Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/3693/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 24.11.2025. Зареєстровано: 24.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/638/1901/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221200002966

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		            Справа № 638/3693/24
		                                Провадження №1-кп/638/1901/25
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі :
		головуючого судді         ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №12023221200002966 від 05.12.2023 з обвинувальним актом у відношенні:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого :
		- 25.09.2007 вироком Ленінського райсуду м. Харкова за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, з застосування приписів ст.ст. 75, 76 КК України, зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку - 2 роки; 
		- 25.02.2008 вироком Дзержинського райсуду м. Харкова за ст.ст. 186 ч. 3, 70 ч. 4, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
		- 07.04.2009 вироком Дергачівського райсуду Харківської області за ст.ст. 185 ч.ч. 2, 3, 70 ч. 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
		- 17.09.2014 вироком Ленінського райсуду м. Харкова за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 190 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі;
		- 04.10.2018 вироком Дніпровського райсуду м. Києва за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 5 років позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі 10.03.2023 по відбуттю строку призначеного кримінального покарання,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 4, 15 ч. 2 - 186 ч. 4, 357 ч. 1 КК України, -
		за участю :
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		захисника             ОСОБА_7 
		підсудного         ОСОБА_3 
		 
		            В С Т А Н О В И В :
		 
		Підсудний ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, при цьому судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, а також викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів при наступних обставинах:
		   07 січня 2024 року, близько 22:00 години, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи біля приміщення нічного клубу «Галактика», розташованого в будинку №12-А по вул. 23-го Серпня в Шевченківському районі м. Харкова, познайомився з потерпілим ОСОБА_8 , якому запропонував залишитися на ніч в квартирі АДРЕСА_3 , на що останній надав свою згоду та разом з підсудним ОСОБА_3 прослідував до вказаної квартири. 
		Перебуваючи в квартирі, розташованої за вищезазначеною адресою, в ніч з 07 на 08 січня 2024 року, більш точно час під час досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилося можливим, підсудний ОСОБА_3 звернув увагу на наявний у ОСОБА_8 мобільний телефон торгівельної марки «IPhone 13» з зарядним пристроєм вартістю 24537 гривен 16 копійок, який останній поставив на зарядку та ліг спати, на таємне викрадення якого та наявної в кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» з безконтактним чипом на номер рахунку НОМЕР_1 , на якому перебували належні потерпілому ОСОБА_8 грошові кошти, у підсудного ОСОБА_3 виник злочинний умисел, зокрема, з метою подальшого викрадення та використання для власних потреб, наявних на банківському рахунку ОСОБА_8 грошових коштів. 
		Після чого, підсудний ОСОБА_3 , будучи обізнаним про дію Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було останній раз продовжено Указом Президента України №734/2025 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 16.11.2023 строком на 90 діб, та Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, повторно, у періодвоєнного станупоширеного натериторії України,із корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна - належного потерпілому ОСОБА_8 мобільного телефону ТМ «IPhone 13» з зарядним пристроєм та банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» з безконтактним чипом на номер належного потерпілому ОСОБА_8 НОМЕР_2 , до якого він мав вільний доступ, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто з сторонніх осіб, у тому числі і потерпілий ОСОБА_8 , який в той час спав, не спостерігають, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ «IPhone 13» з зарядним пристроєм, а також з кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 таємно викрав банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» з безконтактним чипом на номер належного потерпілому ОСОБА_8 рахунку НОМЕР_1 , на якому перебували належні потерпілому ОСОБА_8 грошові кошти та яка,відповідно доприписів ст.1Закону України«Про інформацію»,ст.ст.1,15Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ грошовихкоштів вУкраїні»,ст.51Закону України«Про банкита банківськудіяльність»,відповідає визначеннюпоняття «офіційнийдокумент» тає йогорізновидом,з метоюподальшогоїї використаннядля придбаннятоварів вторгівельних мережахм.Харкова за рахунок належним ОСОБА_8 грошових коштів. 
		Надалі, вранці 08 січня 2024, підсудний ОСОБА_3 продовжуючи свої умисні злочинні дії, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, утримуючи присобі ранішевикрадену банківськукарткуАТКБ «ПриватБанк» збезконтактним чіпомна номер належного потерпілому ОСОБА_8 рахунку НОМЕР_1 , яка надавала доступ до банківського рахунку, на якому знаходились належні потерпілому ОСОБА_8 грошові кошти, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна шляхом використання належної потерпілому ОСОБА_8 банківської карткиАТ КБ «ПриватБанк» для придбання товарів в торгівельних мережах м. Харкова, близько 06 години 37 хвилин, перебуваючи у приміщенні супермаркету «Посад», розташованого в будівлі №7 по вул. Отакара Яроша, в Шевченківському районі м. Харкова, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, здійснив розрахунок за придбаний товар належними ОСОБА_8 грошовими коштами на суму 188 гривен.
		Надалі, 08 січня 2024 року, близько 06 години 54 хвилини, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні крамниці «Кисет ТТ 780», розташованої на території Шевченківського району м. Харкова, більш точну адресу під час досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилося можливим, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, здійснив розрахунок за придбаний товар належними ОСОБА_8 грошовими коштами на суму 573 гривни 50 копійок.
