Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/2492/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: 24.11.2025. Зареєстровано: 24.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2025.

Номер судового провадження: 2/128/819/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 128/2492/24
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		24.11.2025    м. Вінниця
		 
		   Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
		   головуючого судді Васильєвої Т.Ю., 
		   секретар Манюк Л.В.,
		   
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду м.Вінниці цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду звищевказаним позовом,обґрунтовуючи своївимоги тим,що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,1200 га., з кадастровим № 0520680200:01:008:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, яка знаходиться на території садівничого масиву «Садовий» Агрономічної сільської ради, Вінницького району.
		Вказана земельна ділянка № НОМЕР_1 була передана у власність позивача на підставі Розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 07.11.2007 № 1928 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту».
		У травні 2021 року позивачу стало відомо, що належною йому вищевказаною земельною ділянкою незаконно заволоділи невідомі йому особи, тому позивач звернувся до Вінницької окружної прокуратури із заявою про вчинення відносно його майна кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої 26.05.2021 прокурором Вінницької окружної прокуратури за вказаним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022110000055 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, 13.05.2022 прокурором Тернопільської окружної прокуратури було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022210000000076 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України, та 21.09.2023 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_2 було виділено в окреме провадження № 12023210000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
		В ході досудового розслідування було встановлено, що у невстановлений період часу, однак не раніше серпня 2018 року невстановлені особи отримали доступ до інформації щодо наявності на території садівничого масиву «Садовий» Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області земельної ділянки із кадастровим № 0520680200:01:008:0027, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту, який видавався до січня 2013 року і не був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		В подальшому, 12.12.2018 відповідачка ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, достеменно знаючи, що вищевказана земельна ділянка їй не належить, звернулась в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області зі зверненням про виправлення відомостей про координати поворотних точок меж вищезгаданої земельної ділянки.
		На підставі даного звернення кадастровий реєстратор вніс відповідні зміни у конфігурацію земельної ділянки та надав відповідачці ОСОБА_2 витяг з ДЗК, в якому була зазначена інформація про внесені зміни без реквізитів власника земельної ділянки.
		Як зазначено в Обвинувальному акті від 06.10.2023, затвердженому прокурором Тернопільської окружної прокуратури, в подальшому ОСОБА_2 , діючи у змові з невстановленими особами, подала відповідні заяви із підробленими заздалегідь документами, а саме: підробленим розпорядженням Голови Вінницької районної державної адміністрації № 947 від 02.06.2008 та підробленою Архівною довідкою № 314/01-26 від 10.10.2017 про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,1200 га., за кадастровим № 0520680200:01:008:0027 у власність ОСОБА_2 та отриманим в ГУ Держгеокадастру Вінницької області Витягом з ДЗК про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Внаслідок вищевказаних дій, державним реєстратором Вінницької міської ради 13.12.2018 було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,1200 га., за кадастровим № 0520680200:01:008:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, яка знаходиться на території садівничого масиву «Садовий» Агрономічної сільської ради, Вінницького району, Вінницької області.
		Після цього, належна позивачу земельна ділянка, якою протиправно заволоділа відповідачка ОСОБА_2 , була відчужена останньою ОСОБА_3 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2018, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Бурєнніковою О.В. за реєстровим № 1083.
		В жовтні 2023 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 було направлено до Вінницького міського суду Вінницької області. Позивач цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування заподіяної шкоди не заявляв. Сама відповідачка ОСОБА_2 визнала факт неправомірного заволодіння земельною ділянкою, законним власником якої є позивач. Вказане відображено в протоколах допиту підозрюваного від 04.08.2023 та 24.08.2023
		Тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, укладений 21.12.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , має бути визнаний недійсним. Також на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, позивач вважає необхідним захистити свої право шляхом пред`явлення вимоги про витребування майна, оскільки спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею та без його відома. 
		При цьому, оскільки на момент укладення договору ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 надала письмову згоду на придбання її чоловіком спірної земельної ділянки, то на переконання сторони позивача належними відповідачами щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є як ОСОБА_3 , який є покупцем за Договором купівлі-продажу, так і його дружина, ОСОБА_4 .
		За вказаних обставин, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0, 1200 га, з кадастровим № 0520680200:01:008:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, яка знаходиться на території садівничого масиву «Садовий» Агрономічної сільської ради, Вінницького району, Вінницької області від 21.12.2018, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Бурєнніковою О.В. за реєстровим № 1083, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вказану земельну ділянку (а.с. 1  7). 
		Ухвалою Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від 25.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 61).
		Відповідач ОСОБА_2 , на підставі ст. 178 ЦПК України, надала суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву, проти задоволення позову відповідач не заперечує. Зазначає, що приблизно в квітні або травні 2018 року її чоловік ОСОБА_5 , шукаючи роботу, познайомився з ОСОБА_6 , який залучив чоловіка, як фізичну особу-підприємця для виконання обов`язків виконроба. 
