Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/14252/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних.
Надіслано судом: 30.01.2026. Зареєстровано: 01.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2026.

Номер судового провадження: П/320/14253/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 січня 2026 року справа №320/14252/24
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрстілсервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
		Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрстілсервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві №9057053/38993758 від 26 червня 2023 року;
		- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №2 від 10.05.2023, складену ТОВ "ТД Укрстілсервіс", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є зареєстрованим суб`єктом господарювання приватного права, основною метою діяльності якого є отримання прибутку. Господарська операція, яка стала підставою для складання податкової накладної, була здійснена в межах звичайної комерційної діяльності підприємства. Між позивачем та ТОВ "Інноваційна інжинірингова компанія "Нова Технологія" було укладено Договір поставки №3101 від 31.01.2023, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити металопродукцію, а покупець  прийняти та оплатити її. На виконання умов договору позивач виставив рахунок-фактуру, отримав оплату від покупця, склав податкову накладну №2 від 10.05.2023 та здійснив фактичну поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, актом приймання-передачі, товарно-транспортними накладними та банківськими документами.
		Позивач наголошує, що всі первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції, були надані до контролюючого органу разом із поясненнями. Зокрема, надано договори поставки, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні, акти приймання-передачі, довіреності, сертифікати якості та інші документи, що підтверджують рух коштів і товару. Крім того, позивач зазначає, що товар був придбаний у ТОВ "Нікопольська трубна компанія" на підставі договору поставки №1005 від 10.05.2023, що також підтверджується відповідними первинними документами.
		Позивач звертає увагу, що його діяльність має посередницький характер, здійснюється без використання складів для зберігання, без навантажувально-розвантажувальних робіт, а полягає у підборі необхідного металопрокату для замовників та організації логістичних ланцюгів поставок із залученням транспортних компаній. Для здійснення такої діяльності достатньо кількох працівників, що підтверджується штатним розписом та кадровими наказами. Позивач наголошує, що в підприємства наявні трудові ресурси, необхідні для провадження господарської діяльності, і відповідні документи були надані податковому органу.
		Незважаючи на надання повного пакета документів та пояснень, контролюючий орган прийняв рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, посилаючись на ненадання або часткове надання додаткових пояснень. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки всі документи, що підтверджують реальність господарської операції та наявність ресурсів для її здійснення, були надані у повному обсязі. З огляду на це позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.
		07.05.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 26.04.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		10.09.2024 канцелярією суду зареєстровано відзиви на позовну заяву від ДПС України та Головного управління ДПС у м. Києві.
		Так, ДПС України у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Податкова служба виходить з того, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було прийняте у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України. Відповідач наголошує, що суд у справах щодо оскарження рішень контролюючих органів має перевіряти лише ті обставини, які стали підставою для прийняття відповідного рішення, і не може досліджувати документи чи факти, які не були предметом розгляду комісії при ухваленні рішення. На думку ДПС України, розгляд судом додаткових документів, що не подавалися до контролюючого органу, порушує принцип офіційного з`ясування обставин справи та принцип рівності сторін у процесі.
		Відповідач посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 21.05.2019 та 03.10.2019, де наголошено, що суди не можуть розширювати предмет доказування шляхом дослідження документів, які не були підставою для прийняття рішення контролюючим органом. Таким чином, ДПС УКраїни вважає, що позовні вимоги фактично спрямовані на перебрання судом функцій контролюючого органу, що є неправомірним.
		Окремо ДПС України звертає увагу на те, що вимога позивача про зобов`язання зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних є втручанням у дискреційні повноваження адміністративного органу. Податкова служба зазначає, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії лише у випадку, якщо для цього виконані всі умови, визначені законом, і якщо прийняття такого рішення не передбачає права органу діяти на власний розсуд. Оскільки у даній ситуації комісія ДПС мала право оцінювати надані документи та приймати рішення на власний розсуд у межах закону, вимога Позивача про примусову реєстрацію накладної є неправомірною.
		ДПС України також зазначає, що під час розгляду документів, наданих позивачем, було встановлено ненадання або часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Саме це стало підставою для відмови у її реєстрації. Відповідач підкреслює, що діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством, з метою забезпечення належного адміністрування податків.
		Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву також вказує, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 10.05.2023 стало ненадання або часткове ненадання платником податку додаткових письмових пояснень та копій документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої було зупинено. Крім того, частина документів, наданих позивачем, була складена з порушенням вимог законодавства та не могла бути врахована комісією як належні докази.
