Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/23057/25 1-кс/947/10568/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 15.01.2026. Зареєстровано: 16.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2026.
Дата набрання законної сили: 22.12.2025
Номер судового провадження: 11-сс/813/2040/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162150001208

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/2040/25
		Справа № 947/23057/25 1-кс/947/10568/25 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.12.2025 року м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 
		за участю
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024162150001208 від 07.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України
		установив
		Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, вилученого 10.07.2025 року за місцем мешкання директора ТОВ «Вікторі Порт» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
		- лист ТОВ «Дунайська гавань» № 26/07 від 26.07.2023 з додатками, загалом на 7 арк.;
		- план меж земельної ділянки на 1 арк.;
		- лист ДП «АМПУ» № 2814/25-01-00/ВИХ від 04.09.2023 року на 1 арк.;
		- картографічні матеріали на 2 арк.;
		- копію листа виконкому Вилківської міськради № 2247/01-26 від 25.07.2023 року на 1 арк.;
		- плани та картографічні матеріали на 4 арк.;
		- мобільний телефон марки "APPLE" моделі "iPhone 15 Pro Max" ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 .
		Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власників майна  адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
		-клопотання слідчого необґрунтоване та розглядалось слідчим суддею без повідомлення власника майна та його представника;
		-вилучене майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України;
		-відсутні правові підстави та мета для накладення арешту на майно, оскільки пароль від мобільного телефону слідчому було надано під час проведення обшуку, з моменту обшуку та вилучення техніки пройшло достатньо часу. Водночас, вилучене майно на даний час не оглянуто та з цим майном не проводяться будь-які дії.
		Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що в судовому засіданні власник майна та його представник участі не приймали, копію оскаржуваної ухвали слідчого судді представником власника майна було отримано лише 06.10.2025 року та того ж дня подана апеляційна скарга.
		Від представника власника майна ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 , а також прокурора надійшли клопотання про проведення апеляційного розгляду за їх відсутності.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, продовжив апеляційний розгляд за відсутності прокурора та представника власника майна.
		Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
		Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
		Поряд з цим, у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		В свою чергу, абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
		З матеріалів провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 25.07.2025 року без участі представників власників майна (а.с.106-110).
		Представник власника майна ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 25.09.2025 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про видачу копії судового рішення, яке отримав 06.10.2025 року та в той же день подав апеляційну скаргу.
		При розгляді клопотання представника власника майна, апеляційний суд враховує положення абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, а також висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в постанові від 27 травня 2019 року по справі № 760/12179/16-к, згідно яких якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. 
		Разом з тим, колегія суддів також враховує, що законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, також забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
		Враховуючи викладені положення кримінального процесуального закону та судової практики, колегія суддів приходить до переконання, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді був пропущений адвокатом ОСОБА_7 із поважних причин.
		З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150001208 від 07.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України.
		За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими особами, у тому числі за пособництва службових осіб Вилківської міської ради, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення ст.ст. 116, 123 - 125 ЗК України, ч. 1 ст. 376 ЦК України, ст.ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», а саме за відсутності документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також дозвільних документів для виконання будівельних робіт, здійснили самовільне будівництво чотирьох тилових швартових тумб, на самовільно зайнятих 4 земельних ділянок площею 16 кв. м. кожна, укладення бетонних дорожніх плити за адресою: м. Вилкове, по вул. Промислова на розвилці 22 км правого берегу ріки Дунай, біля затоки Бузунчук та 0 км Соломонівського гирла в межах географічних координат 45°25'09.3"N 29°33'09.0"E,45°25'06.6"N 29°33'07.9"E,45°25'06.3"N 29°33'03.0"E,45°25'10.9"N 29°33'01.5"E..
		А також, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради, в період з жовтня 2024 року до 23 січня 2025 року незаконно видобули корисну копалину  пісок з дна ріки Дунай в межах затоки Бузунчук в обсязі 7765,99 м?, який розмістили на земельній ділянці площею 2,8 га, яка розташована в північно-західній околиці м. Вилкове по вул. Промислова на розвилці 22 км правого берегу ріки Дунай, біля затоки Бузунчук та 0 км Соломонівського гирла в межах географічних координат 45°25'09.3"N 29°33'09.0"E,45°25'06.6"N 29°33'07.9"E,45°25'06.3"N 29°33'03.0"E,45°25'10.9"N 29°33'01.5"E.