		Потім, приблизно в липні-серпні 2018 року, ОСОБА_7 запитав, чи не має у нього порядної людини, на яку можна оформити земельну ділянку. На що чоловік відповів, що можна оформити на його дружину, тобто на відповідача. Чоловіку повідомили які документи потрібно надати та коли і куди з`явитися їй для оформлення права власності. В ході таких дій вона познайомилася з чоловіком на ім`я ОСОБА_8 , який повідомив, що їй потрібно в нотаріуса підписати декілька документів і тим самим переоформити земельну ділянку на іншу особу. Тоді вона дізналась, що виявляється на неї, без її відома, було зареєстровано право власності на земельну ділянку, про яку їй нічого не було відомо і яку в нотаріуса їй потрібно було переоформити. В нотаріуса під час оформлення документів за земельну ділянку покупці розраховувались з ОСОБА_8 , який перерахував гроші та забрав їх собі. Через деякий час брат покупця тієї земельної ділянки ОСОБА_9 розповів їй, що вона продала його брату земельну ділянку, яка незаконно переоформлена на неї, і на той час власником земельної ділянки була інша особа. Потім до неї зателефонував слідчий з поліції і запросив на допит в рамках кримінального провадження.
		Відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду, що їй не було відомо жодної інформації про земельну ділянку, право власності на яку було оформлено на її ім`я, вона не знала де вона знаходиться, їй не було відомо ані з якою метою вказана земельна ділянка була на неї зареєстрована, ані про її подальшу долю, ані про її попереднього власника та обставини її відчуження у нього, жодних грошових коштів від відповідачів ОСОБА_10 вона не отримувала (а.с. 93  95). 
		Ухвалою Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 107).
		В судове засідання з розгляду справи по суті учасники не з`явились.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву про приєднання доказів, у якій також заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також зазначила, що докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня прийняття рішення.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, у своєму відзиві на позовну заяву заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.
		Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися повторно, хоча вважаються повідомленими судом належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань про відкладення судового засідання або проведення розгляду справи за їх відсутності на адресу суду не надходило .
		Частиною 3ст. 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. 
		Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним здійснити судовий розгляд на підставі наявних у справі даних та доказів, за відсутності учасників судового розгляду, в загальному порядку, враховуючи подання співвідповідачем ОСОБА_2 відзиву на позов.
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
		Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору судом.
		Відповідно до копії архівної довідки від 10.10.2019 № 01-29/290, ОСОБА_1 було надано копію розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 09.11.2007 № 1928. У додатку до вказаного розпорядження, списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту значиться: № ділянки на плані  17, прізвище, ім`я по батькові  ОСОБА_1 , розмір земельної ділянки  0, 1200 га (а.с. 17, 18, 19).
		Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 412490, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:008:0027 (а.с. 20).
		21.12.2018 ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Бурєнніковій О.В. заяву, в якій вказала, що відчуження належного їй нерухомого майна в 2018 році проводиться вперше. Зі змістом заяви ознайомлений ОСОБА_3 , набувач (а.с. 21).
		Відповідно до копій витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.05.2024 та від 09.06.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:008:0027, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального садівництва, була зареєстрована 11.03.2008 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 07.11.2007 ПП «Земельно-кадастрове бюро» (а.с. 22  26, 202  212).
		21.12.2018 ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу Вінницького нотаріального округу Бурєнніковій О.В. заяву, в якій надала згоду своєму чоловіку  ОСОБА_3 , на купівлю земельної ділянки, загальною площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 0520680200:01:008:0027, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за спільні кошти (а.с. 27).
		Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Бурєнніковою О.В. та зареєстрованого в реєстрі № 1083, ОСОБА_2 «продавець» та ОСОБА_3 «покупець» уклали договір, за яким продавець зобов`язується передати у власність (продати), а покупець зобов`язується прийняти у власність (купити) земельну ділянку, площею 0, 1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити за неї суму згідно умов цього договору. Зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого ОСОБА_11 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницької області 15.12.2018 року, номер запису про право власності 29464429, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722313305206 (а.с. 28  29).
		Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 26.05.2021 зареєстровано кримінальне провадження № 42021022110000055 за статтею ч. 4 ст. 190 КК України, за таких обставин: 26.05.2021 до Вінницької окружної прокуратури надійшла заява ОСОБА_1 про те, що невідомі особи шахрайським способом заволоділи його земельною ділянко вартістю 685 тис. грн, яка знаходиться на території с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області (а.с. 30). 26.05.2021 ОСОБА_1 . Вінницькою окружною прокуратурою повідомлено про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021022110000055 (а.с. 31).
		04.08.2023 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, що підтверджується копією повідомлення про підозру від 04.08.2023 щодо обставин заволодіння земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_1 (а.с. 32  33). 25.09.2023 ОСОБА_2 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (а.с. 34  37). 06.10.2023 прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області Ковальчук Н.Р. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023210000000630 від 21.09.2023 стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України (а.с. 43  47).
		Відповідно до копій протоколів допиту підозрюваного від 04.08.2023, слідчим було допитано ОСОБА_2 , яка повідомила обставини переоформлення земельної ділянки, які відповідають її відзиву на позов (а.с. 38  40, 41  42).
		Згідно копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79504941 від 19.06.2025, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_12 встановила наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: право власності зареєстровано за ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою (а.с. 213).