		ГУ ДПС у м. Києві наголошує, що при прийнятті оскаржуваного рішення комісія діяла відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 та наказу Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019. Вказані нормативні акти визначають порядок зупинення реєстрації податкових накладних, критерії ризиковості платника податку та операцій, а також перелік документів, які платник податку має право подавати для підтвердження реальності господарської операції. Відповідач підкреслює, що саме на підставі цих норм було здійснено перевірку податкової накладної Позивача.
		ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що після зупинення реєстрації податкової накладної позивачу було направлено повідомлення із пропозицією надати додаткові пояснення та документи. Однак позивач не виконав цю вимогу у повному обсязі, що і стало підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації. Відповідач наголошує, що відповідно до Порядку №520 комісія регіонального рівня має право відмовити у реєстрації податкової накладної у випадку ненадання або часткового надання пояснень та документів, а також у разі надання документів, складених із порушенням законодавства.
		ГУ ДПС у м. Києві також звертає увагу, що чинна редакція Порядку №520 виключає можливість правової невизначеності для платника податків, оскільки у разі нестачі документів контролюючий орган надсилає повідомлення із чітким переліком необхідних матеріалів. Таким чином, позивач мав можливість надати всі потрібні документи, але не зробив цього. Відповідач вважає, що рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної є законним, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
		Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались. З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		31.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Укрстілсервіс" (ідентифікаційний код 38993758) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна інжинірингова компанія "Нова Технологія" (ідентифікаційний код 44556690) було укладено Договір поставки №3101 (а.с. 103-106), за умовами якого позивач зобов`язався поставити металопродукцію, а покупець  прийняти та оплатити її у строки та на умовах, визначених договором, видатковими накладними та специфікаціями.
		09.05.2023 позивач виставив рахунок-фактуру №СФ-0000128 (а.с. 107) на суму 106?560,00 грн, у тому числі 17?760,00 грн ПДВ, за дві позиції товару: труба ф25х2 х.к. ГОСТ 8734 у кількості 0,200 тон та труба ф83х5 бш. ГОСТ 8732 у кількості 0,600 тон.
		10.05.2023 ТОВ "Нова Технологія" здійснило оплату за рахунком-фактурою, що підтверджується платіжною інструкцією №1696 від цієї ж дати (а.с.108). 
		На підставі здійсненої господарської операції позивач склав податкову накладну №2 від 10.05.2023 (ас. 38-39) на суму 106?560,00 грн. 
		У цей же день ТОВ "ТД Укрстілсервіс" уклало Договір поставки №1005 (а.с. 117-121) з ТОВ "Нікопольська трубна компанія" (ідентифікаційний код 39723269), яка виставила рахунок-фактуру №СФ-0000312 від 10.05.2023 (а.с. 122).
		11.05.2023 товар був фактично поставлений покупцю, що підтверджується видатковою накладною №PH-0000025 (а.с. 109) та актом приймання-передачі №25 (а.с. 111). 
		Перевезення здійснювалось ТОВ "Транспортна компанія "САТ" (ідентифікаційний код 35646516), оформлено товарно-транспортні накладні №25 від 11.05.2023 (а.с. 112) та №005010374від 11.05.2023 (а.с. 114). 
		ТОВ "Нікопольська трубна компанія" відвантажило товар позивачу, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000262 від 11.05.2023 (а.с. 124) та товарно-транспортною накладною №262 від 11.05.2023 (а.с. 126). Оплата підтверджена платіжним дорученням №129 від 11.05.2023 (а.с. 115-116). Додатково надано сертифікати якості №324 (а.с. 128) та №657 (а.с. 129).
		31.05.2023 позивач подав податкову накладну №2 від 10.05.2023 на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрацію було зупинено з підстав відповідності критеріям ризиковості операцій (код УКТ ЗЕД 7304, показник "D"=2,3696%, "Р"=52229), що підтверджується квитанцією від 31.05.2023 (а.с. 40). Позивачу було запропоновано контролюючим органом надати відповідні пояснення.
