Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/1488/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 17.12.2025. Зареєстровано: 18.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2025.

Номер судового провадження: 2-а/760/1326/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №149/1488/25
		Провадження №2-а/760/1326/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«17» грудня 2025 року                                                                                м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом  ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,
		 
		встановив:
		17 червня 2025 року за ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови, передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.05.2025 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 бат. БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Рафальським Денисом Олеговичем було винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії ЕНА № 4687406 (надалі - Постанова), якою йому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Зі змісту Постанови слідує, що 09.05.2025 він, керуючи транспортним засобом, рухався в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 «с. Махнівка», дорога АД М-21, 244 км, зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 24 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалась приладом «Трукам» ТС 001007, портативні відеореєстратори 476008, 476150. Постановою накладено на нього штраф в розмірі 340,00 грн. З Постановою не погоджується, вважає її незаконною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: 1. порушення вимог абзацу 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Реалізація посадовими особами Національної поліції права на застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення, в тому числі для фіксації швидкості руху транспортних засобів, здійснюється відповідно до статті 40 Закону України «Про національну поліцію». Абзацом 1, пунктом 1 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Таким чином, чинним законодавством України не передбачено право поліції застосовувати технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень в «ручному режимі», тобто тримаючи їх в руках поліцейського. Фіксація Відповідачем швидкості руху, що зазначена в Постанові, здійснювалась в ручному режимі, тобто поліцейський тримав «прилад «Трукам» ТС 001007, портативні відеореєстратори 476008, 476150» в руках, що не відповідає вимогам абзацу 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію , під час фіксації створювало додаткові похибки, а тому ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля в 74 км/год. Восьмий апеляційний адміністративний суд 18.07.2024 року при розгляді справи №161/8600/24 встановив, що вимірювач швидкості «Трукам» який, у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» не був закріплений (розміщений) в порядку передбаченому ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а знаходився в руках у поліцейського, отже не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатись судом як доказ в справі. Суд встановив, що значення слів «монтований/розміщений» в контексті ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» слід розуміти так, що технічний засіб має бути або вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки своєї рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено. У справі № 157/703/20 в постанові від 21 січня 2021 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов аналогічних висновків і зазначив, що лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 № 11299/41/2/02- 2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху. Виходячи з вищенаведеного, показники при використанні засобу лазерного вимірювання швидкості «Трукам», у спосіб не передбачений законодавством, а саме при вимірюванні швидкості руху ТЗ тримаючи засіб вимірювання швидкості у руках, не можуть бути використані як доказ в суді. 2. порушення вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Вимірювання поліцейським швидкості відбувалось у місці не облаштованому знаком фото-, відеофіксації (дорожній знак 5.76), що порушує вимоги частини 2 статті 40 Закону України «Про національну поліцію». Так, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху України знак 5.76 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. У Постанові по справі № 157/703/20 від 21 січня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76) позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/ розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Отже, будь-які докази про встановлення дорожнього знаку 5.70 відсутні і не підтверджуються матеріалами фото-відеозйомки (фото- відеофіксації) порушення. 3. порушення вимог абзацу 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до абзацу 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КупАП) Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Оскаржувана ним Постанова не містить відомостей про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а тому не відповідає вимогам законодавства України. 4. порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) та 285 КУАпП. Відповідно до статті 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зі змісту Постанови неможливо визначити фактичну зону дії дорожнього знаку "5.49" "Початок населеного пункту" в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 Правил дорожнього руху України, більш ніж на 20 км/год. Також, поліцейським не було надано Позивачу для ознайомлення експертного висновку державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації з додатками, в яких зазначався б лазерний вимірювач «Трукам» із номером ТС 001007, що вказує на відсутність доказів, що саме цей прилад може бути використаний для вимірювання швидкості руху транспортних засобів. Засіб лазерного вимірювання «Трукам», який не пройшов експертизу у сфері криптографічного захисту інформації та не отримав експертний висновок в якому б вказувався серійний номер засобу лазерного вимірювання «Трукам», не може бути використаний для вимірювання швидкості транспортних засобів, а його показники не можуть бути використані як доказ у суді. Даний факт підлягає дослідженню під час розгляду справи. Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) апеляційний суд наголошує, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 74 КАСУ встановлено, що Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови, серед іншого, звертає увагу суду на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення. Підсумовуючи викладене, вважає, що Постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню. З врахуванням наведеного просив скасувати Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4687406 від 09.05.2025, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 1 бат. БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Рафальським Денисом Олеговичем відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 24 червня 2025 року.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Інших процесуальних дій не вчинялось.
		Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, який надійшов 26.05.2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області, який обгрунтований наступним. Щодо строків подання відзиву на позовну заяву. Ухвала Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2025 про відкриття провадження у справі № 149/1488/25, надійшла відповідачу до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 15.05.2025. Згідно отриманої ухвали, відповідачу визначено десятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, з моменту вручення даної ухвали. Відповідно до частин першої, шостої та дев`ятої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Таким чином, 10-тим днем після отримання ухвали, є 25.05.2025 неділя (вихідний день), а відтак в силу вимог частин першої та шостої статті 120 КАС України, останнім днем який дозволяє подати відзив на позовну заяву у справі № 149/1488/25 є - 26.05.2025 (перший робочий день після вихідного). Вважають, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 1. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення. 09.05.2025 року близько 10 год. 00 хв. нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби на 244 км АД М-21 - в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС001007) виявлено порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), а саме: водій транспортного засобу Volkswagen Tiguan д.н.з.  НОМЕР_1  (далі - ТЗ) рухався зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР. Після зупинки ТЗ поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», представився водію та в порядку частини другої статті 35 цього ж нормативно-правового акту проінформував останнього про причину зупинки та суть вчиненого правопорушення. Після виконання вимог статтей 18 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред`явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів передбачених підпунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водієм виявився  ОСОБА_1 , 1981 року народження - позивач, який виконав законну вимогу поліцейського, пред`явивши для перевірки запитувані документи. У відповідності до положень статті 222 КУпАП, поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Рафальський Денис Олегович, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, в т.ч. за статтею 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП щодо  ОСОБА_1 . Під час розгляду справи, позивача ознайомлено із правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Позивачу роз`яснено порядок виконання та оскарження даного рішення. Після цього, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4687406 від 09.05.2025 року з накладенням на  ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 340 грн. 2. Щодо відсутності підстав для скасування постанови. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. У відповідності до пункт 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 1.10 ПДР дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Відповідно до пункту 2.3 (б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Поліцейський, відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, капрал поліції Рафальський Д.О., є працівником батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, тобто посадовою особою органу Національної поліції України, яка має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення. 3. Принцип роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. 2.2. Правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31907 від 25.09.2024 р., виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономіки України, чинного до 25.09.2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001007 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год. Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС001007 пройшов періодичну повірку, сертифікат якої був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються, за винятком випадків спрощеного провадження, у протоколі про адміністративне правопорушення. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконання посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів над іншими, додержанні законності. До того ж, посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість - це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві. Основним доказом на підтвердження факту адміністративного правопорушення вчиненого позивачем, що виразилось у порушенні швидкісного режиму в межах населеного пункту, є відео та фотознімок з лазерного вимірювача швидкості TruCAM TC001007. Посилання на вказаний технічний прилад зазначено в графі 5 оскаржуваної. Таким чином, вказане вище відео та фото, в розумінні статтей 72, 73, 74, 75 та 76 КАС України, є належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують факт адміністративного правопорушення вчиненого позивачем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 року у справі № 718/2088/21в змісті якої зазначено наступне: «Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тобто, фотознімок та відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач перевищив дозволену законом швидкість і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.» Тому, доводи та пояснення позивача, з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та безпідставності винесення оскаржуваної постанови, не знаходять свого об`єктивного підтвердження та зводяться до загальних фраз які викладені в змісті позовної заяви виключно з метою уникнення від адміністративної відповідальності. Окремо звертаємо у вагу суду, що на відміну від пристроїв фіксації старих зразків які не фіксували в режимі фото-відео та фіксували швидкість найближчого предмету який рухається, прилад TruCAM LTI 20/20 вимірює швидкість об`єкта на який наведено лазерний приціл (на відео позначається курсором). До того ж, під час ввімкнення та здійснення відеофіксації на портативний відеореєстаратор поліцейського, крім часу і дати автоматично підтягуються геокоординати фактичного місця перебування. Якщо ввести вказані координати (висоту і довготу) на карті, вказана точка і буде місцем вчинення правопорушення. Відповідно до сервису Google maps ділянка 244 км автодороги М-21 пролягає саме через населений пункт с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області. Аналогічні висновки викладені в Постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 219/14834/19. Крім того, згідно листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області від 11.04.2023 № 433 с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, в обох напрямках позначено основними дорожніми знаками 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту». Вказані дорожні знаки встановлено по автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський за наступними адресами: - 5.49 - км 242+128 (праворуч), км 246+236 (ліворуч); - 5.50 - км 242+128 (ліворуч), км 246+236 (праворуч). Згідно листа ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" від 03.09.2021 за № 22-38/49 з якого вбачається, що лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Аналогічні висновки викладені в постановах: - Першого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 