Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/6363/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 27.11.2025. Зареєстровано: 28.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2025.
Дата набрання законної сили: 27.11.2025
Номер судового провадження: 22-ц/803/11256/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/11256/25 Справа № 203/6363/25   Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2025 року                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		судді-доповідача Халаджи О. В.
		суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.
		розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 09 жовтня 2025 року про повернення заяви у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України (суддя першої інстанції Єдаменко С.В.),
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні2025року ОСОБА_1 ,через свогопредставника ОСОБА_2 звернулась доЦентрального районногосуду м.Дніпра іззаявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в якій просила встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Слов`янськ Донецької області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецької області.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 09 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_3 , та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Мотивована скарга тим, що незаконно постановив ухвалу про повернення матеріалів заяви, а не залишення без розгляду, оскільки провадження по справі було відкрите.
		Також вказала, що суд проявив надмірний формалізм.
		ОСОБА_2 просила ухвалу Центрального районного суду м. Дніпра від 09 жовтня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року визначено склад колегії суддів під головуванням судді Єлізаренко І.А., суддів учасників колегії суддів Макарова М.О. Свистунової О.В.,
		Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2025 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із прийняттям ВРП рішення про звільнення судді Єлізаренко І.А.,
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року визначено склад суду: Халаджи О.В. (суддя-доповідач) Агєєв О.В., Космачевська Т.В.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви.
		Згідно ч.2ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 
		Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Згідно зп.4ч.1ст.379ЦПК Українипідставою дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справіі направленнясправи дляподальшого розглядудо судупершої інстанціїє порушеннянорм процесуальногоправа чинеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.
		Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду від 24 вересня 2025 року про залишення заяви без руху не виконана.
		Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого суду.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
		У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
		Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
		З матеріалівсправи вбачається,що звертаючисьіз даноюзавою досуду, заявниця просила встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Слов`янськ Донецької області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецької області.
		Ухвалою Центрального районного суду від 10 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі.
		Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року заява ОСОБА_1 , була залишена без руху для подання до суду оригіналу лікарського свідоцтва про смерть.
		30 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від ОСОБА_2 , надійшла заява, в якій остання пояснила, що надати оригінал лікарського свідоцтва про смерть немає можливості, оскільки територія в смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецької області є тимчасово окупованою.
		Ухвалою Центрального районного суду від 098 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто заявнику через невиконання ухвали суду від 24 вересня 2025 року про залишення заяви без руху.
		У частині першійстатті 293 ЦПК Українивизначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно з частинами першою та другоюстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина другастатті 315 ЦПК України).
		Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
		Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, право призупиняючи, право відновлюючи, право припиняючи.
		Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
		Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
		ЧиннийЦПК Українимістить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
		- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першоїстатті 315 ЦПК України);
		- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України);
		- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
		- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
		Згідно з частинами третьою-четвертоюстатті 49 ЦК Українидержавній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно частини першоїстатті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
		Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положеннястатті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
		Відповідно до абзацу другого частини першоїстатті 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
		Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина другастатті 317 ЦПК України).
		У заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша-другастатті 318 ЦПК України).
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях»розширено перелік територій, щодо яких поширюється діястатті 317 ЦПК України. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
		Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан уведено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, дія такого спрощеного порядку поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
		Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
		Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, зокрема в обставинах, що загрожували їй смертю.
		Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 183/3496/24, від 25 вересня 2024 року в справі № 759/980/24, на які, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі.
		Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , звернулась до суду заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України смт. Миронівське, м. Дебальцеве Донецької області.
		Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		Положеннями ч. 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»із змінами, внесеними згідно ізЗаконом №2217-IX від 21 квітня 2022 рокувизначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
		Положеннями статей3,8,9 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
		Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Апеляційний суд вважає, що місцевий суд залишаючи заяву ОСОБА_1 , без руху для подання оригіналу лікарського свідоцтва про смерть дійшов помилкового та безпідставного висновку, оскільки, заявницею було вказано, що на даний час територія де померла ОСОБА_3 , вважається тимчасово окупованої територіє, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування, а отже і змога надати саме оригінал у останній відсутня.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку повертаючи заяву ОСОБА_1 , а тому ухвала суду від 09 жовтня 2025 року підлягає скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права таКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
		У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
		Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України знаправленням суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 367-369, 379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити. 
		Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 09 жовтня 2025 року про повернення заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Судді:                                        О.В. Халаджи
		 
		О.В. Агєєв
		 
		                                       Т.В. Космачевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...