач) вказану виплату не виплатив, у зв?язку з чим позивач звернулась до Відповідача з заявою від 28.04.2023 року та просив включити весь період невиплаченої пенсії померлого чоловіка, а не тільки за три роки, що передують року звернення, а також просив надати аналітику нарахувань померлого чоловіка ОСОБА_2 в якій буде зазначено періоди не виплати пенсії.
		01.06.2023 року Відповідачем була надіслана відповідь в якій зазначалось, що розмір недоотриманої пенсії визначений за період, початок якого рахувався від 29.12.2022 року (на дату звернення з усіма необхідними документами для отримання пенсії ОСОБА_2 ) з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів Пенсійного фонду, а також проігнорувало прохання надати аналітику нарахувань померлого чоловіка ОСОБА_2 в якій буде зазначено періоди не виплати пенсії та зазначило, що суми пенсії які були нараховані по свідоцтву про спадщину не будуть виплачені так як внутрішньо перемішеним особам нараховані суми пенсі але не виплачені будуть виплачуватись при наявності окремого порядку який на сьогодні не існує.
		Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу виплати позивачу пенсії померлого чоловіка в порядку спадкування за законом за період з моменту припинення виплати по день смерті спадкодавця, тобто по 25 вересня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
		Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
		Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
		Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
		Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
		Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 р. у справі № 428/5418/18, від 06.07.2020 р. у справі № 750/8819/19, від 31.10.2022 р. у справі № 727/12371/21, від 28.04.2022 р. у справі № 428/3913/20.
		У статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
		Тобто, можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена.
		Судом встановлено, що у матеріалах справи рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії відсутнє.
		За вказаними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
		Враховуючи наведене, відповідачем порушено вимоги ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі № 243/6391/17.
		Як вбачається з матеріалів справи, на частку недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з моменту припинення виплати та по день смерті спадкодавця, тобто по 25.09.2021 р. відповідачем відомості приватному нотаріусу не надано, за відсутності чого приватний нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
		Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед померлим з огляду на вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», спірну заборгованість не включив до поданих приватному нотаріусу відомостей для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому вказані обставини унеможливлюють виконання приватним нотаріусом своїх повноважень по видачі такого свідоцтва.
		Вищенаведені положення законодавства з врахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, при цьому рішення про припинення йому таких виплат не приймалось.
		Суд вважає, що підстав для припинення нарахування належної померлому ОСОБА_2 , пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
		Отже, позивач має право на отримання всієї суми пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, і спадкоємець відповідно до положень ст.1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом, без будь-яких обмежень.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 р. у справі № 243/13575/19.
		Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		У рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
		Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 р. у справі № 759/8866/18 вказував, що ЦПК України розмежовує поняття підсудності та юрисдикції. Так, цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (предметна та суб`єктна юрисдикція, визначена у параграфі 1 глави 2 ЦПК України), тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам цивільної юрисдикції за територіальною ознакою. У цій постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що справи щодо визначення частки у процесі спадкування вирішуються за правилами цивільної юрисдикції.
		У постанові від 28.07.2021 року у справі № 335/5689/20 Верховний Суд вказував, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.
		Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Тобто, у разі коли розгляд спору передбачено за правилами цивільної юрисдикції, наявність стороною у спорі суб`єкта владних повноважень не вказує на можливість розгляду спору за правилами адміністративного судочинства.
		Враховуючи судову практику викладену у постановах Верховного Суду від 16.12.2020р. справа № 428/12730/19, від 22.09.2021р. у справі № 754/1108/15-ц, наявність відповідачем у справі суб`єкта, що здійснює управлінську функцію у сфері нарахування пенсії, не робить позов адміністративним.
		Відповідно до ч.1 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		У постанові від 27.11.2019р. у справі № 2-а/1741/2009 Верховний Суд дійшов висновку, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не ограни спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства.
		У постанові від 15.03.2021р. у справі № 243/5743/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що якщо спадкоємець вважає кошти нараховані але не отримані померлим пенсіонером частиною спадку та бажає їх успадкувати, має звертатись до суду з позовом до боржника у порядку цивільного судочинства шляхом пред`явлення позову про стягнення коштів.
		Окрім цього, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2019р. у справі № 808/1346/18, спори, предметом яких є майнова вимога позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Виплати сум недоотриманих пенсійних виплат після їх переходу до складу спадкового майна регулюються виключно нормами цивільного законодавства, незважаючи на те, що однією зі сторін у таких правовідносинах виступає особа публічного права.
		Таким чином, спір, який виник між позивачем та відповідачем, підлягає вирішенню саме у порядку цивільного судочинства.
		За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
		Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про спонукання виконати дії - задовольнити повністю.
		Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 невиплаченої пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення пенсії по ІНФОРМАЦІЯ_1 як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв?язку з його смертю.
		Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 гривень 60 копійок.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити сторін:
		ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368.
		Повний текст рішення виготовлений 23 квітня 2024 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...