Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/1903/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 24.11.2025. Зареєстровано: 25.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2025.

Номер судового провадження: 2/740/1136/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 740/1903/25 
		Провадження № 2/740/1136/25 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		з а о ч н е
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 листопада 2025 року                                                        м. Ніжин
		 
		Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого судді Дударця Д.В.,
		за участю секретаря судового засідання Каленіченко Т.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині за правилами загального позовного провадження справу за позовом виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Стислий виклад позиції позивача
		У квітні 2025 року виконавчий комітет Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради.
		Позов мотивовано тим, що згідно зі свідоцтвом про народження матір`ю малолітньої ОСОБА_1 зазначена ОСОБА_2 , яка відмовилася забрати дитину з пологового будинку, про що був складений акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України від 19 червня 2024 року.
		Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
		Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18 липня 2024 року №342 малолітній ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 22 серпня 2024 року №400 дитину влаштовано на цілодобове перебування до УНП «Прилуцький обласний дитячий будинок дитини «Надія». 
		Згідно з інформацією закладу, у якому перебуває дитина, її мати - ОСОБА_2 малолітню не відвідувала і не телефонувала, участі у її вихованні та утриманні не приймала, питання про повернення на виховання в сім`ю не вирішувала. 
		Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.
		Враховуючи наведене, позивач виконавчий комітет Ніжинської міської ради просив: 
		- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особовий рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий у відділенні Державного ощадного банку України до повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду.
		Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
		Ухвалою судді від 18.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 16.06.2025 за результатами підготовчого засідання справу призначено до розгляду по суті.
		Представник позивача - виконавчого комітету Ніжинської міської ради у судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві про розгляд справи без його участі позов підтримав.
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень за зареєстрованим місцем проживання, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
		Представник третьої особи на стороні позивача - служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради надіслав до суду заяви про розгляд справи без його участі, в якій проти задоволення позову не заперечував.
		Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Згідно з положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Фактичні обставини, встановлені судом 
		Установлено, що що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.07.2024, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 6).
		Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (витяг з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію народження № 00045942170 від 11.07.2024) (а.с. 7).
		Згідно з актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 19 червня 2024 року ОСОБА_2 не забрала малолітню з пологового будинку (а.с. 8).
		18 липня 2024 року виконавчий комітет Ніжинської міської ради малолітній ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 9). 
		За інформацією, наданою адміністрацією КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» ЧОР від 20.12.2024 за № 02-14/1485, з 23.08.2024 у закладі виховується малолітня ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 дитину не відвідувала, участі у її вихованні та утриманні не приймала, питання про повернення на виховання у сім`ю не вирішувала, тому адміністрація закладу піднімає питання про позбавлення її батьківських прав (а.с. 14).
		Відповідно до листа Ніжинського міського центру соціальних служб від 03.02.2025 № 01-23/113 ОСОБА_2 з 19.06.2024 та до теперішнього часу до центру щодо отримання консультацій з приводу повернення їй на виховання дитини ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодного разу не зверталася (а.с. 15).
		Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області № 102 від 06.03.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини (а.с. 12).
		Норми права, які були застосовані судом
		Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
		Частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		За приписами частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Відповідно до вимог законодавства України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
		Частинами 1-3 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Згідно з частини 2, 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
		Статтею 19 СК України передбачена участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.
		Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		За вимогами ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
		Так, в пункті 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц.
		Мотивована оцінка та висновки суду
		Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Беручи до уваги обставини справи, враховуючи те, що ОСОБА_2 покинула свою дитину у закладі охорони здоров`я, більше року не виявляла щодо неї батьківського піклування і надалі не здійснює належного виховання своєї дитини, її утриманням не займається, тобто фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно до своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому суд вважає за доцільне застосувати до відповідача такий крайній захід впливу як позбавлення її батьківських прав.
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав заявлені обґрунтовано, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом, а тому підлягають задоволенню.
		У такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для забезпечення першочергової уваги інтересам дитини.
		При цьому, в конкретній ситуації судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
		Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право, у випадку зміни її поведінки, на поновлення батьківських прав у порядку, передбаченому СК України (стаття 169).
		Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд зазначає таке.
		Відповідно до частин 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
		На підставі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
		Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		У статті 183 СК України зазначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Згідно з ч. 2-4 ст. 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника.
		На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, суд визначає розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідачів, у вигляді 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які слід перераховувати на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.
		Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
		Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Суд вивчив матеріали справи та надані докази і доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню.
		Судовий збір
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Враховуючи, що судом прийнято рішення про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 150, 151, 152, 164, 165, 166, 180-183, 191 Сімейного кодексу України,
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.
		Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відоповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особовий рахунок, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з 10.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
		Зобов`язати виконавчий комітет Ніжинської міської ради відкрити особовий рахунок на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) гривень. Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
		Відповідно до ч. 6 ст. 164СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
		Роз`яснити відповідачу про право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
		 
		Позивач: виконавчий комітет Ніжинської міської ради, ЄДРПОУ: 04061783, адреса: пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600.
		Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Третя особа на стороні позивача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 04061783, адреса: вул. І. Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600.
		 
		Суддя                                                                Дмитро ДУДАРЕЦЬ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...