		Надалі, 08 січня 2024 року, близько 07 години 08 хвилини, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні крамниці «BILLA CAFE», розташованої на території Шевченківського району м. Харкова, більш точну адресу під час досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилося можливим, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, здійснив розрахунок за придбаний товар належними ОСОБА_8 грошовими коштами на суму 208 гривен.
		Надалі, 08 січня 2024 року, в період часу з 07 години 32 хвилини до 07 години 44 хвилини, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні супермаркету «Посад», розташованого в будівлі №10/12 по вул. 23-го Серпня, в Шевченківському районі м. Харкова, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, тричі здійснив розрахунок за придбаний товар належними ОСОБА_8 грошовими коштами на суми : 629 гривен 12 копійок, 633 гривні, 927 гривен 60 копійок. 
		Надалі, 08 січня 2024 року, близько 09:00 години, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні супермаркету «Посад», розташованого в будівлі №51 по вул. 23-го Серпня, в Шевченківському районі м. Харкова, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, здійснив зняття готівки в банкоматі належних ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 3200 гривен. 
		Надалі, 08 січня 2024 року, близько 10 години 44 хвилини, підсудний ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні ТЦ «Каштан», розташованого в будівлі №67-А по вул. 23-го Серпня, в Шевченківському районі м. Харкова, та використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка давала доступ до належного потерпілому ОСОБА_8 банківського рахунку з грошовими коштами, здійснив зняття готівки в банкоматі належних ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 100 гривен. 
		Таким чином, внаслідок протиправних злочинних дій підсудного ОСОБА_3 , а саме таємного викрадення належного потерпілому ОСОБА_8 майна та грошових коштів, останньому була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 30996 гривен 38 копійок.
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1КК України визнав повністю. При цьому, підсудний ОСОБА_3 показав, що дійсно, при вищевказаних обставинах, викладених в обвинувальному акті, 07.01.2024, близько 22:00 години він перебував біля приміщення нічного клубу «Галактика» у м. Харкові де познайомився з потерпілим ОСОБА_8 , якому запропонував залишитися на ніч в квартирі АДРЕСА_3 , на що останній надав свою згоду. Вони прибули за вказаною адресою, де ОСОБА_8 повідомив свій пін-код від мобільного телефону IPhone 13, поставив його на зарядку та ліг спати. Скориставшись тим, що потерпілий перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не спостерігає за його діями, він таємно викрав зазначений телефон з зарядним пристроєм, а з кишені куртки потерпілого таємно викрав банківську картку «Приватбанк» з метою подальшого викрадення наявних на рахунку коштів, про що йому було достеменно відомо, та з місця вчинення злочину з викраденим зник. Викрадений телефон реалізував. Викрадену банківську картку, вранці 08.01.2024, використовував при розрахунках за придбання продуктів харчування та інших товарів в крамницях м. Харкова, а саме: в супермаркетах «Посад», в крамницях «Кисет» та «BILLA CAFE», а в ТЦ «Каштан» та супермаркеті «Посад» здійснив зняття з банківського рахунку готівки. Продукти харчування та гроші використав для власних потреб. Злочини вчинив у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, внаслідок воєнного стану у країні, про введення якого на момент вчинення злочинів був обізнаний. У вчиненні вказаних злочинів свою вину визнає в повному обсязі, кається у скоєному, шкодує про те, що так трапилось. 
		   Оскільки підсудний ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, щодо вчинення у відношенні потерпілого ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1КК України, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним в повному обсязі дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.
		   Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає про те, що дії підсудного ОСОБА_3 за ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1 КК України кваліфіковані вірно, так як він своїми умисними діями вчинив : таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, а також викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
		Крім того, органом досудового розслідування підсудному ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, а саме - у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, в тому, що він 26 грудня 2023 року близько 22 години 30 хвилин, прибув до Міні-Маркету АЗС «БРСМ», розташованого в будівлі №1-В по вул. Дерев`янко, в Шевченківському районі м. Харкова з метою здійснення особистих покупок.
		Перебуваючи в приміщенні крамниці АЗС«БРСМ»підсудний ОСОБА_3 , будучи обізнаним про дію Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було останній раз продовжено Указом Президента України №734/2025 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 16.11.2023 строком на 90 діб, та Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, повторно, у період воєнного стану поширеного на території України, із корисливих мотивів, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна - розташованих на торговельному стелажі продовольчих товарів, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто, у тому числі і працівник магазину, не спостерігає, таємно викрав розташовані на торговельному стелажі належні потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» шоколадні батончики, а саме: «SNIKERS» вагою 112,5 грам, «Kitkat» вагою 64 грам, «Kitkat» вагою 42 грам, «Bounty» вагою 57 грам, які поклав до кишені штанів та без розрахунку в касовій зоні, намагався вийти з приміщення крамниці.
		Однак, підсудний ОСОБА_3 будучи застигнутим на місці вчинення злочину оператором АЗС «БРСМ» ОСОБА_9 , яка вимагала зупинитись, ігноруючи вимоги останньої та розуміючи відкритий характер своїх протиправних дій, утримуючи при собі відкрито викрадене майно, з місця вчинення злочину з викраденим намагався зникнути.
