Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4950/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них.
Надіслано судом: 10.12.2025. Зареєстровано: 10.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2025.
Дата набрання законної сили: 08.12.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4950/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		Головуючої судді Принцевської Н.М.;
		суддів: Філінюк І.Г.; Ярош А.І.;
		(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
		 
		Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
		За участю представників сторін:
		Від Кодимського споживчого товариства  не з`явився;
		Від Кодимської міської ради  не з`явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кодимського споживчого товариства
		на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 (повний текст складено 15.07.2025)
		по справі № 916/4950/24
		за позовом Кодимського споживчого товариства 
		до Кодимської міської ради
		про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
		(суддя першої інстанції: Степанова Л.В., дата та місце ухвалення рішення: 08.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
		 
		 
		У листопаді 2024 року Кодимське споживче товариство (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кодимської міської ради (далі  Відповідач) у якій просило суд:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Кодимської міської ради від 18.04.2024 №4673-VIII "Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область";
		- визнати за Кодимським споживчим товариством, код 01706245, право на завершення процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122510100:02:003:0501 площею 0.0802 га, розташованою під належним Кодимському споживчому товариству на праві власності об`єктом нерухомості - нежитловим приміщенням, Двоповерховою будівлею Кодимського споживчого товариства, що знаходиться за адресою: 66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна (Леніна) буд. 60 та проведення державної реєстрації такого права.
		В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Кодимською міською радою прийнято акт, який порушує право Кодимського споживчого товариства на користування земельною ділянкою.
		Так, приймаючи оскаржуване рішення від 18.04.2024 № 4673-VIII, Кодимська міська рада, фактично, не скасувавши всі попередні рішення, на підставі яких виникли відповідні правовідносини, прийняла рішення, яке не відповідає по суті заявленому в клопотанні Кодимського споживчого товариства №30 від 19.03.2024, а також повністю суперечить всім раніше прийнятим рішенням, що приймалися органами Кодимської міської ради, органами місцевої державної влади та самої Кодимської міської ради, чим було створено умови правової невизначеності.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у даній справі у задоволенні позовних вимог Кодимського споживчого товариства до Кодимської міської ради було відмовлено.
		У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача оспорюваним рішенням Кодимської міської ради від 18.04.2024 № 4673-VIII "Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область", оскільки Позивачем не доведено будь-яких прав на зазначену земельну ділянку, а також не було додано до позовної заяви державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею, які б йому видавались протягом 1958  2024 років.
		Місцевий господарський суд зазначив, що рішення Кодимської міської ради від 18.04.2024 було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням того, що Кодимське споживче товариство ніколи не набувало права постійного користування згідно вимог будь-яких редакцій Земельних кодексів України за період з 1958 року по 2024 року тому підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні.
		Крім того, місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги Кодимського споживчого товариства про визнання права на завершення оформлення постійного користування земельною ділянкою та проведення державної реєстрації цього права є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		Не погоджуючись з таким рішенням, Кодимське споживче товариство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/4950/24 і закрити провадження в даній справі.
		Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам права та прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
		Позивач посилається на наявність взаємно суперечливих рішень Кодимської міської ради, які приймалися у різні роки та різними скликаннями. Зокрема, одні рішення надавали дозвіл на оформлення права постійного користування, інші  дозволяли оренду.
		На переконання Апелянта, рішення Кодимської міської ради від 28.10.2021 №2552-VІII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду Кодимському споживчому товариству для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення (Двоповерхова будівля Кодимського районного споживчого товариства) за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима" не відповідає вимогам чинного законодавства, так як воно не відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій в Україні і не породжує особистих майнових прав та зобов`язань осіб.
		Позивач вважає, що він має право на закінчення відповідної земельно  правової процедури, встановленої Земельним кодексом України в редакції 1990 року, закінчення якої покладено на державні органи і органи місцевого самоврядування, в даному випадку, Кодимську міську раду, як суб`єкт владних повноважень, і використовувати земельну ділянку на праві постійного користування.
