Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/13900/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано судом: 21.01.2026. Зареєстровано: 22.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2026.
Дата набрання законної сили: 21.01.2026
Номер судового провадження: 20097/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 січня 2026 р. Справа № 440/13900/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
		Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, повний текст складено 29.09.25 по справі № 440/13900/24
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" 
		до  Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області   
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Авадас" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви , просило: визнати неправомірною бездіяльність Кременчуцької міської ради з не розгляду по суті клопотань ТОВ "Авадас" від 17 травня 2024 року та від 29 липня 2024 року про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0151; зобов`язати Кременчуцьку міську раду розглянути по суті заяву ТОВ "Авадас" від 29 липня 2024 року про надання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0151 на умовах оренди строком на 49 років з видом використання цієї земельної ділянки 11.03 "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не розгляду по суті клопотань ТОВ "Авадас" від 17 травня 2024 року реєстраційний номер 10-02/50163, та від 29 липня 2024 року вх. № 0149/13815. Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області розглянути по суті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" від 29 липня 2024 року вх. № 0149/13815 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).
		Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( площа Перемоги, буд. 2,м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 24388300 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" (вул. Ярмаркова, 3, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 45194530 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
		Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, не погодившись з додатковим рішеннями суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу. Вказує , що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову, то відповідно, відсутні і правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Вважає , що враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, дійшла до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді першої інстанції, який у розмірі 20 000,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи/або публічним інтересом до справи. У відповідності до викладеного, прошу врахувати при розгляді справ. Просить додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/13900/24  скасувати.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
		Колегія суддів, вислухавши суддю  доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Приймаючи додаткове рішення , зважаючи на те, що в силу положень частин 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, і ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, суд, з огляду на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не вдається до оцінки визначеного сторонами договору про надання правничої допомоги фіксованого розміру гонорару у сумі 20000 грн на предмет дотримання критеріїв співмірності. Відтак, враховуючи те, що позов ТОВ «Авадас» задоволено у повному обсязі, суд першої інстанції у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, про що ухвалити додаткове рішення.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
		За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
		Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
		Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
		Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
		Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
		Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Так, позивач просив у суді першої інстанції стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,0грн.
		Представництво інтересів позивача ТОВ «Авадас» у цій справі здійснювалося адвокатом Ульяновим Русланом Анатолійовичем на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1258809.
		Згідно з пунктами 1 - 3 договору про надання правничої допомоги від 21.09.2024, укладеного між адвокатами Ульяновим Р.А. та Ульяновою Ю.А, надалі по тексту договору разом та окремо Представник, та ТОВ «Авадас», надалі по тексту договору  Клієнт, Представник зобов`язується надати Клієнту послуги з правничої допомоги: підготовка та подання до суду позову з питання оскарження бездіяльності Кременчуцької міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0151 по вул. Ярмарковій, 3, в м. Кременчуці та представництво інтересів Клієнта в судових органах, а Клієнт зобов`язується оплачувати послуги Представника.
		Ціна послуг Представника за ведення справи в суді першої інстанції становить 20000 гривень.
		Строк оплати зазначених послуг  протягом 7 днів з моменту отримання відповідного рахунку. Про надані послуги та їх вартість сторони можуть скласти відповідний акт приймання-передачі наданих послуг, в якому відобразити вартість наданих послуг та інші відомості за погодженням сторін.
		Актом від 17.09.2025 про надані послуги за договором про надання правничої допомоги від 21.09.2024 засвідчено факт надання  прийняття на виконання договору від 21 вересня 2024 року таких послуг з правничої допомоги:
		- збір та вивчення доказів, які необхідні для формування позовних вимог;
		- складання та подання до суду позовної заяви до Кременчуцької міської ради;
		- подання заяв до суду про усунення недоліків позовної заяви;
		- підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 440/13900/24.
		Вартість наданих послуг згідно договору становить 20000 грн.
		Отже, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн є документально підтвердженим.
		Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
		Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №540/707/20.
		Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
		Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд зазначає, що такі послуги як попереднє опрацювання матеріалів, наданих замовником, підготовка правової позиції по справі в суді першої інстанції, пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, здійснення пошуку та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, яка потім узагальнюється та аналізується з метою захисту прав та законних інтересів замовника, обговорення позовної заяви з замовником, враховуючи пропозиції замовника щодо внесення доповнень за його бажанням, якщо такі доповнення мають значення для врегулювання відповідного спору, за своїм змістом є складовою єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову.
		При цьому, подача позовної заяви є технічною допомогою, а не правничою, позаяк не потребує спеціальних знань та освіти, які впливають на якість та результат вирішення спору.
		Також, колегія суддів не вбачає підстав для покладання на відповідача витрат позивача підготовки та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви з питання доплати судового збору, оскільки позов було подано саме адвокатом без додержання вимог процесуального закону.
		Щодо витрат на правничу допомогу в частині надання послуг з підготовки та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, колегія суддів, дослідивши вказаний документ, встановила, що останній частково дублює доводи, викладені у позовній заяві, не містить посилань на іншу актуальну судову практику ніж зазначено у позові, не є значним за обсягом (5 стр.).
		Колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
		З урахуванням того, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значним, тому колегія суддів, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20000,0 грн є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.
		Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 5000,0 грн. є співмірними із складністю справи.
		Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.
		Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).
		Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.
		Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.
		Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
		З огляду на вищевикладене, зважаючи на розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, необхідним адвокату на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		За цим, доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими. 
		З урахуванням наведеного, інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
		Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
		Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
		Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). 
		Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по суті спору, проте безпідставно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в завищеному розмірі, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткове рішення суду в частині стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,0 грн. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. 
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу задовольнити частково.
		Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/13900/24 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( площа Перемоги, буд. 2,м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 24388300 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" (вул. Ярмаркова, 3, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 45194530 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
		В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/13900/24 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис)  (підпис) І.М. Ральченко   І.С. Чалий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...