		   При цьому, підсудний ОСОБА_3 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, довести свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадання вказаного майна, вчинене повторно, у період воєнного стану поширеного на території України, до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, так як під час руху з місця вчинення злочину, поза приміщенням крамниці, був затриманий працівниками АЗС «БРСМ», які припинили його злочинну діяльність. 
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 15ч.2-186ч.4 КК України не визнав, наголошуючи на тому, що дійсно, при вищевказаних обставинах, викладених в обвинувальному акті, 26.12.2023, близько 22:30 години він прибув до Міні-Маркету АЗС «БРСМ», розташованого по вул. Дерев`янко в м. Харкові з метою здійснення особистих покупок. Перебуваючи в приміщенні крамниці АЗС «БРСМ» він замовив хот-дог та напій, під час приготування якого оператором АЗС у нього виник умисел на вчинення крадіжки розташованих на стелажі шоколадних батончиків. Скориставшись тим, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, у тому числі і оператор АЗС, яка відволіклася на виготовлення хот-догу, він таємно викрав 11 шоколадних батончиків різних торгівельних компаній, які поклав до кишені свого одягу, та розрахувавшись за придбаний хот-дог та напій, без розрахунку за викрадені шоколадні батончики, попрямував на вихід з магазину. В той час коли він відчинив двері та вийшов на поріг магазину, оператор АЗС крикнула йому «Стій». На вимогу оператора АЗС він зупинився на порозі, та коли до нього підійшла оператор АЗС, на вимогу останньої він повернув її викрадені батончики. Втекти з викраденим майном він не намагався, хоча, при бажанні, мав таку можливість, так як для цього будь-яких перешкод не мав, супротиву оператору АЗС не чинив, майно утримувати при собі не намагався, на першу вимогу оператора АЗС зупинився, повернув останньої викрадений товар та вибачився. Всі події відбулися на протязі менше хвилини. А тому він вважає, що ним був вчинений замах на таємне викрадення майну - крадіжка, відповідальність за вчинення якої передбачена ст. 185 КК України, у чому свою провину визнає у повному обсязі та просить суд закрити кримінальне провадження за вказаним епізодом, приймаючи до уваги вартість викраденого товару, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність зазначеного діяння. 
		Оскільки підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні оспорював вказані вище фактичні обставини справи, щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, суд відповідно до приписів ст. 349 ч. 2 КПК України визнав доцільним дослідити в повному обсязі, надані сторонами судового провадження, докази щодо цих обставин.
		Відповідно до існуючого принципу презумпції невинуватості, передбаченого приписами ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 
		Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, тлумачаться на користь підсудного, виходячи з принципу презумпції невинуватості.
		   Приписами ст.ст. 17, 18 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		   Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
		   Відповідно до приписів ст.ст. 92, 94 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		   Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   Суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, а саме у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення з наступних підстав. 
		В обґрунтування обвинувачення підсудного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України сторона обвинувачення між іншим, також посилається на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані у судовому засіданні.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що станом на грудень 2023 року вона працювала оператором АЗС «БРСМ»,розташованої повул.Дерев`янко вм.Харкові,в їїобов`язки,між іншим,входив відпусктоварів покупцямта приготуванняхот-догівв приміщенніМіні-МаркетуАЗС.26грудня 2023року близько22-23години докрамниці зайшовраніше їїнезнайомий підсудний ОСОБА_3 та замовивхот-дог,який вонапочала готувати,а такожшоколадний батончик«Баунті» танапій.В цейчас ОСОБА_3 перебував вприміщенні дена стелажірозташовувався товар,у томучислі ішоколадні батончики.Вона небачила,як ОСОБА_3 вчиняв крадіжкушоколадних батончиків,так якбула зайнятаприготуванням хот-догу. ОСОБА_3 розрахувався запридбаний хот-дог,напій набатончик «Баунті»та попрямувавдо виходуз крамниці.Коли ОСОБА_3 перебував білявхідної двері,вона звернулаувагу,що зкишені одягу ОСОБА_3 виглядає шоколаднийбатончик «Снікерс»,за якийостанній нерозрахувався.Вона сказала ОСОБА_3 «Стояти»,останній вцей часвідчиняв дверіта переступившипоріг магазину,зразу жезупинився.Вона первісноне зазначала ОСОБА_3 причини своєївимоги зупинитися,а такожпро те,що вінвчинив крадіжкутовару.Після того,як ОСОБА_3 переступив порігмагазину,вона практичноодночасно зним вийшлаз магазину,де висунулавимогу повернутивикрадений товар,на що ОСОБА_3 добровільно,без будь-якогопримусу повернувїї частинувикрадених шоколаднихбатончиків,а іншучастину вонаодночасно,сама витяглаз кишеніодягу ОСОБА_3 .Після того,як ОСОБА_3 повернув викраденийтовар,він намагавсявтекти,як вонавважає зметою уникненнязатримання,так якнею булавикликана охорона.На їїдумку ОСОБА_3 мав реальнуможливість втектиз викраденимтоваром,однак вінцього незробив тавиконав їївимогу зупинитися.Будь-якогосупротиву ОСОБА_3 не чинив,викрадений товарутримати ненамагався,повернув йогодобровільно,насильства донеї незастосовував,навпаки почаввибачатися переднею завчинення крадіжки.Викрадений товарбуло повернутодо магазину,а томушкода відсутня.Під часвказаних подійдо нихпідійшов помічникоператора АЗСОСОБА_10 , а потім прибули співробітники поліції. У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що станом на грудень 2023 року він працював помічником оператора АЗС «БРСМ», розташованої по вул. Дерев`янко в м. Харкові, в його обов`язки, між іншим, входила заправка автомобілів. На території АЗС є Міні-Маркет з різноманітним товаром. 26 грудня 2023 року близько 22-23 години він перебував на території АЗС та під час здійснення заправки автомобіля, звернув увагу, що на порозі біля дверей Міні-Маркету АЗС перебуває раніше йому незнайомий ОСОБА_3 та їсть хот-дог, поряд з ним стоїть оператор АЗС ОСОБА_9 , між ними відбувається конфлікт. Заправивши автомобіль він підійшов до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , де був очевидцем, як ОСОБА_3 , на вимогу ОСОБА_9 , добровільно вийняв з кишені свого одягу та передав останній шоколадні батончики. Будь-якого супротиву ОСОБА_3 оператору ОСОБА_9 не чинив, викрадений товар утримати не намагався, повернув його добровільно, насильства до неї не застосовував, втекти з викраденим товаром не намагався. ОСОБА_9 отримавши від ОСОБА_3 викрадений товар пішла до крамниці, після чого між ним та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 намагався втекти, однак при цьому у нього викраденого товару вже не було. 