		У своїй апеляційній скарзі Позивач також зазначає, що спір у даній справі, який виникає з цивільних правовідносин, відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення Відповідача, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень, що свідчить про належність справи до юрисдикції адміністративного суду, що узгоджується з правовим висновком щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16.
		Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки відповідно до земельного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, обов`язок з оформлення та реєстрації Державного акта на право користування земельною ділянкою покладався виключно на Кодимську міську раду.
		Крім того, невиконання Кодимською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, Розпорядження Голови Кодимської РДА Одеської області від 02.09.2002 №513 та невиконання вимог чинного на той час вимог земельного законодавства щодо видачі та реєстрації Державного акту про право користування земельною ділянкою Кодимському споживчому товариству, вказує на протиправну бездіяльність Кодимської міської ради, що згідно вимог чинного законодавства є предметом розгляду судом адміністративної юрисдикції.
		З огляду на зазначене, Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/4950/24 і закрити провадження в даній справі.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
		29.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кодимського споживчого товариства надійшла заява про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій Апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7267,20 грн. 
		У зв`язку з тим, що суддя  учасник колегії Савицький Я.Ф. перебував у відпустці з 28.07.2025 по 01.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду №194 від 30.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4950/24.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.07.2025 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя  Принцевська Н.М., судді: Філінюк І.Г., Ярош А.І.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 справу №916/4950/24 за апеляційною скаргою Кодимського споживчого товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Філінюк І.Г., Ярош А.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кодимського споживчого товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24; розгляд справи №916/4950/24 призначено на: 20.10.2025 року о 14-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4950/24.
		04.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4950/24.
		21.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кодимської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Кодимського споживчого товариства, у якому Відповідач вважає, що оскаржуване рішення було прийнято об`єктивно та неупереджено, на підставі норм діючого законодавства, з дотриманням норм процесуального права та вырним застосуванням норм матерыального права.
		На переконання Кодимської міської ради, апеляційна скарга Позивача повністю ґрунтується на емоційних висловлюваннях та на його суб`єктивній думці, а також не містить жодних ґрунтовних доводів на оскарження судового рішення.
		Відповідач зазначає, що Кодимською міською радою було обґрунтовано прийнято рішення від 18.04.2024 № 4673 VIII Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область з підстав невідповідності приписам діючого законодавства, а саме, з урахуванням того, що Кодимське споживче товариство, не має права використовувати дану земельну ділянку на праві постійного користування за відсутності державного акту та враховуючи вимоги ст. 92 Земельного кодексу України. 
		Крім того, Кодимська міська рада стверджує, що Позивачем не доведено будь-яких прав на зазначену земельну ділянку, оскільки ним не було додано до позовної заяви державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею, які б йому видавались протягом 1958  2024 років.
		Відповідач вважає, що дії Позивача на протязі багатьох років були непослідовними та суперечливими, так як Позивач, звертався до міської ради різних скликань то з питанням щодо передачі йому в оренду земельних ділянок розташованих під будівлями Позивача, то з приводу надання дозволу щодо передачі в постійне користування.
		У своєму відзиві Відповідач також зазначає, що поведінка Позивача є очевидно недобросовісною та спрямована на затягування процесу, оскільки отримавши дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою, Кодимське споживче товариство умисно не подає його на затвердження, внаслідок чого завдає прямих збитків Кодимській міській громаді у вигляді недоотриманої орендної плати за фактичне користування ділянкою. 
		З огляду на зазначене, Відповідач просить залишити апеляційну скаргу Кодимського споживчого товариства без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 без змін.
		15.10.2025 від Кодимського споживчого товариства до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
		Крім того, 16.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кодимської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні призначеного на 20.10.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 16.10.2025 задоволено клопотання Кодимської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Кодимського споживчого товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 до 27.11.2025 року о 12-00 год.