		11.06.2023 позивач подав Повідомлення №1 (а.с. 41-43) з поясненнями та копіями документів, що підтверджують реальність господарської операції (а.с. 44-65). У поясненнях, які ТОВ "ТД Укрстілсервіс" надало до контролюючого органу разом із Повідомленням №1, було детально викладено обставини здійснення господарської операції, що стала підставою для складання податкової накладної №2 від 10.05.2023. Позивач описав послідовність дій: укладення договорів, виставлення рахунків-фактур, здійснення оплати, відвантаження та отримання товару, оформлення первинних документів.
		Зокрема, у поясненнях було зазначено, що товар був придбаний у ТОВ "Нікопольська трубна компанія" на підставі Договору поставки №1005 від 10.05.2023. На підтвердження цього надано рахунок-фактуру №СФ-0000312 від 10.05.2023, платіжну інструкцію №129 від 11.05.2023, видаткову накладну №РН-0000262 від 11.05.2023, довіреність №056 від 11.05.2023, а також товарно-транспортну накладну №262 від 11.05.2023. Додатково були надані сертифікати якості №324 та №657 для відповідних труб, що підтверджують належність продукції до УКТ ЗЕД 7304.
		Позивач наголосив, що всі господарські операції підприємства мають посередницький характер: товари підбираються безпосередньо зі складів виробників або дилерів, без використання власних складських приміщень, без навантажувально-розвантажувальних робіт. Логістика здійснюється із залученням транспортних компаній, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
		У поясненнях також було акцентовано на наявності достатніх ресурсів для здійснення господарської діяльності. Позивач надав відомості про кадрове забезпечення, накази щодо призначення відповідальних осіб, а також документи, які підтверджують реальність руху коштів  банківські виписки за рахунком від 10.05.2023 та 11.05.2023.
		Крім того, до пояснень було долучено повний пакет первинних документів, серед яких: акт приймання-передачі товару №25 від 11.05.2023, видаткові накладні №25 та №262, рахунки-фактури №128 від 09.05.2023 та №312 від 10.05.2023, платіжні доручення №1696 від 10.05.2023 та №129 від 11.05.2023, довіреності на отримання товару, накази підприємства, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні №025, №262 та №005010374, а також оборотно-сальдову відомість за травень 2023 року.
		16.06.2023 ГУ ДПС у м. Києві направило позивачу Повідомлення №9008549/3893758 (а.с. 66-68) із вимогою надати додаткові пояснення щодо трудових ресурсів підприємства, зазначивши, що діяльність не забезпечена належним кадровим складом для здійснення операцій на суму понад 1,5 млн грн.
		26.06.2023 Комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №9057053/3893758 (а.с. 69) про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.05.2023. Підставою визначено ненадання або часткове надання додаткових пояснень та документів.
		05.07.2023 позивач подав скаргу на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (а.с. 71, 98-99), додавши штатний розпис від 04.01.2023, інформаційну довідку №05/7-2 від 05.07.2023 та інші документи, що підтверджують наявність трудових ресурсів (а.с. 72-97).
		13.07.2023 контролюючий орган прийняв рішення за результатами розгляду скарги №56845/38993758/2 (а.с. 101-102), яким залишив скаргу без задоволення, а рішення ГУ ДПС у м. Києві №9057053/3893758 від 26.06.2023 без змін.
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що порушують його права як платника податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
		Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
		Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
		Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
		Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
		Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
		Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
		У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку №1246).
		Водночас положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України регламентовано, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Так, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
		Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
		Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
		Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
		Пунктами 10-11 Порядку №1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
		У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
		1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
		2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
		3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
		Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
		Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзац 2 пункту 25 Порядку №1165).
		Як встановив суд вище, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 10.05.2023 у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування було зазначено, що обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7304 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги та обсягом його постачання. Це відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, затверджених додатком 3 до Порядку №1165. У квитанції додатково наведено показники: "D" = 2,3696% та "Р" = 52229. Контролюючий орган запропонував платнику податку надати пояснення та копії документів, достатніх для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, з метою розгляду питання про її реєстрацію або відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		З цього приводу суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, які є додатком 3 до Порядку №1165, критерієм ризиковості здійснення операцій визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Реєстрі, у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
		Суд вказує, що до повідомлення про подання пояснень та додаткових пояснень на вимогу контролюючого органу позивачем додано копії первинних документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.
		При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання податковим органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.
		Верховний Суд України в постанові від 10.04.2020 по справі №819/330/18 зазначив, що для кожного критерію передбачений самостійний список документів, за умови подання якого, приймається рішення про реєстрацію податкової накладної.