		Відповідно до копії інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», від 23.09.2025, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:008:0027, загальною площею 0, 12 га, зареєстроване 21.12.2018 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Бурєнніковою О.В., на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1083, виданого 21.12.2018, за ОСОБА_3 , при цьому земельна ділянка як об`єкт нерухомого майна була зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.12.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722313305206 (а.с. 214  216).
		Згідно листа ТОВ «Практик Буд» на звернення ОСОБА_1 , товариство повідомило, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж на земельну ділянку, що належить йому на підставі державного акту серія ЯД № 412490, кадастровий номер 0520680200:01:008:0027, не вбачається за можливе, оскільки згідно офіційних даних з Державного земельного кадастру вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0520680200:01:008:0027 і вона перебуває у приватній власності у ОСОБА_3 (а.с. 217).
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Щодо заявлених позовних вимог, зазначені правовідносини регулюються наступними нормами ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України). 
		Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, шо підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Положеннями ст. 330 ЦК України визначено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Згідно ч. 4 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
		Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
		Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.
		Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.
		Системний аналіз приписів статті 330 та статті 388 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, то добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу спірне майно не може бути витребуване у нього. 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Враховуючи зміст правовідносин, на захист прав в яких звернувся до суду позивач, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені упостановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року по справі № 205/1783/20, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, та ухвалив нове рішення про відмову в їх задоволенні, оскільки це не є необхідним для ефективного захисту прав та інтересів позивача. У вказаній постанові Суд послався на усталену практику Верховного Суду.
		Також у Постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 183/8294/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387, 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України,є неефективними.Для такоговитребування оспорюваннянаступних рішеньорганів державноївлади чимісцевого самоврядування,договорів,інших правочинівщодо спірногомайна ідокументів,що посвідчуютьвідповідне право,не єефективним способомзахисту прававласника. Викладене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц, згідно з яким вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
		Таким чином, суд вважає доведеним, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача без його відома та згоди в порядку незаконної державної реєстрації права власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_2 , яка в подальшому на підставі такої державної реєстрації відчужила дану земельну ділянку за оспорюваним договором купівлі-продажу, але в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , слід відмовити, оскільки такі вимоги не є необхідними для ефективного захисту прав та інтересів позивача.
		А тому захист прав позивача в частині правовідносин, за яких належна йому на праві власності земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею, можливий з використанням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, а саме шляхом витребування майна особою, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, з чужого незаконного володіння в останнього набувача ОСОБА_3 , добросовісність набуття земельної ділянки яким не спростована достатніми доказами, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню в нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Щодо обгрунтування позивачем підстав залучення до участі в справі та заявлення позовних вимог до відповідачки ОСОБА_4 суд зауважує наступне.
		Так, позивачем залучено дану учасницю та заявлено до неї позовні вимоги, в зв`язку з наданням згоди іншому з подружжя, а саме ОСОБА_3 , на укладення правочину з приводу спірного майна.
		Однак, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного Цивільного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 756/10461/21, суд зазначив, що згода іншого з подружжя має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору. Відсутність згоди іншого з подружжя може мати наслідком, зокрема, визнання договору недійсним у разі недобросовісності контрагента іншого з подружжя. Суб`єкт, який надає згоду на укладення договору іншим з подружжя, не стає стороною договору. Саме тому в разі пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору належним відповідачем є сторона договору (інший з подружжя). 
		З цих же підстав суд вважає відсутніми підстави для заявлення вимоги про витребування майна до іншого з подружжя, який не є стороною договору, на підставі якого право власності було зареєстроване саме за тим з подружжя, який зазначений стороною договору.
		Оскільки сторонами договору, на підставі якого  ОСОБА_3 придбав спірне майно, були лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а дружина відповідача ОСОБА_4 надавала лише згоду на укладення відповідного договору купівлі-продажу, проте не була його стороною і державна реєстрація права власності за нею не проводилася, тому вона не може вважатися належним відповідачем за заявленою позовною вимогою, а тому в задоволенні заявленої до неї позовної вимоги слід відмовити з підстав залучення позивачем неналежного відповідача.
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши порушення права власності позивача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку внаслідок безпідставної реєстрації права власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та подальшого укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу даної земельної ділянки з ОСОБА_3 без відома та волевиявлення позивача, як власника майна, на таке відчуження, та з якими у позивача були відсутні будь-які договірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_3 , за яким на даний час зареєстровано право власності на неї, на користь позивача.
		З урахуванням позиції представника позивача про надання доказів понесення судових витрат за наслідком судового розгляду, суд не вирішує даним рішенням розподіл судових витрат між сторонами.
		Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 330, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 133, 141, 211, 247, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Витребувати від ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0, 1200 га, за кадастровим № 0520680200:01:008:0027, цільове призначення: для ведення садівництва, яка знаходиться на території садівничого масиву «Садовий» Агрономічної сільської ради, Вінницького району, Вінницької області на користь ОСОБА_1 .
		В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрованемісце проживання:  АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
		Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
		Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .
		Повний текст рішення складено 24.11.2025.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...