		Крім того, в обґрунтування обвинувачення підсудного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України сторона обвинувачення посилається також на наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме :
		- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.12.2023, відповідно до якого оператор АЗС «БРСМ» ОСОБА_9 повідомила уповноважених осіб ХРУП №3 ГУНП в Х/О про вчинення 26.12.2023 підсудним ОСОБА_3 кримінального правопорушення-злочину: крадіжки 8 шоколадних батончиків з приміщення Міні-МаркетуАЗС «БРСМ», розташованого за адресою : м. Харків, вул. Дерев`янко 1-В. (т. 2, а.с.а.с. 20-22);
		- протокол огляду місця події від 27.12.2023, відповідно до якого, під час огляду місця події - приміщення Міні-Маркету АЗС «БРСМ», розташованого за адресою : м. Харків, вул. Дерев`янко 1-В, були виявлені шоколадні батончики, а саме: вісім великих шоколадних батончиків ТМ «SNIKERS»;один великийшоколадний батончикТМ «Kitkat»;один маленькийшоколадний батончикТМ «Kitkat»;один маленькийшоколадний батончикТМ «Bounty», які 26.12.2023 підсудний ОСОБА_3 намагався викрасти з приміщення Міні-Маркету АЗС «БРСМ». (т. 2, а.с.а.с. 23-27);
		- акти інвентаризації за №129824 та №129825 від 03.01.2024 складені ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», відповідно до яких за Міні-МаркетомАЗС «БРСМ», розташованим за адресою : м. Харків, вул. Дерев`янко 1-В., серед інших товарів, обліковуються великі шоколадні батончики ТМ «SNIKERS», вагою 112,5 грам, вартістю 64 гривни 99 копійок, великі шоколаднібатончики ТМ «Kitkat»,вагою 64грама,вартістю 56гривен 99копійок; маленькішоколадні батончикиТМ «Kitkat», вагою 42 грама, вартістю 38 гривен 99 копійок; маленькі шоколаднібатончики ТМ «Bounty», вагою 57 грам, вартістю 34 гривни 99 копійок. Під час інвентаризації було встановлено відсутністю 8-ми шоколадних батончиків ТМ «SNIKERS», 2-х великих шоколадних батончиківТМ «Kitkat», 1-го шоколадного батончикаТМ «Bounty», на загальну суму 668 гривен 89 копійок. (т. 2, а.с.а.с. 28-56, 72-75);
		   Суд вважає, що під час проведення інвентаризації, при обліку майна, яке намагався викрасити підсудний ОСОБА_3 , була допущена технічна помилка в підрахунку, так як підсудний ОСОБА_3 намагався викрасти не два великі шоколадні батончикиТМ «Kitkat», а один великий та один маленький шоколадний батончикТМ «Kitkat», що підтверджується встановленими та дослідженими під час судового провадження доказами, зокрема протоколом огляду місця події від 27.12.2023 та відповідними додатками до нього - світлинами викраденого та вилученого у ОСОБА_3 товару, а тому загальна вартість зазначеного майна фактично становить 650 гривен 89 копійок. 