		24.11.2025 від Кодимського споживчого товариства до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
		Разом з тим, 27.11.2025 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку неможливістю здійснення технічної фіксації судового засідання внаслідок відсутності зв`язку з підсистемою відеоконференцзв`язку ЄСІТС через мережу "Інтернет" в результаті технічного збою (недоступність сайту), про що 27.11.2025 помічником судді складено відповідну довідку та акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Кодимського споживчого товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 відбудеться 08.12.2025 о 13-45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
		04.12.2025 від Кодимського споживчого товариства до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
		Крім того, 08.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кодимської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника учасника справи.
		08.12.2025 у судове засідання представники учасників справи не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
		Колегія суддів також зауважує, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
		Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, учасниками справи подані клопотання про розгляд справи без часті представників Сторін, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Сторін, за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, у власності Кодимського споживчого товариства перебуває нежитлова двоповерхова будівля (колишня Адмінбудівля Кодимського райспоживтовариства), за адресою: 66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна (Леніна), 60. Вказаний об`єкт нерухомості введено в експлуатацію з 1975 року та взято на облік споживчого товариства. 
		Листом Кодимської РДА від 29.03.2013 №59 надано перелік об`єктів торгівлі зазначених на генеральному плані м. Кодима станом на 1984 рік. В даному переліку наявна дана будівля, як «Адміністративна забудова РайСТ» за адресою: м. Кодима, вул. Леніна, 60. 
		Рішенням Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 02.07.2003 №230, було визнано право власності за Кодимським районним споживчим товариством на «Адмінбудівлю Кодимського Райспоживтовариства» розташованого в м. Кодима, вул. Леніна, буд. 60, свідоцтво про право власності Серії САА № 524536 від 24.09.2003 та здійснено державну реєстрацію права власності на підставі Рішення Державного реєстратора Кодимського РБТІ від 24.09.2003, реєстраційний номер 2779176. 10.01.2018, у зв`язку із зміною назви вулиці з вул. Леніна на вул. Соборну в м. Кодима, було проведено відповідну Державну реєстрацію змін та змінено назву об`єкта нерухомості з «Адмінбудівлі Кодимського Райспоживтовариства» на «Двоповерхову будівлю Кодимського райспоживтовариства» без зміни її призначення. Двоповерхова Будівля розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5122510100:02:003:0501, площею 0.0802га. «Решением Исполкома Кодымского районного Совета депутатов трудящихся» від 01.02.1974 №31, Кодимському споживчому товариству було надано дозвіл на будівництво адміністративної будівлі в смт. Кодима по вул. Леніна та встановлено межі земельної ділянки в натурі, що підтверджується Архітектурнопланувальним завданням від 13.02.1974 №30. На виконання вказаного рішення, відповідними державними органами, було встановлено межі земельної ділянки в натурі і на якій було побудовано та введено в експлуатацію у 1975 двоповерхову адміністративну будівлю.
		Рішенням Кодимської міської ради народних депутатів №308 від 10.11.1993, серед інших, було закріплено в постійне користування земельну ділянку на якій розташована нежитлова будівля адміністративна будівля, розташована в м. Кодима, вул. Леніна (Соборна), 60, про яку в подальшому було змінено назву на «Двоповерхову Будівлю». 
		Листом Кодимської міської ради VI скликання, від 03.10.2014 № 41/0216 підтверджено, що: «Разом з тим, повідомляємо, що Кодимською міською радою було прийнято рішення №308 від 10.11.1993 «Про закріплення земельних ділянок», яким було закріплено, у відповідності з вимогами діючого на той час земельного законодавства, право постійного користування земельними ділянками під об`єктами нерухомості Кодимського РайСТ в м. Кодима». 
		Рішенням загальних зборів членів споживчого товариства від 18.09.2020, змінено назву Кодимського районного споживчого товариства на Кодимське споживче товариство, без зміни організаційно - правової форми. 25.09.2020 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна найменування юридичної особи (повного та скороченого) 25.09.2020 13:14:15, 1005371070030000016.