229/438/20; - Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі № 524/10396/21; - Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 203/3049/20; - П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 658/2791/21; - Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі № 753/11880/21; - Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі № 726/933/22; - Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі 349/1283/21. Щодо зауважень позивача відносно наявності дорожніх знаків Інформаційно-вказівний знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та/ або електронних засобів, У зв`язку з тим, що 09.05.2025 року фіксація руху транспортного засобу під керуванням позивача проводилась не в автоматичному режимі, то в такому випадку розміщення інформаційно-вказівного знаку 5.76 також не є обов`язковим не спростовує самого факту правопорушення. До того ж що стосується дорожніх знаків в даній ситуації, слід врахувати позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду, який в постанові від 17.11.2021 у справі № 300/1456/21 зазначив наступне: «Щодо доводів апелянта в частині відсутності на дорозі дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», колегія суддів зазначає наступне. Так, згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. Прилад ТruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції. Правопорушення позивача зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулось в межах населеного пункту, тому відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть порушення позивачем саме п. 12.4 ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком». Щодо доводів позивача, відносно невідповідності змісту постанови, варто врахувати наступне: У відповідності до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; - прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: - дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; - транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); - технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); - розмір штрафу та порядок його сплати; - правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; - відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Звертаємо увагу суду, що змістом даної статті не передбачено такої вимоги як посилання на наявність дорожніх знаків, а тому доводи позивача з даного приводу є безпідставними. Відтак, оскаржувана постанова серії ЕНА № 4687406 від 09.05.2025 року в своєму змісті містить всі необхідні дані та відомості передбачені вимогами статті 283 КУпАП, тому пояснення позивача щодо невідповідності змісту такої постанови не знаходять свого підтвердження, а навпаки спростовуються змістом даної постанови. Також не заслуговують на увагу доводи позивача, що відсутності в змісті оскаржуваної постанови відомостей про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, оскільки як вже зазначалось у даному відзиві, оскаржувана постанова серії ЕНА № 4687406 від 09.05.2025 зафіксована не в автоматичному режимі, а вимоги про посилання на адресу веб-сайту в мережі Інтернет передбачені виключно щодо постанов зафіксованих в автоматичному режимі. Положеннями частини другої та п`ятої статті 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї ж статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 N 5-рп/2015 дано офіційне тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, в якому суд вирішив, що положення частини першої статті 276 КУпАП, необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 133 Конституції України систему адміністративнотериторіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем відбувся відповідно до статті 279 КУпАП, після чого винесено постанову відповідно до вимог статті 283 КУпАП, згідно якої встановлений чіткий перелік, що повинно міститись в постанові. Поліцейським, як посадовою особою батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову в межах Хмільницького району Вінницької області, а саме за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частиною четвертою статті 258 КУпАП України. Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5- рп/2015 вказав, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. У постановах Верховного Суду від 27.12.2019р. у справі № 310/4817/17, від 07.11.2019 р. у справі № 487/2179/17, від 07.12.2018 р. у справі № 286/648/17, від 17.05.2018 р. у справі № 681/972/17, від 14.02.2018 р. у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 р. у справі № 689/1525/16-а викладено, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП. Верховний Суд зазначив, що вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи, про адміністративного правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатись правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. У відповідності до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. У справі Європейського Суду з прав людини «Лала проти Нідерландів» від 23.08.1994 року суддя Матчер в окремій думці зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» від 21.09.1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23.11.1993 року. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Луц проти Німеччини» від 25.08.1987 року, суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. Враховуючи велику кількість незначних порушень особливо правил дорожнього руху, характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні порушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавленні особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (пункт 57 Рішення). Санкція статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, а тому відсутність захисника при винесенні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя. Крім того, позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а відтак подальший захист його прав і свобод буде забезпечено в суді під час звернення з адміністративним позовом про скасування постанови. Слід зауважити, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O`Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдавати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Таким чином пояснення позивача не містять в собі обґрунтування щодо звільнення його від адміністративної відповідальності, а лише спрямовані на уникнення від відповідальності без належних та правових на те підстав. Вважають за необхідне зазначити, що стороною відповідача з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 вказано, що caмa можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 4687406 від 09.05.2025 року є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - відмовити у повному обсязі
		Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4687406, 09.05.2025 09:49 с. Махнівка (Комсомольське) Дорога АД М-21 244 км, водій керуючи ТЗ рухався в наступному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 с. Махнівка А1-М21 244 км, рухався зі швидкіскю 74 км/год чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 24 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Трукам ТС 001007. Портативні відеореєстратори 476008, 476150, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах, ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).
		Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122, яка передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
		Судом досліджено фото (роздруківки) з камери TruCam №ТС001007, засвідчені належним чином представником відповідача, на яких зафіксовано автомобіль державний номерний знак НОМЕР_1 , дата 09.05.2025, час 10:01 швидкість: 74 км/год, Автодорога М-21 244 км (а.с. 23).
		Також, відповідачем надано відео з приладу TruCam з якого вбачається, що автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 ,дата 09.05.2025, час 10:01, рухався зі швидкістю: 74 км/год., а також відео з портативного відеореєстратора.
		Як вбачається з зазначених відеофайлів, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з дотриманням норм КУпАП.
		Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/310907 від 25 вересня 2024 року, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», чинного до 25 вересня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ №ТС001007, виробництва Laser Technology Inc., США, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 31).
		Судом також досліджено надану відповідачем роздруківку карти (а.с. 24), Експертні висновки Адміністрації Держспецзв`язку щодо лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ІІ, виготовленого компанією Laser Technology Inc. від 15.12.2023 року (а.с. 25), лист ДП "Укрметртестстандарт" від 01.10.2019 року (а.с. 26), лист Департаменту патрульної поліції Нацоінальної поліції України від 04.10.2018 року про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (а.с. 27), лист Служби відновлення та розвитку інфораструктури у Вінницькій області (№433 від 11 квітня 2023 року) (а.с. 28), лист Мінекономрозвитку щодо надання інформації з питань метрології та технічного регулювання (а.с. 29 - 30).
		Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
		Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
		Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що  учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. ; згідно до п. 12.6. - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:  ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
		Таким чином, оскаржувана Постанова містить у собі чітке формулювання порушення за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
		Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на транспортному засобі VOLKSWAGEN TIGUAN д.н.з. НОМЕР_1 здійснено рух зі швидкістю 74 км/год у населеному пункті с. Махнівка чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 24 км/год.
		Таким чином, матеріал справи містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
		Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що в с. Махнівка (Комсомольське) Дорога АД М-21 244 км, водій керуючи ТЗ рухався в наступному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 с. Махнівка А1-М21 244 км, рухався зі швидкіскю 74 км/год чим перевищив встановлені обмеження швидкості на 24 км/год.
		Суд зважає на те, що лазерний вимірювач швидкості Trucam II LTI 20/20 TC001007 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
		Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. (в діапазоні від 2 км/год на 200 км/год).
		Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
		Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
		Суд зазначає, що прилад Тrucam II LTI 20/20 TC001007 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
		Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
		Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
		Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/310907 від 25 вересня 2024 року, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC001007, прилад відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, строк дії свідоцтва до 25 вересня 2025 року.
		Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
		Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
		Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку  КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
		Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передабченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015  № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
		Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції.
		Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
		Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
		Таким чином, судом встановлено, що позизвачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до відповідальності. 
		Крім того, матеріали справи містять у собі відофайл, яким зафіксовано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності з якої вбачається, що працівником поліції було роз`яснено йому права, передбачені КУпАП, суть вчиненого правопорушення, процедуру оскарження винесеної особи та інше. Таким чином, підстав вважати, що зазначенням помилково пункту ПДР було порушено права особи позивача, що призвело до протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності судом не встановлено.
		Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб`єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, з приводу будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього заявлено а ні позивачем, а ні його представниками не було. Тож порушення прав особи суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.
		Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами та використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням, закріпленим в статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
		Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
		Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
		Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення ПДР за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності підтверджено належними і допустимими доказами.
		Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4687406 від 09.05.2025 року винесена правомірно.
		Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
		Згідно до п. 4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
		Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
		Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 9, 222, 245, 276, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
		 
		ухвалив:
		у задоволенні позову   ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,- відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Сторони у справі:
		Позивач:  ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
		Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
		 
		Суддя                                                                                                         І.О. Тесленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...