		- протокол огляду предмету від 06.01.2024 з наявними у протоколі світлинами, відповідно до якого була відтворена та переглянута відео інформація, яка міститься на наданому органу досудового розслідування уповноваженими особами Міні-МаркетуАЗС «БРСМ»,розташованого заадресою :м.Харків,вул.Дерев`янко 1-Воптичному DVD-R диску, на якому зафіксовані події, які відбувалися 26.12.2023 у період часу з 22:25:27 по 22:36:20 в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ», а саме перебування підсудного ОСОБА_3 в приміщенні Міні-Маркету,придбання нимвідповідних продуктівхарчування,надалі перебуванняпоза межамиприміщення маркетупоряд зпрацівниками АЗС«БРСМ».(т.2,а.с.а.с.58-67) 
		- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 06.01.2024, відповідно до якого наданий уповноваженими особами Міні-Маркету АЗС «БРСМ» оптичний DVD-R диск, на якому, як зазначено, зафіксовані події, які відбувалися 26.12.2023 у період часу з 22:25:27 по 22:36:20 в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ», було визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження. (т. 2, а.с.а.с. 68-69); 
		   У судовомузасіданні,під часвідтворення відеозапису,який,як зазначеностороною обвинувачення,повинен міститисяна наданомусуду стороноюобвинувачення вказаному оптичному DVD-R диску, було встановлено, що будь-яка відео інформації, у тому числі і щодо подій, які відбувалися 26.12.2023 у період часу з 22:25:27 по 22:36:20 в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ», відсутня. Оптичний DVD-R диск взагалі не містить завантажених файлів та є вільним від будь-якої інформації. (т. 2, а.с. 57).
		При таких обставинах, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення не надано суду відео інформації фіксування подій, які відбувалися 26.12.2023 у період часу з 22:25:27 по 22:36:20 в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ», суд з об`єктивних причин, позбавлений можливості перевірити та дослідити відео інформацію на яку посилається сторона обвинувачення, як на доказ вчинення підсудним ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, так як у судовому засіданні встановлено, що під час проведення досудового розслідування був незворотньо втрачений вказаний доказ.
		-висновок судово-товарознавчоїекспертизи №320від 17.01.2024,відповідно доякого ринковавартість 11шоколадних батончиків,які 26.12.2023намагався викрастипідсудний ОСОБА_3 з приміщенняМіні-МаркетуАЗС «БРСМ»,розташованого заадресою :м.Харків,вул.Дерев`янко 1-В,станом на26.12.2023складає :один великий батончик «Снікерс» - 64 гривни 99 копійок, відповідно вартість 8 шоколадних батончиків складає в загальній сумі 519 гривен 92 копійки; одного великого батончика «КітКат» - 56 гривен 99 копійок; одного маленького батончика «КітКат» - 34 гривни 99 копійок; одного маленького батончика «Баунті» - 38 гривен 99 копійок, а всього в загальній сумі 650 гривен 89 копійок. (т. 2, а.с.а.с. 79-80);
		   З дослідницької частини зазначеного висновку судово-товарознавчої експертизи вбачається, що об`єкти оцінки на експертне дослідження не надавались, їх ідентифікація, а також судження про їх технічний та фізичний стан на час скоєння кримінального правопорушення базувались на даних, вказаних ініціатором у постанові про призначення експертизи. Враховуючи вищевикладене, при виконанні оцінки експертом бралось за основу ринкова вартість об`єктів оцінки та були введені умови та обмеження, вважаючи можливим при проведенні оцінки, використовувати вартість відтворення аналогічних об`єктів присутніх на первинному ринку України. 
		   Суд не приймає до уваги зазначений висновок судово-товарознавчої експертизи в частині визначення вартості майна, а саме : маленького шоколадногобатончика ТМ «Kitkat», вагою 42 грама, з зазначенням вартості 34 гривен 99 копійок та маленького шоколаднібатончики ТМ «Bounty», вагою 57 грам, з зазначенням вартості 38 гривен 99 копійок, яке намагався викрасти підсудний ОСОБА_3 та яке належить потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», так як об`єкти оцінки на експертне дослідження не надавались, їх вартість визначена за ринковими цінами шляхом відтворення аналогічних об`єктів присутніх на первинному ринку України.
		   Між тим, у судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_3 намагався викрасти належне потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майно, яке перебувало в приміщення Міні-Маркету АЗС «БРСМ», який є закладом-установою роздрібної торгівлі товарної продукції, та на яке була встановлена роздрібна ціна, що підтверджується актами інвентаризації за №129824 та №129825 від 03.01.2024 складеним ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» в яких зазначені роздрібні ціни станом на 26.12.2023, відповідно до яких найменування та вартість належних потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» маленького шоколадногобатончика ТМ «Kitkat», вагою 42 грама та маленького шоколаднібатончики ТМ «Bounty», вагою 57 грам визначено саме за встановленими роздрібними цінами.
		   Тому суд вважає за необхідне при формулюванні обвинувачення підсудному ОСОБА_3 у вчиненні протиправного діяння, визначити фактичну вартість викраденого майна, яке він намагався викрасти, саме за наданим потерпілим актами інвентаризації за №129824 та №129825 від 03.01.2024 за роздрібними цінами, які є фактичною вартість товару на момент його викрадення, а не за ринковими цінами на аналогічний товар, зазначеними у висновку судово-товарознавчої експертизи.