		Усього, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради незаконно видобуто у великому розмірі корисну копалину місцевого значення  пісок в обсязі 7765,99 м?, ринкова вартість якого станом на 23.01.2025 року склала 17 456 925,5 гривень.
		Внаслідок самовільного користування надрами заподіяні збитки Державі в розмірі 171 911 838 гривень.
		Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 10 липня 2025 року в період з 06 години 14 хвилини по 07 годину 01 хвилину проведено обшук за місцем мешкання директора ТОВ «Вікторі Порт» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: лист ТОВ "Дунайська гавань" № 26/07 від 26.07.2023 з додатками, загалом на 7 арк.; план меж земельної ділянки на 1 арк.; лист ДП "АМПУ" № 2814/25-01-00/ВИХ від 04.09.2023 на 1 арк.; картографічні матеріали на 2 арк.; копія листа виконкому Вилківської міськради № 2247/01-26 від 25.07.2023 на 1 арк.; плани та картографічні матеріали на 4 арк.; мобільний телефон марки "APPLE" моделі "iPhone 15 Pro Max" ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 .
		11.07.2025 року на підставі постанови слідчого вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наразі існує необхідність у збереженні вилученого майна, яке є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки накладення арешту на вилучені телефон та документи потрібно для проведення їх детального огляду з метою належної фіксації інформації, яка має доказове значення у кримінальному проваджені, та проведення відповідних судових експертиз.
		Так, на вилучений мобільний телефон та документи потрібно для проведення їх детального огляду з метою належної фіксації інформації, яка має доказове значення у кримінальному проваджені, та проведення відповідних судових експертиз.
		При цьому, посилання представника власника майна про те, що до клопотання стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що вилучене в ході обшуку майно має значення для кримінального провадження, апеляційний суд відхиляє, оскільки зв`язок вилученого майна із предметом доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування.
		Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
		Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
		Вилучений мобільний телефон, може містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, щодо незаконного будівництва приватного мультимодального терміналу ТОВ «Вікторі Порт» на самовільно зайнятій земельній ділянці та незаконне видобування корисних копалин, у тому числі зв`язки (листування) ОСОБА_6 з підозрюваними ОСОБА_9  та ОСОБА_10 .
		Колегія суддів наголошує, що накладення арешту необхідне для проведення огляду мобільного телефону з метою, зокрема, встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження. 
		При цьому, твердження представника власника майна про те, що слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_6 добровільно надав слідчому для огляду телефон, будь-які докази, що мають значення для кримінального провадження, в ньому відсутні, враховуються колегією суддів, проте під час обшуку, огляд телефону був проведений поверхнево, однак, в подальшому, відносно нього можуть бути призначені експертизи з метою встановлення інформації, яка має значення для кримінального провадження, в тому числі, яка, можливо, видалена.
		Зв`язок вилучених документів із вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
		Доводи представника власника майна про безпідставність накладеного арешту на майно не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
		Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого розглядалось слідчим суддею без повідомлення власника майна, з огляду на таке.
		Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
		Власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, розгляд клопотання слідчого фактично відбувся 25.07.2025 року та ОСОБА_6 був повідомлений про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення (а.с. 103).
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що на час звернення з клопотання та його розгляду слідчим суддею існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.
		При цьому, апеляційний суд вважає, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
		Водночас, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		У зв`язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
		Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що вилучене майно формально визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що на момент його арешту існував ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
		Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
		Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
		Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на час розгляду клопотання слідчим суддею існували об`єктивні підстави вважати, що вилучена техніка, речі та документи, на які слідчим суддею накладено арешт, підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним. 
		При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
		Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення  підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
		постановив
		Клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року про арешт майна  задовольнити.
		Поновити адвокату ОСОБА_7 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року про арешт майна.
		Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024162150001208 від 07.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України  залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		ОСОБА_2     ОСОБА_3     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...