Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/12221/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші.
Надіслано судом: 09.01.2026. Зареєстровано: 10.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2026.
Дата набрання законної сили: 08.01.2026
Номер судового провадження: 11-кп/4805/60/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025060000001240

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд
		Справа №296/12221/25 Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Номер провадження №11-кп/4805/60/26
		Категорія в порядку КПК України Доповідач                 ОСОБА_2  
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді   ОСОБА_2 ,
		суддів:    ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар
		судового засідання   ОСОБА_5 ,
		за участі:
		прокурора     ОСОБА_6 ,
		заявника   ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, матеріали судового провадження № 296/12221/25 за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21.11.2025 року,
		ВСТАНОВИВ:
		зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотанням ОСОБА_7 про вирішенні долі речових доказів в порядку ч.9 ст.100 КПК України у кримінальному провадженні № 12025060000001240 від 17.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ст.126-1 КК України та повернення їй речових доказів. 
		Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на момент звернення ОСОБА_7 із клопотанням про повернення їй речових доказів в кримінальному провадженні № 12025060000001240, не визначено коло спадкоємців такого майна, тобто на час розгляду клопотання суду першої інстанції не було надано відомостей про те, що єдиним власником (законним володільцем) майна померлого обвинуваченого ОСОБА_9 , є саме ОСОБА_7 .
		Окрім того, суд першої інстанції також звернув увагу на те, що спори щодо розподілу спадщини між спадкоємцями вирішується в порядку цивільного судочинства.
		В апеляційних скаргах, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_7 про повернення їй речових доказів в кримінальному провадженні № 12025060000001240 від 17.06.2025, а саме: 
		-автомобіль марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 з ключами від нього;
		-флеш-карту «Micro SD» 64 ГБ з відеореєстратора автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 ;
		-шкіряну сумку з автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 з речами - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , водійським посвідченням на ім`я ОСОБА_9 ;
		-мобільний телефон «Apple Iphone X» з сім картою наявною в ньому на момент вилучення. 
		Вважають ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з істотним порушенням норм процесуального права, а також із виходом суду за межі предмета судового розгляду, що є підставою для її скасування.
		На думку апелянтів, суд першої інстанції вийшов за межі кримінального процесуального законодавства, оскільки в даному випадку єдиним предметом розгляду було вирішення питання долі речових доказів після закриття кримінального провадження прокурором.
		Зазначають, що суд першої інстанції безпідставно перевів кримінально процесуальну процедуру вирішення долі речових доказів у цивільно-правовий спір про спадкування та необґрунтовано вимагав отримання свідоцтва про право на спадщину та визначення часток спадкоємців, що не передбачено ч.9 ст.100 КПК України.
		Вказують на те, що кримінальний процесуальний закон вимагає лише встановлення власника (законного володільця) майна, а тому, оскільки майно належало ОСОБА_9 , ОСОБА_7 є спадкоємцем, що прийняла спадщину та має право виступати законним володільцем майна на етапі формування спадщини.
		Окрім того, стверджують, що відповідно до довідки нотаріуса від 13.10.2025 № 348/01-16, ОСОБА_7 звернулась як спадкоємець щодо прийняття спадщини, а тому це є достатньою підставою для підтвердження її статусу як законного володільця майна, що перебуває на зберіганні.
		Також зазначають, що суд першої інстанції не врахував заяву іншого спадкоємця ОСОБА_8 , який не заперечував проти передачі майна ОСОБА_10 , що на переконання апелянтів спростовує доводи суду першої інстанції про наявність нерозв`язаного спору, який перешкоджає поверненню майна, а невизначеність часток не є підставою для відмови у поверненні речових доказів законному володільцю. 
		Заслухавши доповідача, заявника ОСОБА_7 , яка підтримала подані апеляційні скарги, думку прокурора проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції даних вимог дотримався.
		З матеріалів судового провадження встановлено, що постановою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 18.09.2025 кримінальне провадження № 12025060000001240 від 17.06.2025 закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , як особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ст.126-1 КК України, але не повідомлено про підозру у зв`язку з його смертю, на підставі п.5 ч.1. ст.284 КПК України. Також вказаною постановою скасовано арешт на майно та зазначено, що доля речових доказів має бути вирішена враховуючи положення ч.9 ст.100 КПК України.
		Відповідно до положень ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
		При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
		Відповідно до ч.12 ст.100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
		Статтею 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
		Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Частинами 1,2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 23.06.2025 за № 74242258 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_11 заведено спадкову справу № 39/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 .
		Згідно з довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_11 від 13.10.2025 № 348/01-16 ОСОБА_7 звернулась як спадкоємець щодо прийняття спадщини померлого ОСОБА_9 .
		В матеріалах судово провадження також міститься заява ОСОБА_8 про те, що окрім заявниці ОСОБА_7 , володільцем майна, яке належало їх батькові, ОСОБА_9 , є також і він. Проте ОСОБА_8 не заперечує, щоб майно померлого батька було передано ОСОБА_7 .
		Варто також зауважити, що із наявних в матеріалах судового провадження документів також встановлено, що у померлого ОСОБА_9 , окрім ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , також є малолітній син ОСОБА_12 , 2019 року народження, опікуном якого визнана ОСОБА_13 .
		Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
		Частино 4 ст.1269 ЦК України також визначено, що заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
		Таким чином, факт відкриття спадкової справи на майно ОСОБА_9 та звернення ОСОБА_10 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_9 , враховуючи наявність інших спадкоємців померлого та з урахуванням того, що на момент звернення ОСОБА_7 до суду, не пройшов строк, передбачений ст.1270 ЦК України, не встановлює її особою, яка прийняла спадщину та єдиною спадкоємицею, а також не визначає її законним володільцем майна ОСОБА_9 , як про це наголошували апелянти у своїх скаргах.
		З тих же підстав, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими доводи апелянтів про відсутність у даному випадку не розв`язного спору, щодо майна ОСОБА_9 , навіть з урахуванням вимог ОСОБА_8 про передачу майна ОСОБА_10 .
		Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.12 ст.100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства, а тому, колегія суддів вважає слушними висновки суду першої з цього приводу, а доводи апелянтів безпідставними.
		За таких обставин, враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_7 до суду першої інстанції про передачу їй майна, що є речовими доказами в межах кримінального провадження, не було встановлено повного кола спадкоємців та не визначено частки майна спадкоємців, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали, як про те просять у своїх апеляційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд,     ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21.11.2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотанням ОСОБА_7 про вирішення долі речових доказів в порядку ч.9 ст.100 КПК України у кримінальному провадженні № 12025060000001240 від 17.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ст.126-1 КК України та повернення їй речових доказів - без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...