Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/8133/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.
Надіслано судом: 15.12.2025. Зареєстровано: 18.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2026
Результат оскарження 19.02.2026 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/140/8695/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8133/25 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у застосуванні з 10.03.2022 року по 30.06.2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходження військової служби. 
		Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату солдату ОСОБА_1 з 10.03.2022 року по 30.06.2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 які полягають у застосуванні з 01.07.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходження військової служби та звільненням із неї.
		Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату солдату ОСОБА_1 з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 при обчисленні та виплаті солдату ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 75 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч. 1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
		Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити солдату ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 75 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023-2024 роки у кількості 28 днів, із врахуванням при її перерахунку щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, за виконання бойових завдань щодо мінування визначених ділянок державного кордону.
		Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити солдату ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, за виконання бойових завдань щодо мінування визначених ділянок державного кордону.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 10.03.2022 по 11.12.2024 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні в Військовій частині НОМЕР_2 , що перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в подальшому реорганізована шляхом приєднання до Військової частини НОМЕР_1 .
		Позивач зазначив, що при ознайомленні з порядком та сумами грошового забезпечення, яке йому нараховане та виплачене, було з`ясовано, що посадовий оклад і оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі премія, допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, обчислені виходячи з розрахункової величини  прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. 
		Позивач вказав, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі  Постанова №103), діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі  Постанова №704), яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відповідно, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягало перерахунку та виплаті із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом 1 січня відповідного календарного року. На переконання позивача, дії відповідачів щодо не здійснення перерахунку належного йому грошового забезпечення за період проходження військової служби з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, обчисленого виходячи з розрахункової величини  прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року є протиправними. 
		Також, просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі  Постанова №168) при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у кількості 103 днів; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 врахувати щомісячну додаткову винагороду, запроваджену Постановою №168 при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у кількості 103 днів.
		Крім того, вказав, що військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, запроваджену постановою КМУ №168 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, за виконання бойових завдань щодо мінування визначених ділянок державного кордону.
		З наведених підстав просив позов задовольнити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин пропуску цього строку.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві від 10.09.2025 на позовну заяву позов не визнав, покликаючись на відсутність підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. 
		У відзиві від 11.09.2025 на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування цієї позиції вказала, що позивач проходив військову службу з 10 березня 2022 року по 28 березня 2024 року у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 29 березня 2024 року по 09 квітня 2024 року у Військовій частині НОМЕР_1 (дані періоди служби не оспорюється). Зокрема, зазначається, що унаслідок набрання чинності передбаченими пунктом 6 Постанови №103 змінами, пунктом 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103 почав визначати, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за військовою посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
		Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
		Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 з 10.03.2022 по 11.12.2024 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні в Військовій частині НОМЕР_2 , що перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в подальшому реорганізована шляхом приєднання до Військової частини НОМЕР_1 .
		Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №260 від 11.12.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення:
		солдата ОСОБА_1 , колишнього сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 грудня 2024 року №189-РС з військової служби у запас за підпунктом б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що справи та посаду здав та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на облік.
		Зі змісту вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити грошову компенсацію за 25 днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, за 20 днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік та за 30 днів невикористаної щорічної відпустки за 2024; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки у кількості 28 діб; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 544% посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 11 грудня 2024 року; одноразову грошову допомогу у разі звільнення. 
		Позивач, вважаючи порушеним право на належний розмір грошового забезпечення, звернувся до суду із даним позовом.
		При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами. 
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі  Закон №2011-XII).
		Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4). 
		30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
		Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
		21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
		На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
		Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
		При цьому, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
		Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідачів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням) без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (станом на 01 січня 2022 року, та станом на 01 січня 2023 року).
		При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.
		Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
		Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
		Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
		Однак, Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік, Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-ХІ Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у 2020 - 2023 роках не містять.
		Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року  набрання чинності Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
		Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. 
		Так, Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою  для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. 
		Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини  розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
		Також, у постанові від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином  як випливає з їх змісту  на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
		Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
		При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою  для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
		У цій справі судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що у спірному періоді ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704 в редакції Постанови №103, тобто, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01 січня 2018 року  1762 гривні.
		Натомість, статтею 7 Закону України 02 грудня 2021 року №1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня  2481,00 грн (працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня  2102 гривні), статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб  2684 гривні (працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів  2102 гривні).
		Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі  Порядок №260).
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
		До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
		До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
		Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
		За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.
		Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
		Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		Відповідно до пунктів 33.1, 33.2 розділу ХXXIII Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 33.3 розділу ХXXIII Порядку №260).
		Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та одноразових  допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд у даній справі дійшов переконання, що відповідачі безпідставно здійснили обчислення та виплату грошового забезпечення позивача, застосовуючи механізм обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений Постановою №704, з урахуванням розрахункової величини  розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, при цьому допускаючи помилкове тлумачення положень нормативно-правових актів у зв`язку із скасуванням у судовому порядку пункту 6 Постанови №103. 
		В свою чергу, неправильне обчислення з 10 березня 2022 року посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло на розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.
		Відтак, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та наступними календарними роками впливає на визначення розміру посадового окладу, а тому, з 29 січня 2020 року, (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/6453/18) наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
		Таким чином, у період з 10 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року відповідно, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають задоволенню. 
		Як встановлено судом з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2023 роки, у 2022 році ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірі 13 268,70 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань  530,00 грн; у 2023 році  грошова допомога на оздоровлення у розмірі  20 899,72 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі  20 899,73 грн. 
		У розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Виходячи зі змісту позовних вимог та їх обґрунтування, цей спір зумовлений протиправними діями відповідачів при обчисленні у 2022-2023 роках посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини  прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, що є складовою місячного грошового забезпечення, основою для розрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби  основна вимога.
		Заявляючи похідну вимогу, позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначених видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням  прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати тобто, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року.
		Похідна вимога зобов`язального характеру про перерахунок та виплату тих чи інших видів грошового забезпечення означає, що такі були нараховані (виплачені), однак у неналежному розмірі. 
		З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, наведені вище правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах) суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідачі протиправно не врахували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року як розрахункової величини при виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), у спірний період. Задоволення основної вимоги (про визнання дій протиправними) передбачає задоволення у таких межах і похідної вимоги (про зобов`язання вчинити дії). Тобто, підлягає перерахунку за періоди з 10 березня 2022 року по 30 червня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року місячне грошове забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення).
		При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди, яка запроваджена Постановою №168 при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 75 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2023-2024 роки у кількості 28 днів, а всього 103 дні, суд зазначає наступне.
		Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
		Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
		Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції на час звільнення позивача з військової служби) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої Постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
		При вирішенні спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, які полягають, зокрема, у такому.
		Положення четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
		Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
		Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
		Що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
		Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
		Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачу, починаючи з липня 2022 року по квітень 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
		При цьому Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2024 року у справі №240/23909/23, від 06 грудня 2024 року у справі №240/12225/23, від 19 грудня 2024 року у справі №580/3483/24, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24, від 10 квітня 2025 року у справі №420/35446/23 та від 10 квітня 2025 у справі №380/10576/23 та інших не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку.
		Згідно наявних в матеріалах справи карток особового рахунку за 2022-2024 роки судом встановлено, що позивачу, починаючи з липня по грудень 2022, з січня по грудень 2023 року та з січня по червень 2024 року виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою №168.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2024 №260 вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за 25 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, а також виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у кількості 28 діб (а.с.12-13).
		Відповідач-2 не заперечує факту виплати позивачу компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток без урахування при їх обчисленні сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
		Суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є видом додаткового грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується під час дії воєнного стану і має постійний характер виплати. Відтак вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток. З огляду на таке, при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток), відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
		Із врахуванням вище викладеного та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення позивачу до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за 2022, 2023, 2024 роки та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Щодо вимоги позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
		Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.
		Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
		Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
		Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
		Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачами з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
		Також, при вирішенні спору суд бере до уваги ту обставину, що в період з 10 березня 2022 року по 30 червня 2022 року виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року  Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця.
		Водночас, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити солдату ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, за виконання бойових завдань щодо мінування визначених ділянок державного кордону, оскільки як вбачається з картки особистого грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 йому виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, запроваджена постановою КМУ №168 у період з вересня 2022 року по лютий 2023 року.
		Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 10 березня 2022 року по 30 червня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року та зобов`язання зазначеного відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 10 березня 2022 року по 30 червня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року згідно із статтею 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2022 рік та Про Державний бюджет України на 2023 рік, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення позивачу до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за 2022, 2023, 2024 роки та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за 2022, 2023, 2024 роки в загальній кількості 103 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується. 
		Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 10.03.2022 року по 30.06.2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби.
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату солдату ОСОБА_1 з 10.03.2022 року по 30.06.2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.07.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби та звільненням із неї.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату солдату ОСОБА_1 з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 при обчисленні та виплаті солдату ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 75 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити солдату ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки у кількості 75 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2023-2024 роки у кількості 28 днів, із врахуванням при її перерахунку щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
		Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
		 
		Суддя Ю.Ю. Сорока

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...