Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/44027/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 26.11.2025. Зареєстровано: 28.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2025.

Номер судового провадження: П/320/44027/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		У Х В А Л А
		про залишення позову без розгляду
		26 листопада 2025 року м. Київ № 320/44027/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в:
		Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком», в якому позивач просить суд:
		визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Укртелеком» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №13926, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Алмазна, 3 7А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;
		зобов`язати Акціонерне товариство «Укртелеком» привести у стан готовності до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту №13926, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Алмазна, 37А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на території міста Кривого Рогу знаходиться захисна споруда  сховище №13926, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, Алмазна (раніше Погребняка), 37а та перебуває на балансі АТ «Укртелеком». Балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту  сховища на теперішній час є АТ «Укртелеком». На підставі інформації про стан готовності споруд цивільного захисту на території міста Кривого Рогу, отриманого від Криворізького РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (лист №966/02-22 від 08.04.2022), Криворізькою центральною окружною прокуратурою внесено відомості до ЄРДР №42022042080000054 від 12.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого частиною першою статті 367 КК України, за фактом невиконання балансоутримувачами вимог щодо належного утримання захисних споруд.
		Зокрема, в рамках вказаного кримінального провадження отримано паспорт сховища№13926, облікову картку сховища №13926, акт технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища №13926 від 19.03.2012, акт комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту №13926 від 11.03.2016.
		Згідно з актом технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту(цивільної оборони) сховища №13926 від 19.03.2012 вказане сховище оцінюється як не готове.
		З метою встановлення реального стану захисної споруди цивільного захисту на час звернення прокурора з позовом, в рамках кримінального провадження№42022042080000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, проведено 18.08.2022 огляд сховища №13926 за участі головного фахівця відділу ЦЗ Криворізького РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області майора служби ЦЗ Дем`яненко К.О. та провідного фахівця ВЗЗ з ПНС Криворізького району ЦЗД ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області майора служби ЦЗ Савченко М.С.
		Спеціалістами з цивільного захисту зроблено висновок про неготовність для використання за призначенням сховища №13926, що розташоване за адресою:Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (Погребняка), 37а.На переконання позивача, тривале невиконання відповідачем вимог законодавства щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту є підставою для звернення до суду з цим позовом. Просить суд задовольнити позов.
		Відповідно до ухвали від 07.12.2023 (суддя Донець В.А.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
		На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
		Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Досліджуючи питання наявності чи відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
		Ухвалою від 11.10.2023 у справі №260/4199/22 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Головного управління ДСНС у Харківській області про зобов`язання ПрАТ «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 78600 за адресою: вул. Кірова, 38, м. Харків, у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02.11.2023 повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії справу № 260/4199/22 (К/990/13172/23), зазначивши, що «…Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов`язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, не вирішувала питання щодо наявності в ДСНС повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України.
		Необхідність у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також обґрунтувала потребою у приведенні судової практики до єдиного тлумачення та застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VIIта частин четвертої та п`ятої статті 53 КАС у частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб`єкта владних повноважень до суду з позовом.
		Як на приклад інакшої практики посилається на правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2019 року (№ 320/1724/19), 9 жовтня 2019 року (№ 0440/4892/18), 4 жовтня 2019 року (№ 804/4728/18), 30 липня 2019 року (№ 0440/6927/18), 26 лютого 2020 року (№ 804/4458/18), 27 квітня 2020 року (№ 826/10807/16), 20 травня 2020 року (№ 580/17/20), 20 січня 2021 року (№ 0440/6990/18), за якими підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, не можуть тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
		Судові рішення в цих справах не містять висновків щодо відсутності в ДСНС права на звернення до суду з позовними вимогами, пов`язаними з усуненням порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.
		Під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва держави має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Наведене дає підстави стверджувати, що правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 15 травня 2019 у справі № 820/4717/16, не є такими, що стоять на заваді колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, здійснити касаційний перегляд судових рішень про повернення позову прокурора, мотивованих тим, що ДСНС не уповноважена законом на звернення до суду за вирішенням спору.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що при відсутності різних правових позицій касаційних судів у справах з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах процесуальне законодавство надає всі можливості суду касаційної інстанції узгодити існуючу практику в межах своєї юрисдикції або ж заповнити її прогалини.
		Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передані питання, які повинні бути вирішені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як належним судом, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може дійти власного висновку щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 11 жовтня2023 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не навела ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 820/4717/16.».
		Ухвалою від 25.01.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів, враховуючи, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 53 КАС України та статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) при вирішенні питання про наявність у прокурора повноважень щодо звернення до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та відповідно до частини другої статті 346 КАС України вирішив передати справу №260/4199/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №260/4199/22 справу № 260/4199/22 за касаційної скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міжгірська селищна рада, про зобов`язання вчинити певні дії - повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Повертаючи означену справу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду зазначила, що«…об`єднана палата звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, правовідносини в якій є подібними до тих, що склалися у справі, яка розглядається, зазначила, що звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі територіального органу ГУ ДСНС України про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.
		Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі №820/4717/16 є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про відсутність в територіального органу ГУ ДСНС України повноважень на звернення до суду з таким позовом.
		З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду зазначає, що сформульована в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2024 правова проблема фактично передбачає необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16.
		Разом з тим, процесуальний закон не наділяє об`єднану палату Касаційного адміністративного суду повноваженнями щодо відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що також свідчить про неможливість розгляду цієї справи об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду.».