		17.02.2022 у Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 5122510100:02:003:0501 площею 0.0802. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2022: Вид використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення двоповерхової будівлі Кодимського споживчого товариства. Місце розташування Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 60. Після проведення відповідної земельно правової процедури, з метою прийняття відповідного рішення щодо забезпечення проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122510100:02:003:0501 площею 0.0802 га., Кодимським споживчим товариством, через канцелярію Кодимської міської ради, було подано відповідне клопотання від 19.03.2024 №30. 18.04.2024 Кодимською міською радою було розглянуто клопотання Кодимського споживчого товариства на черговій сесії від 18.04.2024, якою було прийнято рішення №4673-VIII від 18.04.2024: «Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область», з мотивів невідповідності приписам діючого законодавства, а саме, з урахуванням того, що Кодимське споживче товариство, не має права використовувати дану земельну ділянку на праві постійного користування згідно вимог ст. 92 Земельного кодексу України.
		Як зазначалось раніше, Позивач у даній справі звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить скасувати рішення Кодимської міської ради від 18.04.2024 № 4673-VIII "Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область" та визнати за Кодимським споживчим товариством, код 01706245, право на завершення процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122510100:02:003:0501 площею 0.0802 га, розташованою під належним Кодимському споживчому товариству на праві власності об`єктом нерухомості - нежитловим приміщенням, Двоповерховою будівлею Кодимського споживчого товариства, що знаходиться за адресою: 66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна (Леніна) буд. 60 та проведення державної реєстрації такого права.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у даній справі у задоволенні позовних вимог Кодимського споживчого товариства до Кодимської міської ради було відмовлено.
		Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
		За змістом статті 14 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Проте наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
		Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Тобто, захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
		Суд виходить з того, що захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.
		Згідно з ч.1-3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
		Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. При цьому у спорах щодо захисту прав на землю при визначенні як предмета позову, так і способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальних норми ст.152 Земельного кодексу України.
		Подібна правова позиція викладена, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 921/504/20.
		Підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами відповідного права особи на земельну ділянку, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права (невизнання, оспорювання, перешкоди у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
		До аналогічних висновків Верховний Суд прийшов у постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, від 20.11.2018 у справі №921/7/18.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Конституція України визначає місцеве самоврядування, як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави, а також закріпляє припис, згідно із яким органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально- фінансову самостійність, межі якої встановлені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, організація землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
		Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Такі норми містилися у всіх редакціях Земельного кодексу, що діяли за спірних правовідносин.
		Так, на момент прийняття «Решения Исполкома Кодымского Совета Депутатов Трудящихся» №31 від 01.02.1974 відповідні відносини регулювались Земельним кодексом УРСР від 29.11.1922, який діяв до 1971 року.
		Згідно зі ст. 158 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922, відвід земель спеціального призначення, до яких цей кодекс відносив землі під військовими спорудами, здійснювався за загальними правилами землеустрою.
		Відповідно до ст. 168 цього кодексу землеустрій мав на меті упорядкування існуючих землеволодінь та створення нових відповідно до прав на землю та вимог господарсько-технічної доцільності.
		До землевпорядних дій ст. 169 цього Кодексу відносила, окрім іншого, відвід земель, які надавалися у користування державним організаціям, установам, підприємствам тощо.
		Відповідно до вимог ст. 180 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів.
		Складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою (стаття 187 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922).
		За змістом ст. 192-194 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після такого затвердження та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином завірені документи, в яких повинні бути означені межі, місцезнаходження, місцевість і склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов`язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою.
		Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування.
		Відповідно до ст. 195 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, окрім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, такі як: місцерозташування, назва земельної ділянки, площа землі загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо. При здійсненні реєстрації усі землекористувачі і установи зобов`язані надавати всі необхідні для реєстрації документи та відомості.
		Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.05.2019 у справі №914/1420/18, Земельним кодексом УРСР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922 (із змінами та доповненнями від 27.02.1927), передбачалась обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/8502/17.
		Дотримання порядку надання земельних ділянок у користування, який включає не тільки прийняття рішення про її надання, а й проведення відповідних землевпорядних робіт, у тому числі розроблену землевпорядних планів, винесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а також підтвердження права користування відповідними державними актами було визначено як обов`язкові умови землекористування як у Земельному кодексі УСРР від 29.11.1922 (статті 158, 193, 194), так і Земельному кодексі Української РСР від 08.07.1970 (статті 20-21).
		Схожі за змістом положення щодо підтвердження права користування земельними ділянками були викладені у Земельному кодексі УРСР (18.12.1990). Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. Розпочинати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Аналогічні положення містяться і в Земельному кодексі України (25.10.2001).
		Отже, діюче на момент прийняття «Решения Исполкома Кодымского Совета Депутатов Трудящихся» №31 від 01.02.1974 земельне законодавство визначало порядок проведення обов`язкової процедури оформлення права на землю із видачею правопідтверджуючих документів.
		Таким чином, право землекористування має бути підтверджено правовстановлюючими документами незалежно від періоду його виникнення (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/21468/17).
		Розділом II ЗК УРСР 1922 "Про державний запис землекористування. Земельна реєстрація" встановлено обов`язковий порядок вчинення державних записів землекористування (земельна реєстрація), встановленого перелік обов`язкових відомостей, які мають міститися у записах державної реєстрації землекористування. .
		Реєстрації підлягають в межах області всі без виключення окремі земельні ділянки (ст.198). 
		Органи земельної реєстрації несуть законну відповідальність за правильність відомостей, що містяться в актах реєстрації і виданнх з них виписок (ст.201).
		При органах земельної реєстрації в центрі та на місцях утворюються земельні архіви, до яких передаються з усіх установ на зберігання раніше сформовані земельні справи, акти і плани (ст.202).
		В пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 по справі №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Частинами 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції від 05.05.1993 визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
		Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
		При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.
		Згідно п. 3 ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Земельний кодексу Української РСР ( вводився в дію Законом № 2874-VII ( 2874-07) від 08.07.70, на зміну раніше діючого ЗК УРСР 1922 (Кодекс втратив чинність на підставі Постанови ВР УРСР № 562-XII (562-12) від 18.12.90) ст. 20 "Документи, що стверджують право землекористування" встановив, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
		Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.
		Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
		Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
		Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.
		Відповідно до ст.21 Земельний кодексу Української РСР від 08.07.70 "Порядок видачі документів на право користування землею" видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
		Статтею 22 Земельного кодексу в редакції 1970 було встановлено недопустимість користування земельною ділянкою до оформлення землекористування. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
		Як встановлено судом раніше, у власності Кодимського споживчого товариства перебуває нежитлова двоповерхова будівля (колишня Адмінбудівля Кодимського райспоживтовариства), за адресою: 66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна (Леніна), 60. Вказаний об`єкт нерухомості введено в експлуатацію з 1975 року та взято на облік споживчого товариства. Листом Кодимської РДА від 29.03.2013 №59 надано перелік об`єктів торгівлі зазначених на генеральному плані м. Кодима станом на 1984 рік. В даному переліку наявна дана будівля, як «Адміністративна забудова РайСТ» за адресою: м. Кодима, вул. Леніна, 60. Рішенням Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 02.07.2003 №230, було визнано право власності за Кодимським районним споживчим товариством на «Адмінбудівлю Кодимського Райспоживтовариства» розташованого в м. Кодима, вул. Леніна, буд. 60, свідоцтво про право власності Серії САА № 524536 від 24.09.2003 та здійснено державну реєстрацію права власності на підставі Рішення Державного реєстратора Кодимського РБТІ від 24.09.2003, реєстраційний номер 2779176. 10.01.2018, у зв`язку із зміною назви вулиці з вул. Леніна на вул. Соборну в м. Кодима, було проведено відповідну Державну реєстрацію змін та змінено назву об`єкта нерухомості з «Адмінбудівлі Кодимського Райспоживтовариства» на «Двоповерхову будівлю Кодимського райспоживтовариства» без зміни її призначення. Двоповерхова Будівля розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5122510100:02:003:0501, площею 0.0802га. «Решением Исполкома Кодымского районного Совета депутатов трудящихся» від 01.02.1974 №31, Кодимському споживчому товариству було надано дозвіл на будівництво адміністративної будівлі в смт. Кодима по вул. Леніна та встановлено межі земельної ділянки в натурі, що підтверджується Архітектурнопланувальним завданням від 13.02.1974 №30.