		При цьому загальне посилання на вичерпний перелік документів контролюючим органом не є достатнім, а перелік документів, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення контролюючим органом, повинен бути конкретизований та чіткий.
		Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.
		Недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції. Вказане, на думку суду, призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.
		Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
		Але здійснення моніторингу податкових накладних не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
		Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 по справі №822/1817/18, від 21.05.2019 по справі за №0940/1240/18, від 25.11.2022 по справі №320/3484/21, від 15.03.2023 по справі №620/4227/20.
		Верховний Суд України в постанові від 20.06.2023 по справі №200/6012/20-а зазначив, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний, саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
		Суд констатує, що рішення Комісії має містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
		Суд, дослідивши матеріали справи та подані позивачем документи, встановив наступне.
		Позивачем на підтвердження реальності та належності господарської операції, яка стала підставою для складання та подання на реєстрацію податкової накладної №2 від 10.05.2023, було надано повний пакет первинних, договірних, розрахункових та підтвердних документів. У поясненнях, поданих до контролюючого органу разом із Повідомленням №1 від 11.06.2023, детально описано хід господарської операції та підтверджено її фактичне здійснення.
		Зокрема, позивач зазначив, що між ним та ТОВ "Інноваційна інжинірингова компанія "Нова Технологія" укладено Договір поставки №3101 від 31.01.2023, на виконання якого було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000128 від 09.05.2023 на суму 106?560,00 грн. Покупець здійснив оплату, що підтверджується платіжною інструкцією №1696 від 10.05.2023 та банківськими виписками. На підставі першої події позивач склав податкову накладну №2 від 10.05.2023.
		Для забезпечення поставки товару ТОВ "ТД Укрстілсервіс" уклало Договір поставки №1005 від 10.05.2023 з ТОВ "Нікопольська трубна компанія". На підтвердження цього надано рахунок-фактуру №СФ-0000312 від 10.05.2023, платіжне доручення №129 від 11.05.2023, видаткову накладну №РН-0000262 від 11.05.2023, довіреність №056 від 11.05.2023 та товарно-транспортну накладну №262 від тієї ж дати. Додатково долучено сертифікати якості №324 та №657 для відповідних труб.
		Позивач підтвердив фактичне отримання товару покупцем, що засвідчено актом приймання-передачі №25 від 11.05.2023 та видатковою накладною №PH-0000025. Перевезення здійснювалося із залученням стороннього перевізника  ТОВ "Транспортна компанія "САТ", що підтверджується товарно-транспортними накладними №25 та №005010374.
		Позивачем на підтвердження кадрової спроможності підприємства для здійснення господарської діяльності було надано окремий масив документів, що підтверджує наявність достатніх трудових ресурсів.
		Зокрема, до матеріалів справи долучено штатний розпис від 04.01.2023, який засвідчує наявність двох штатних одиниць на підприємстві. Це підтверджує, що підприємство має мінімально необхідний кадровий склад для виконання посередницьких операцій у сфері торгівлі металопродукцією та організації логістичних процесів.
		Крім того, позивачем надано накази щодо кадрових питань та представництва підприємства у відносинах з іншими суб`єктами господарювання: накази №1 та №2 від 29.11.2013, наказ №9 від 04.01.2022, а також наказ №2 від 04.07.2023. Ці документи підтверджують призначення відповідальних осіб та їх повноваження діяти від імені підприємства.
		Також було надано рішення єдиного учасника про призначення директора, що підтверджує легітимність управління підприємством та наявність уповноваженої особи для здійснення організаційних та господарських функцій.
		Позивач додав документи, що підтверджують виконання вимог податкового законодавства щодо кадрового обліку: повідомлення про прийняття працівників на роботу з відповідними квитанціями, які підтверджують реєстрацію трудових відносин у встановленому порядку.
		Таким чином, надані документи свідчать про те, що підприємство має реальний кадровий склад, який забезпечує можливість здійснення господарської діяльності у заявлених обсягах. Позивач наголосив, що характер його діяльності є посередницьким, і для виконання таких операцій достатньо кількох працівників, які займаються аналізом ринку, пошуком комерційних пропозицій, оформленням договорів та організацією логістики. Це підтверджує кадрову спроможність ТОВ "ТД Укрстілсервіс" для здійснення господарських операцій, що стали підставою для складання та подання податкової накладної.