		   Зазначена правовий висновок викладений у Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.11.2019 (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433кмо18). 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнала підсудного ОСОБА_3 , як особу, яка 26.12.2023 намагалася викрасти з приміщення Міні-Маркету АЗС «БРСМ» шоколадні батончики. (т. 2 а.с.а.с. 85-87, 88); 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав підсудного ОСОБА_3 , як особу, яка 26.12.2023 намагалася викрасти з приміщення Міні-Маркету АЗС «БРСМ» шоколадні батончики. (т. 2 а.с.а.с. 89-91, 92);
		- протокол слідчого експерименту від 05.02.2024 за участю підсудного ОСОБА_3 , який фіксувався на відповідний електронний носій, в ході якого ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ» розташованого за адресою : м. Харків, вул. Дерев`янко 1-В., виклав обставини та відобразив свої дії під час намагання викрасти шоколадні батончики з приміщення маркету, які мали місце 26.12.2023. (т. 2, а.с.а.с. 214-217, 218)
		   Інформація з електронного носія, на який фіксувався слідчій експеримент за участі підсудного ОСОБА_3 , була відтворена та досліджена у судовому засіданні, в ході якого ОСОБА_3 виклав обставини вчинення вищезазначених протиправних дій, наголошуючи на тому, що він добровільно повернув свідку ОСОБА_9 , на вимогу останньої, викрадені ним в міні-маркеті шоколадні батончики, при цьому не намагався утримувати при собі викрадений товар та з викраденим з місця вчинення злочину зникнути. Він зупинився по першій вимогі ОСОБА_9 , разом з нею вийшов з приміщення та віддав викрадений товар. (т. 2, а.с. 218); 
		   Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що дійсно за його участі проводився слідчий експеримент в присутності захисника, понятих та інших учасників слідчої дії. Всі події в протоколі слідчого експерименту викладені та зафіксовані об`єктивно, з його слів, без будь-якого примусу. Він пояснював обставини вказаних подій та відображав механізм вчиненого ним викрадення майна, а також подальші дії  повернення на вимогу ОСОБА_9 викрадені ним шоколадні батончики. 
		   Вказана інформація фіксації слідчої дії - слідчого експерименту від 05.02.2024, яка міститься на зазначеному електронному носії, яка була відтворена та досліджена у судовому засіданні, підтверджує показання підсудного ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10  в частині місця, дати, часу та обставин, які передували та відбувалися під час та після вчинення ОСОБА_3 протиправних дії, зокрема щодо добровільного повернення на вимогу свідка ОСОБА_9 викраденого майна, та відсутності наміру та здійснення дій направлених на утримання викраденого майна, надання опору та намагання, утримуючи викрадене, з місця вчинення злочину втекти. 
		   У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 наголошував на тому, що під час вчинення протиправних дій 26.12.2023, йому умисел був направлений саме на вчинення таємного викрадання належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР». Вчинити протиправні дії він вирішив вчинити не до відвідування, а під час перебування в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ», де він, попередньо впевнившись, що за його протиправними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав майно та схоронив його у своєму одягу. При цьому, він здійснивши розрахунок на інший придбаний товар намагався потайки винести інше майно з приміщення, однак будучи зупиненим при виході з приміщення свідком ОСОБА_9 , на першу вимогу останньої, повернув її викрадене майно, вибачився за скоєння, супротиву та насильства до останньої не застосовував, утримувати при собі викрадене майно не намагався, з викраденим з місця вчинення злочину зникнути не намагався, при реальної наявності вчинити вказані дії, його ніхто не переслідував, всі події відбувалися в незначний період часу, в приміщенні маркету та безпосередньо на порозі біля дверей. 
		   Показання підсудного ОСОБА_3 в цій частині, були у повному обсязі підтверджені у судовому засіданні свідками  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також наголошували, що ОСОБА_3 будучи зупиненим після вчинення ним крадіжки, будучи зупиненим при виході з приміщення свідком ОСОБА_9 , на першу вимогу останньої, повернув її викрадене майно, супротиву та насильства до останньої та ОСОБА_10 не застосовував, утримувати при собі викрадене майно не намагався, майно видав добровільно, вибачився за вчинене, з викраденим з місця вчинення злочину зникнути не намагався, при реальної наявності вчинити вказані дії, його ніхто не переслідував, всі події відбувалися в незначний період часу, в приміщенні маркету та безпосередньо на порозі біля дверей. 
		   З досліджених у судовому засіданні наданих стороною обвинувачення доказів судом не встановлено наявність в діях підсудного ОСОБА_3 ознак, які б достеменно та безумовно, поза розумних сумнівів, свідчили про вчинення ним кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч 2 - 186 ч. 4 КК України. 
		Вказані показання свідків  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в частині обставин за яких підсудний ОСОБА_3 вчинив протиправні дії, є послідовними на протязі всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_3 та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, тому суд їм довіряє. 
		Крім того, у судовому засіданні встановлено, що будь-яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідками  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та підсудним ОСОБА_3 до вчинення останнім вказаних протиправних дій не було, що свідчить про відсутність у свідків підстав для наклепу на підсудного, чи надання необ`єктивних свідчень на його користь. 
		Під час судового розгляду кримінального провадження у відношенні підсудного ОСОБА_3 , судом належним чином перевірені як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту. 
		При цьому, на переконання суду, версія сторони обвинувачення не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для відсутності розумного сумніву у винуватості підсудного ОСОБА_3 у світлі встановлених судом обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
		Судом зазначається, що при відмежування крадіжки та грабіжу, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. 
		Лише у випадку, коли дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
		Окрім того, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій особи, слід виходити із оцінки доказів у їх сукупності, зокрема, мають значення час, який минув з моменту викрадення майна та виявлення таких дій іншою особою, відстань між цими особами,зміна їх поведінки та інше.