		Позивач вважав, що Кодимським споживчим товариством, було отримано в безстрокове користування земельну ділянку, на якій в 1975 році було побудовано двоповерхову Адміністративну будівлю за адресою: м. Кодима, вул. Леніна, буд.60, в спосіб та на підставі земельного законодавства, яке діяло на час виникнення відповідних правовідносин. При цьому, Рішенням Кодимської міської ради народних депутатів №308 від 10.11.1993 було закріплено в постійне користування земельну ділянку на який розташована нежитлова будівля Адміністративна будівля, розташована в м. Кодима, вул. Леніна (Соборна), 60, якій в подальшому було змінено назву на «Двоповерхову Будівлю».
		Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази жодним чином не підтверджують будь-яких майнових прав Позивача на земельну ділянку кадастровий номер 5122510100:02:003:0501, площею 0.0802га за адресою м. Кодима, вул. Соборна (Леніна), 60, а фактичне користування земельною ділянкою, навіть упродовж тривалого часу, не є правовстановлюючим фактом та не свідчить про наявність у Позивача права користування земельною ділянкою у розумінні вимог цивільного та земельного законодавства.
		Означене не породжує права постійного користування в поза встановлений законодавством порядок.
		Доказів належного оформлення будь-якого права користування спірною земельною ділянкою за правилами раніше діючих Земельних кодексів Кодимським районним споживчим товариством та його правонаступником Кодимським споживчим товариством, в тому числі права постійного користування, Позивач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.
		Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
		При цьому громадяни не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками.
		Згідно зі ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
		Статтею 28 Закону № 1952-IV, відповідно до якої рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у постійне користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
		Також, ст. 28 Закону № 1952-IV визначає, що під час проведення державної реєстрації право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які передають земельні ділянки у власність або у користування, оскільки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування і буде вважатися заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.
		Отже, згідно вищезазначених норм законодавства, реєстрацію похідних речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, право постійного користування, можна проводити одночасно з державною реєстрацією права власності держави або територіальної громади на ці земельні ділянки.
		Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Також, згідно п. 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
		Забезпечення проведення державної реєстрації прав, відповідно до частини першої ст. 6, ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, нотаріусів.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог п. 34 та 34 з позначкою « 1», ч. 1, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
		34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
		Частинами 1-2 ст. 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Згідно з п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.
		Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах.
		Приписами ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 14, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють, як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
		Статтями 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передбачалось, що приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
		Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичній осіб, при умові що вони видані та зареєстровані.
		Судова колегія звертає увагу, що прийняте рішення Кодимської міської ради про закріплення земельних ділянок від 10.11.1993 №308 не посвідчує право постійного користування землею, та не дає право користування земельною ділянкою на правах постійного користувача, так як державний акт на право постійного користування землею на території Кодимської міської територіальної громади Подільського району на об`єкти Кодимського споживчого товариства - відсутній.
