Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/29541/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 12.12.2025. Зареєстровано: 14.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2025.
Дата набрання законної сили: 12.12.2025
Номер судового провадження: 23213/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 грудня 2025 р. Справа № 520/29541/25
		Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Чалого І.С.,
		Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 13.11.2025 по справі № 520/29541/25
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України(далі  відповідач), в якому просить суд:
		визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період служби з 05.02.2023 по 07.06.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 07.06.2024;
		зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно за весь період служби з 05.02.2023 по 07.06.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 07.06.2024.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  передано до Луганського окружного адміністративного суду.
		Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що справа № 520/29541/25 з урахуванням приписів ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна саме Харківському окружному адміністративному суду, оскільки єдиним тимчасовим місцем проживання є у м. Харкові, а не у м. Луганськ, який тимчасово окупований.
		Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимогст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України).
		Згідно з абзацом 6 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скаргана ухвалусуду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Передаючи адміністративну справу № 520/29541/25, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, відповідно до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р., № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Зазначає, що надана позивачем копія довідки про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327-5003765131 від 12.08.2025 не є документом, який підтверджує його зареєстроване місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , а підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік за такою адресою. У зв`язку з тим, що зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про передачу даної справи до Луганського окружного адміністративного суду. Також, посилався на постанову Верховного Суду викладену у постанові від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
		Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
		Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
		Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
		Правила розмежування територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено параграфом 3 КАС України.
		Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
		Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною першою статті 160 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
		Зі змісту позовних вимог убачається, що позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період служби з 05.02.2023 по 07.06.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України 07.06.2024.
		Водночас позивач, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду з урахуванням ч. 1 ст. 25 КАС України, у позовній заяві зазначав, що позовна заява подана до суду за місцем проживання позивача, на підтвердження додав до позовної заяви копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327-5003765131 від 12.08.2025 (а.с. 7).
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Нормативне визначення «місце проживання» містить Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якого, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
		Водночас згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до новою місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
		Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному орган) реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленим) Кабінетом Міністрів України. За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, що підтверджує місце реєстрації та проживання особи є довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та мас право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Як зазначає позивач, у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Луганськ він вимушений був змінити своє місце проживання та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327-5003765131 від 12.08.2025.
		Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період, тобто фактично реєструє місце проживання.
		Таким чином, в силу наведених положень чинного законодавства України, саме адреса: АДРЕСА_1 , на день звернення до суду з цим позовом, є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача.
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
		Отже, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, необґрунтовано послався на те, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов`язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не з її фактичним перебуванням, не надавши належної правової оцінки підставам проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов передчасного та безпідставного висновку, що з огляду на правила підсудності, визначені ст. 25 КАС України, ця справа не підсудна Луганському окружному адміністративному суду.
		Стосовно посилання суду першої інстанції на аналогічну правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.06.2024 у справі №554/1669/21, колегія суддів відхиляє, як таку, що є нерелевантною та зазначає таке. 
		У зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновок щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого. Верховний Суд виснував, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
		Водночас, посилаючись на вищевказану постанову, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини у справі №554/1669/21, які стали підставою для ухвалення такого рішення. В рамках справи № 554/1669/21 позивач на підтвердження місця свого проживання надав договір оренди, який не містить інформації про реєстрацію позивача місця проживання чи реєстрацію місця перебування.
		Тобто, у постанові від 24.06.2024 у справі №554/1669/21 Верховним Судом не було надано оцінку про місце реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи.
		За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
		Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
		При цьому, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про передачу адміністративної справи, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/29541/25 - скасувати.
		Справу № 520/29541/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис)  (підпис) І.М. Ральченко   В.В. Катунов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...