Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/4889/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2025.
Дата набрання законної сили: 26.12.2025
Номер судового провадження: 61-16094ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		26 грудня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 635/4889/19
		провадження № 61-16094ск25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
		розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину житлового будинку,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину житлового будинку.
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
		Визнано дійсним договір купівлі-продажу 4/25 частин житлового будинку 
		з відповідною частиною господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 вересня 1971 року між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншого боку.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним 17 вересня 1971 року між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншого боку.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 17/50 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 
		в порядку набувальної давнини після смерті ОСОБА_6 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Перерозподілено ідеальні частки в праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 68/100 частин житлового будинку літер А-1, загальною площею 126,9 кв.м, житловою площею 72,2 кв.м, допоміжною (підсобною) площею 54,7 кв.м, в житловому будинку літер А1 
		з прибудовами літер А2, літер А3, літер А4, які складаються з групи приміщень № 1 і № 2, загальною площею 81,5 кв.м, житловою площею 49,7 кв.м, а саме: коридору 2-1 площею 15,2 кв.м, житлової кімнати 2-2 площею 7,6 кв.м, житлової кімнати 2-3 площею 15,2 кв.м, кухні 1-1 площею 13,2 кв.м, коридору 1-2 площею 3 кв.м, коридору 1-3 площею 3,4 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 11,3 кв.м, житлової кімнати 1-5 площею 15,6 кв.м, санвузла 1-6 площею 6,5 кв.м, погрібу літер а6, навісу літер С1, сараїв літер Т1, літер У1, вбиральні літер Р1, огорожі №№ 6, 7, 8, 9, ями для техобладнання № НОМЕР_1 , колонки № 12, вигрібної ями № 13, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і які належали в 4/50 частинах ОСОБА_4 , 
		в 4/50 частинах ОСОБА_5 , в 17/50 частинах ОСОБА_6 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 635/4889/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 4/25 частин житлового будинку, визнання права власності та перерозподіл ідеальних часток, позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, в якій просить суд винести додаткове рішення, яким встановити, що після розподілу ідеальних часток частка ОСОБА_1 в житловому будинку літер «А1» складається 
		з групи приміщень № 3 загальною площею 45,40 кв.м, житловою площею 
		22,50 кв.м, а саме: 3-1 кухні площею 7,60 кв.м; 3-2 передпокою 
		площею 10,20 кв.м; 3-3 житлової кімнати 15, 50 кв.м; 3-4 санвузла площею 5,10 кв.м; 3-5 житлової кімнати площею 7,0 кв.м, а також ганку, літ. «А5», літної кухні літ. «Б» з тамбуром літ. «б», погребу літ. «д1», сараю літ. «Ж», гаражу літ. «Е», вбиральні літ. «О», огорожі № 1, 2, 3, 10, вигрібної ями № 14, колодязя літ. «к», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становить 32/100.
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду 
		від 26 листопада 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 635/4889/19 відмовлено.
		18 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 635/4889/19.
		У відповідності до частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Зі змісту касаційної скарги та судових рішень у справі вбачається, що 
		у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 353 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити 
		у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується 
		у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, § 37).
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог пункту 20 частини першої 
		статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка 
		є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку. 
		Помилкове зазначення в постанові апеляційного суду про можливість її касаційного оскарження, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
		Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину житлового будинку.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Судді: О. М. Осіян
		Н. Ю. Сакара
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...