		Отже, колегія суддів зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою Кодимське споживче товариств не мало, оскільки ним не було належним чином його оформлено раніше, не отримано Державного акту на право постійного користування на спірну земельну ділянку на якій перебуває нерухоме майно Позивача, тому в даному випадку, по-перше, на нього не може бути розповсюджено дію вищевказаного рішення Конституційного Суду України, по-друге, на теперішній час він не відноситься до суб`єктів, як можуть за законом оформлювати отримання землі саме у постійне користування. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції стосовно відсутності факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача прийнятим оспорюваним рішенням Кодимської міської ради від 18.04.2024 №4673-VIII «Про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область», оскільки Позивачем не було доведено будь-яких прав на зазначену земельну ділянку та не додано до позовної заяви державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею, які б йому видавались протягом 1958  2024 років. 
		Стосовно позовних вимог про визнання за Кодимським споживчим товариством, код 01706245, право на завершення процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122510100:02:003:0501 площею 0.0802га, розташованою під належним Кодимському споживчому товариству на праві власності об`єктом нерухомості - нежитловим приміщенням, Двоповерховою будівлею Кодимського споживчого товариства, що знаходиться за адресою: 66000, Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна (Леніна) буд. 60 та проведення державної реєстрації такого права судова колегія зазначає, що процедура оформлення права користування земельною ділянкою та проведення державної реєстрації такого права встановлена Земельним кодексом України, а тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні таких вимог.
		Крім того, у своїй апеляційній скарзі Апелянтом не наведено жодного доводу на спростування таких висновків суду першої інстанції.
		Щодо доводів Апелянта стосовно належності даної справи до юрисдикції адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		У частині 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		За змістом ч. 3 ст. 22 зазначеного Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
		Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
		Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10).
		Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
		Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Разом з тим, ст. 4 КАС України містить визначення термінів, які вживаються в цьому Кодексі, зокрема, адміністративної справи, публічно-правового спору, та суб`єкта владних повноважень, а саме: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Зокрема, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Аналіз положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст.19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір. 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала правові позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.
		Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а). 
		Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №804/14471/15).
		Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Так, у даній справі предметом спору є рішення Відповідача про відмову у передачі земельної ділянки у постійне користування Позивача. Кодимське споживче товариство вважаючи себе таким, що має право на отримання земельної ділянки в постійне землекористування, оскаржило рішення органу місцевого самоврядування, яким було відмовлено Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Соборна, 60, м. Кодима, Подільський район, Одеська область.
		Відтак, з огляду на обставини справи, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, та предмет спору, судова колегія зазначає, що позов спрямований на захист права Позивача, як землекористувача.
		Аналіз означених вище правових норм, з урахуванням предмету спору у даній справі, свідчить про належність даної справи до юрисдикції господарських судів, оскільки у даній справі спір носить приватноправовий характер.
		З огляду на зазначене, судова колегія відхиляє доводи Апелянта про те, що справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, як необґрунтовані. 
		Крім того, судова колегія звертає увагу, що у даному питанні є незрозумілою позиція Кодимського споживчого товариства, яка, на думку суду, є суперечливою, оскільки останній є Позивачем у даній справі, який самостійно звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.
		Судова колегія також відхиляє посилання Апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16, які на його думку підлягають застосуванню у даній справі, оскільки у справі, на яку посилається Позивач розглядалось питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель КСП «Родниківка», що за своєю суттю є публічно-правовим спором. У даній же справи розглядається питання про відмову Кодимському споживчому товариству у передачі в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
		Тобто, як зазначалось раніше, спір у даній справі носить приватноправовий характер, оскільки Кодимське споживче товариство вважає себе таким, що має право на отримання земельної ділянки в постійне землекористування, а тому правові висновки, викладені у справі №823/1984/16 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 не підлягають застосуванню у даній справі.
		Судова колегія вважає, що твердження Позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
		У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Кодимського споживчого товариства задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
		Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Апеляційну скаргу Кодимського споживчого товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/4950/24 залишити без змін.
		Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено на підписано 10.12.2025 року.
		 
		Головуюча суддя:Н.М. Принцевська
		 
		Судді:І.Г. Філінюк
		 
		А.І. Ярош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...