Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/10644/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 15.12.2025. Зареєстровано: 15.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2025.
Дата набрання законної сили: 17.12.2025
Номер судового провадження: 1-кс/636/1503/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025226290000297

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________
		Справа № 636/10644/25  Провадження №1-кс/636/1503/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуїв клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури в Харківській області ОСОБА_3 , про арешт майнау кримінальному проваджені № 12025226290000297 від 09 грудня 2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України
		встановив:
		Прокурор Чугуївської окружної прокуратури в Харківській області ОСОБА_3 з звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а саме: предмету ззовні схожого на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 8041, 29.10.2025, дійсне до 29.10.2055, з відкритими категоріями «В1», «В», «С1», «С», «D», «ВЕ», «С1Е», «СЕ» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який поміщено до сейф пакету PSP1231055, на якому зазначені пояснювальні надписи та підписи учасників слідчої дії.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 грудня 2025 року дізнавачем сектору дізнання Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_5 , у період часу з 13 години 15 хвилин до 13 години 22 хвилин було фактично проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вході проведенняогляду місцяподії,з метоювідшукання тавилучення,предметів,знарядь,що моглиб свідчитипро причетність ОСОБА_4 ,до скоєннявищевказаного кримінальногоправопорушення,через існуванняризиків тареальних загроззміни абознищення предметів,які маютьістотне значеннядля проведеннядосудового розслідування,було виявленота вилучено: предмета ззовні схожий на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 8041, 29.10.2025, дійсне до 29.10.2055, з відкритими категоріями «В1», «В», «С1», «С», «D», «ВЕ», «С1Е», «СЕ» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який поміщено до сейф пакету PSP1231055, на якому зазначені пояснювальні надписи та підписи учасників слідчої дії.
		Відомості про кримінальне правопорушення  проступок, відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України сектором дізнання Чугуївського РУП внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226290000297 від 09.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
		Постановою дізнавача СД Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 від 09.12.2025 вказані речі були визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12025226290000297 від 09.12.2025 року.
		Згідност. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Частиною 5 статті 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначались (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
		Відповідно до положень ст. ст. 167-169 КПК України вилучене в ході огляду місця події 09.12.2025  є тимчасово вилученим майном.
		Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Таким чином, встановлено достатньо об`єктивних даних які свідчать, що зазначених предмети, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України на них доцільно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення їх знищення, пошкодження, приховування, перетворення або відчуження.
		Також, необхідність накладення арешту на вищевказані речі зумовлюється тим, що в подальшому буде забезпечено проведення ряду судових експертиз, які будуть відігравати суттєву роль для встановлення об`єктивної істини у вищевказаному кримінальному провадженні.
		Слід звернути увагу на те, що не застосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вилучене майно може бути спотворене чи взагалі знищеним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 4 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» встановлено: 
		- п. 4 - речові докази, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку.
		На підставі викладеного та зважаючи на те, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, а завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів.
		У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
		Прокурор в поданій до суду письмовій заяві підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених вище, а також просив розглянути клопотання за його відсутності.
		На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв`язку з неприбуттям в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду цього клопотання слідчим суддею не здійснювалося.
		Слідчий суддя, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання, виходячи з наступного.
		Статтею 41 Конституції України передбачений виключно судовий порядок позбавлення права власності.
		Як вбачається з ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Метою арешту майна є, зокрема, забезпечення кримінального провадження. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, тощо. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно доч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено:1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна;2)перелік івиди майна,що належитьарештувати;3)документи,що підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
		Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Прокурором доведено,що існуєобґрунтована підозрау вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.358КК України,а також,що тимчасововилучене під час проведення огляду місця події майно, визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України та обґрунтована необхідність заборони у користуванні та розпорядженні зазначеним майном, оскільки існує ризик того, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, втрачене, використане, перетворене, відчужене, передане, пересунуте, що призведе до втрати слідів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні. Таким чином, враховуючи вище викладені ризики відносно вилученого майна як доказу у цьому кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що його втрата або зникнення, значно ускладнить або взагалі унеможливить встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню. При цьому враховується розумність та співрозмірність обмеження права володіння завданням цього кримінального провадження. Також слідчий суддя вважає, що арешт тимчасово вилученого майна не призведе до негативних наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
		постановив:
		Клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури в Харківській області ОСОБА_3 , про арешт майнау кримінальному проваджені № 12025226290000297 від 09 грудня 2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України задовольнити.
		Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, наступним майном,а саме: предмету ззовні схожого на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 8041, 29.10.2025, дійсне до 29.10.2055, з відкритими категоріями «В1», «В», «С1», «С», «D», «ВЕ», «С1Е», «СЕ» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який поміщено до сейф пакету PSP1231055, на якому зазначені пояснювальні надписи та підписи учасників слідчої дії.
		Зберігання вказаного майна здійснювати в камері зберігання речових доказів Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд. 31.
		Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
		Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...