		Відповідно до приписів ст. 186 КК України та роз`яснень, викладених у п.п. 3, 4 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 « Про судову практику у справах про злочини проти власності », грабіж це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілої або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дії винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. 
		Між тим, відповідно до приписів ст. 185 КК України та роз`яснень, викладених у п.п. 3, 4 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 « Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка (таємне викрадення чужого майна) це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. 
		Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних проте, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).
		Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це не помітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння). 
		Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. 
		Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи не закінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. 
		Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування-залежно від характеру насильства чи погрози-як грабіж чи розбій. 
		Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.
		Отже, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
		Згідно до приписів ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
		Приписами ч. 2 ст. 15 КК України передбачено, що замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. 
		Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності завчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.186 КК України, у судовому засіданні має бути встановлено і доведено суду, що особа усвідомлювала те, що майно, яким вона заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання.
		При цьому, якщо особа намагалася здійснити крадіжку, але після викриття її дій не відмовилася від злочину і продовжила заволодівати майном, то лише у такому випадку, такі дії набувають ознак «відкритості» та кваліфікуються як грабіж.
		Вищевказані докази, на які посилається сторона обвинувачення, як на докази вчинення, при зазначених обставинах, підсудним ОСОБА_3 закінченого замаху на відкрите викрадення майна потерпілого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», які були досліджені судом під час судового розгляду, беззаперечно не вказують на наявність в діях підсудного ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, так як не містять фактичних даних, які підтверджують винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчинення інкримінованих йому злочину.
		Аналіз досліджених доказів за вказаним епізодом, свідчить про те, що жоден з доказів запропонованих стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і у сукупності, не може бути покладений в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину у відношенні потерпілого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», та не спростовує доводи ОСОБА_3 в частині того, що він зазначеного кримінального правопорушення-злочину не вчиняв, та протиправного умислу на його вчинення не мав. 
		Суд також враховує вимоги ст. 95 КПК України з приводу того, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Відповідно дост. 62 Конституції України, п.п. 18,19Постанови ПВСУ № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. 
		Згідно з п. 23Постанови ПВСУ № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		В ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		   Відповідно до приписів ст. 337 ч. 3 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		   Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України, у вчиненні якого обвинувачується підсудний ОСОБА_3 на ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4 КК України, так як в його діях в наявності склад зазначеного кримінального правопорушення-злочину, а саме : закінчений замах безпосередньо спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, при цьому злочини не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. 
		   У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 заявили клопотання про зміну кваліфікації дій підсудного ОСОБА_3 з ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України на ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4 КК України та закриття кримінального провадження в частині вчинення замаху на крадіжку належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, на підставі приписів п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність вчиненого підсудним ОСОБА_3 зазначеного діяння. 
		При цьому підсудний ОСОБА_3 зазначив, що свою провину у вчиненні закінченого замаху на крадіжку належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна визнає у повному обсязі, кається у скоєному. 
		Представник потерпілого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» у судове засідання не прибув, про день, час та місце проведення судового розгляду кримінального провадження був повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про проведення судового розгляду за його відсутності, так як будь-яких претензій, матеріального та морального характеру, до підсудного ОСОБА_3 потерпілий не має, цивільний позов заявляти бажає, просив визначити ОСОБА_3 покарання на розсуд суду. (т. 1, а.с. 48).
		Таким чином, суд вважає, що представник потерпілого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» при вирішенні всіх питань застосування у відношенні підсудного ОСОБА_3 приписів КК України та КПК України, покладався на розсуд суду. 
		Як вже зазначалось, суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 186 ч. 4 КК України стороною обвинувачення не доведена.
		Між тим, у судовому засіданні судом встановлена наявність в діях підсудного ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4 КК України, тобто вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, який мав місце 26 грудня 2023 року в приміщенні Міні-Маркету АЗС «БРСМ» у відношенні належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, загальна вартість якого становить 650 гривен 89 копійок.
		Приписи ч. 1 ст. 2 КК України передбачають, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до приписів ч.ч. 1, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується наКонституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Станом на 26.12.2023, тобто на час вчинення підсудним ОСОБА_3 вищезазначеного кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4 КК України, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становило 302,8 гривен.
		09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
		Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становитьвід 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		З огляду на зазначене аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
		Згідно з приписами ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривен, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року. - для будь-якого платника податку.
		Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривен, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 гривни.
		Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4 КК України, яке мало місце 26.12.2023, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив суму, яка перевищує 2684 гривен (1342х2=2684).
		Приписами ч. 7 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність», передбачено, що у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акту в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
		Приписами ст. 58 Конституції України, передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		При таких обставинах суд вважає, що внаслідок прийняття Закону №3886-ІХ втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , оскільки загальна вартість належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, яке намагався таємно викрасти ОСОБА_3 становить 650 гривен 89 копійок, який не перевищував двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законом на 1 січня звітного податкового року, у якому було вчинено кримінальне правопорушення, а також на момент вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
		Відповідно до приписів п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Частина 3 ст. 479-2 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 зазначив, що свою провину у вчиненні замаху на крадіжку належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна визнає у повному обсязі, кається у скоєному, та наполягав на закритті провадження по справі на підставі приписів п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. 