		Тобто, враховуючи позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо відсутності у неї повноважень на відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 02.11.2023 у справі № 260/4199/22, щодо того, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов`язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, не вирішувала питання щодо наявності в ДСНС повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України та про необхідність вирішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як належним судом, питання щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах, суд при вирішенні питання наявності чи відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у м. Києві, враховуючи останню правову позицію Верховного Суду, зазначає таке.
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
		Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
		У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
		Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру»(далі по тексту також - Закон №1697) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
		Згідно із частиною третьою статті 23 Закону №1697 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону №1697дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17, від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 14.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 21.02.2024 у справі №580/4578/22, та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, від 06.12.2024 у справі №160/8894/23.
		Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону №1697наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Тобто, частини третя та четверта статті 23 Закону №1697серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		Встановлена Законом №1697умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
		Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, пункт 77).
		Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Криворізької центральної окружної прокуратури обґрунтовує тим, що виявивши факт порушення інтересів держави, прокурор встановив, що захист цих інтересів не здійснюється компетентним органом, а саме, ГУ ДСНС у м. Києві. Прокурор наголосив на тому, що здійснення захисту інтересів держави у сфері цивільного захисту покладено на органи ДСНС, які, у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин. Оскільки сховище №13926 знаходиться на території міста Кривий Ріг, ГУ ДСНС у Дніпропетровській області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у зазначених правовідносинах, а тому позов подається прокурором в інтересах держави в його особі.
		У контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділений ГУ ДСНС у Дніпропетровській області належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.
		Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
		Частиною п`ятнадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.
		Згідно з пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі по тексту також - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
		Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).
		Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138).
		Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579(далі по тексту також - Наказ №579).
		Відповідно до пунктів 1, 7 розділу ІІ Наказу №579 споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
		Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі по тексту також - Положення №1052), встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		Згідно з пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:
		1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
		2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
		Відповідно до пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
		- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;
		- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;
		- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;
		- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
		- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21.04.2022 №2228-IX з Кодексу цивільного захисту Українивиключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
		Одночасно, означеним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:
		- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
		- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;
		- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
		Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48Кодексу цивільного захисту).
		Тож, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд констатує, щоКодекс цивільного захистунаселення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Дніпропетровській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.
		Як наслідок, керівником Криворізької центральної окружної прокуратури у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
		До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 09.09.2023 у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 у справі №400/4238/22, від 21.02.2024 у справі №580/4578/22.
		Також в якості підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Дніпропетровській області зазначено те, що право органів ДСНС України на звернення з іншими позовами до суду, зокрема з позовами про приведення сховищ у стан готовності, законодавством не передбачено, а тому вважає, що прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, зокрема у випадках, коли у суб`єкта владних повноважень відсутнє законне право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави.
		Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі №160/8894/22, в межах якої спірним питанням була наявність/відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в інтересах ГУ ДСНС та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом», Арбітражного керуючого, констатував, що«…орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій уповноважений на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.
		49. Отже, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, застосування саме таких заходів реагування є установленим законом способом спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.
		50. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом».
		Cуд зауважує, що за правилами процесуального закону відсутність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора має наслідком повернення позовної заяви позивачеві. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.
		Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду у справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 18.07.2019 у справі № 826/15794/17, від 06.12.2024 у справі №160/8894/22.
		У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
		Враховуючи означені обставини відсутності у ГУ ДСНС у Дніпропетровської області повноважень на звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності до використання, суд дійшов висновку про відсутність у керівника Криворізької центральної окружної прокуратури права на звернення до суду з таким позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Дніпропетровської області.
		При цьому, судом не досліджується питання наявності у прокурора підстав для звернення до суду з означеним позовом в якості самостійного позивача, з огляду на відсутність суб`єкта владних повноважень, якого наділено повноваженнями на здійснення захисту законних інтересів держави у правовідносинах щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності до використання, оскільки воно не є предметом спору у цій справі.
		Водночас судом відхиляються посилання прокурора на позицію Верховного Суду у справі №260/4199/22, оскільки Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 02.11.2023 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов`язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, не вирішувала питання щодо наявності в ДСНС повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України.
		Суд також враховує позицію у справі № 420/22303/23, до вирішення якої прокурор просив зупинити провадження у цій справі, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду України постановив:
		« 45. Відповідаючи на аргументи касаційної скарги, Верховний Суд не може не врахувати і розвиток законодавства у сфері цивільного захисту, з огляду на набуття особливої соціальної значимості об`єктів укриття у період воєнного стану та здійснення ракетних і дронових атак на території України.
		45.1. Змінами до Кодексу цивільного захисту України, запровадженими Законом України від 08 листопада 2023 року № 3441-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення повноважень суб`єктів забезпечення цивільного захисту, вдосконалення законодавства з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, організації та проведення евакуації населення, забезпечення охорони життя та здоров`я громадян» частина 15 статті 32 Кодексу викладена в такій редакції: «Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень».
		45.2. Отже, норма спеціального нормативно-правового акта визначила чіткий перелік повноважень в сфері контролю за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, визначивши їх як заходи адміністративного впливу. Тому зміни у законодавстві, запроваджені з 29 жовтня 2022 року, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин, а отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи пункту 48 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України у цій справі.»
		Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом питання відсутності у керівника Криворізької центральної окружної прокуратури повноважень на звернення до суду з цим позовом матеріали справи не містять.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
		Враховуючи викладене, суд, встановивши відсутність у керівника Криворізької центральної окружної прокуратури права на звернення до суду із цим позовом, вважає за належне залишити позовну заяву без розгляду.
		Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		у х в а л и в:
		Залишити без розгляду позов керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
		 
		СуддяШевченко А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...