Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/29069/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2025.
Дата набрання законної сили: 29.12.2025
Номер судового провадження: 61-9863ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2025 року
		м. Київ
		справа № 947/29069/24
		провадження № 61-9863св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту
		 
		за касаційною скаргою адвоката Мусієнка Андрія Юрійовича як представника ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О., Таваркіладзе О. М. 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		У вересні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним заповіт від 28 грудня 2020 року, складений ОСОБА_4 , посвідчений нотаріусом Палласівського району Волгоградської області Пустоваловою О. П., зареєстрований у реєстрі за № 34/144-н/34-2020-4-950.
		Як на обґрунтування заявлених вимог позивачі посилались на те, що підпис та почерк в оспорюваному заповіті не співпадає з підписом і почерком заповідача ОСОБА_4 , а тому заповіт було здійснено іншою особою.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 14 квітня 2025 року клопотання адвоката Мусієнко А. Ю. про закриття провадження у справі задовольнив. Закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснив, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом цього спору є визнання недійсним заповіту, складеного і посвідченого відповідно до законодавства російської федерації, тому він не може бути оскаржений з підстав його невідповідності нормам законодавства України і в порядку, визначеному ЦПК України.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
		Одеський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спадкодавець ОСОБА_4 до своєї смерті була громадянкою російської федерації, та частина її спадкового майна знаходиться на території України. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі адвокат Мусієнко А. Ю. як представник ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. 
		 
		Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. 
		Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо вона відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно. 
		 
		Спір належить до категорії цивільних справ з іноземним елементом і компетентним судом для її розгляду є суд держави, громадянкою якої була спадкодавиця, на території якої проживала та де був складений і посвідчений заповіт, тобто суд рф. 
		Суд першої інстанції правильно закрив провадження на підставі частини першої статті 255 ЦПК України. 
		 
		На думку відповідача цей спір позивачі ініціювали з метою затягування розгляду іншої справи №947/13715/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. 
		 
		У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , мотивований законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. 
		 
		Заповіт не відповідає вимогам права України щодо форми його складання. Спірне нерухоме майно розташоване на території України, а тому підлягає розгляду в суді України. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		22 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		28 грудня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт, який посвідчений нотаріусом Палласівського району Волгоградської області російської федерації в реєстрі № 34/144-н/34-2020-4-950, згідно з яким усе своє майно, яке буде належати їй на день смерті, де би воно не знаходилось, в тому числі, яке знаходиться на території України, заповіла онучці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		11 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А. постановою від 11 квітня 2024 року відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкодавець є громадянином російської федерації.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Згідно з статтею 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
		хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
		об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
		юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;
		 
		Звертаючись із цим позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати недійсним заповіт, який складений  ОСОБА_4 і посвідчений згідно з законодавством російської федерації.
		 
		Відповідно до статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
		 
		Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.
		Отже, підсудність судам України є виключно в правах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що 28 грудня 2020 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла онучці ОСОБА_3 , та до складу спадщини увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Встановивши, що спір між сторонами виник щодо оспорення заповіту з приводу спадкового майна, яке належало спадкодавцю і знаходиться на території України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, адже спір має виключну підсудність судам України відповідно до пункту 1 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
		 
		Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм права на власний розсуд .
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Мусієнка Андрія Юрійовича як представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: А. Ю. Зайцев 
		Є. В. Коротенко 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...