		Таким чином, суд вважає, що клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, в частині вчинення закінченого замаху на крадіжку належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», а саме кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.с. 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		При визначенні підсудному ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, данні про особу підсудного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, при цьому судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, при цьому через незначний проміжок часу після останнього засудження за вчинення кримінального правопорушення, повторно вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, у тому числі тяжкий злочин, на час вчинення інкримінованих правопорушень не працював, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває (т. 2, а.с.а.с. 204, 205, 206-208).
		У відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання підсудного ОСОБА_3 судом визнається щире каяття.
		Обставин, які, відповідно до приписів ст. 67 КК України, обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Вказані обставини скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину, а також дані, які характеризують його особу, наявність низки судимостей за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і тяжких злочинів проти власності, небажання працевлаштуватися та в такий, завідомо злочинний спосіб забезпечувати свої матеріальні потреби, свідчать про аморальну та антисоціальну поведінку підсудного ОСОБА_3 , зухвале ігнорування ним правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві, не бажання стати на шлях виправлення та перевиховання, після засудження за вчинення попередніх злочинів, та наявність стійкого бажання у подальшому вчиняти кримінальні правопорушення, а тому на переконання суду, його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання, що унеможливлює застосування щодо нього приписів ст.ст. 75, 76 КК України, а також відсутність підстав для застосування приписів ст. 69 КК України. 
		Враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_3 , обставин заяких буливчинені вказанікримінальні правопорушення,наявність обставини,яка пом`якшуєпокарання підсудного-щирекаяття тавідсутність обставин,які обтяжують покаранняпідсудного,відсутність у потерпілого ОСОБА_8 матеріальних претензій до підсудного, вартість викраденого майна та його значимість для потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання у межах санкцій ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк, так як підсудний ОСОБА_3 потребує застосування найбільш суворого заходу державного примусу.
		Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_3 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 29.01.2024 та утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_3 з вказаного числа. (т. 2, а.с.а.с. 197-203).
		   Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		Потерпілими ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та ОСОБА_8 цивільні позови по кримінальному провадженню не заявлені, у зв`язку з відсутністю у потерпілих матеріальних та моральних вимог до підсудного ОСОБА_3 .
		   При проведенні судово-товарознавчої експертизи за епізодом викрадення належного потерпілому ОСОБА_8 майна, експертом державної спеціалізованої установи - ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса були витрачені кошти в сумі 2271 гривна 84 копійки, які цільовим призначенням були виділені цій установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. (т. 2, а.с.а.с. 128-129). 
		Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3 на користь держави.
		При проведенні судово-товарознавчої експертизи за епізодом замаху на викрадення належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, експертом державної спеціалізованої установи - ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса були витрачені кошти в сумі 477 гривен 96 копійок, які цільовим призначенням були виділені цій установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. (т. 2, а.с.а.с. 82-83). 
		Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3 і підлягають віднесенню на рахунок держави, тому що у відповідності до ст. 124 КПК України, витрати на проведення вказаних експертиз, підлягають стягненню з засудженого на користь експертних установ, лише при ухвалені судом обвинувального вироку.
		Вказана правовий висновок викладений в Постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21).
		Речові докази : оптичний диск DVD-R на якому відсутні записи відео фіксування з камер спостереження розташованих в приміщенні та ззовні Міні-МаркетуАЗС «БРСМ»;оптичний диск DVD-R на якому в наявності записи відео фіксування з камер спостереження розташованих в приміщенні супермаркету «Посад»,-підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження; належний потерпілому ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ «IPhone 13», - підлягає залишенню ОСОБА_8 за належністю. (т. 2, а.с.а.с. 57, 68-69, 131, 142-143, 154-155, 156).
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ст.ст. 185 ч. 4, 357 ч. 1КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону:
		- за ст. 185 ч. 4 КК України у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі; 
		- за ст. 357 ч. 1 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
		У відповідності до приписів ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, з урахуванням приписів ст. 72 ч. 1 п. а-1 КК України, остаточно ОСОБА_3 визначити до відбуття покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 29 січня 2024 року. 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні засудженого ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
		Кримінальне провадження №12023221200002966від 05.12.2023з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 4КК України, в частині вчинення закінченого замаху на крадіжку належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, який мав місце 26.12.2023, - закрити на підставі приписів п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2271 гривна 84 копійки.
		Процесуальні витрати, що полягають із витрачених експертною установою при проведенні судово-товарознавчої експертизи коштів у сумі 477 гривен 96 копійок, за епізодом вчинення закінченого замаху на крадіжку, належного потерпілому ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» майна, - віднести на рахунок держави.
		Речові докази : оптичний диск DVD-R на якому відсутні записи відео фіксування з камер спостереження розташованих в приміщенні та ззовні Міні-МаркетуАЗС «БРСМ»;оптичний диск DVD-R на якому в наявності записи відео фіксування з камер спостереження розташованих в приміщенні супермаркету «Посад», - зберігати в матеріалах кримінального провадження; належний потерпілому ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ «IPhone 13», - залишити ОСОБА_8 за належністю.
		Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
		Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		 
		   Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...