		До пакета документів, поданих разом із поясненнями, увійшли: акт приймання-передачі товару №25 від 11.05.2023; банківські виписки від 10.05.2023 та 11.05.2023; видаткові накладні №25 та №262; довіреності №056 від 11.05.2023 та №2302-08-03П від 08.02.2023; договори поставки №3101 від 31.01.2023 та №1005 від 10.05.2023; накази №1 та №2 від 29.11.2013, наказ №9 від 04.01.2022; платіжні доручення №1696 від 10.05.2023 та №129 від 11.05.2023; рахунки-фактури №128 від 09.05.2023 та №312 від 10.05.2023; сертифікати якості №324 та №657; товарно-транспортні накладні №025, №262 та №005010374; оборотно-сальдова відомість за травень 2023 року.
		Судом встановлено, що позивачем було надано повний пакет документів, що підтверджують реальність господарської операції, рух коштів і товару, а також кадрову та матеріально-технічну спроможність підприємства для здійснення відповідної діяльності.
		Суд відмічає, що надані позивачем до податкового органу після зупинення реєстрації податкової накладної документи, які також містяться в матеріалах справи, повністю розкривають зміст господарської операції, за висновком суду, є належними та достатніми для реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Варто наголосити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
		Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано копії первинних документів, якими підтверджується законність та реальність господарської операції.
		Крім того, суд зауважує, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній категорії справ суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.
		Таким чином, у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної позивача.
		Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
		Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
		Відповідно до пункту 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
		Згідно з пунктом 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
		Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
		Тобто, зміст переліку документів, встановлений пунктом 5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
		За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а й навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку №520 наведений не вичерпний ("може включати") перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
		В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку не може бути застосована.
		Водночас зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
		Пунктом 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
		Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
		Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
		Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
		За правилами пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
		При цьому, у розрізі положень пунктів 12, 13 Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
		Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про ненадання платником податку копій первинних документів. При цьому, оскаржуване рішення не містить конкретизації, які з перелічених документів не надано позивачем.
		Пунктом 26 Порядку №1165 передбачено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
		Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
		Згідно з пунктом 29 Порядку №1165 до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, Київській області та Офісу великих платників податків ДПС.
		До складу комісії центрального рівня входять посадові особи ДПС.
		Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше семи членів (пункт 30 Порядку №1165).
		Абзацами 5-6 пункту 40 Порядку №1165 визначено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
		Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.
		Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
		Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзаци 8-9 пункту 40 Порядку №1165).
		Відповідно до пункту 46 Порядку №1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
		Пунктом 45 Порядку №1165 визначено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
		Отже, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) передбачає проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
		Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено причин неврахування наданих позивачем пояснень, в яких повідомлено про операції, на підставі яких сформовано податкову накладну та неврахування наданих позивачем копій необхідних первинних документів (у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), що беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарської операції за вищевказаною податковою накладною.
		Суд відхиляє доводи відповідачів, наведені у відзивах на позов про те, що позивачем не надано документів, які б надали можливість встановити реальність здійснення господарської операції, оскільки можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
		Надаючи оцінку наведеному, суд зауважує, що платник податку на стадії реєстрації податкової накладної не зобов`язаний доводити реальність здійсненої господарської операції, оскільки така операція підтверджується первинними документами та відображається у бухгалтерському і податковому обліку.
		Водночас висловлені Головним управлінням ДПС у м. Києві та Державною податковою службою України зауваження у квитанції та рішеннях про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.05.2023 фактично стосуються оцінки договірних відносин між ТОВ "ТД Укрстілсервіс" та його контрагентами, а також формальних аспектів оформлення окремих документів. Такі дії виходять за межі компетенції контролюючого органу на стадії технічної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Таким чином, предметом розгляду на етапі реєстрації податкової накладної є лише відповідність поданої накладної технічним критеріям та формальним вимогам, а не оцінка реальності чи доцільності господарських операцій, що підтверджуються первинними документами.
		Суд вважає, що змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
		Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 19.07.2023 у справі №420/7850/22.
		Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
		Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.11.2022 у справі №320/3483/21, 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.
		При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
		Суд враховує, що індивідуальний акт, виданий суб`єктом владних повноважень є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.
		Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.
		Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
		Натомість оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказані підстави в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної за умови ненаведення комісією доказів того, що подані позивачем пояснення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.
		Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
		У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
		Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
		Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
		У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
		Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
		З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії комісії Головного управління ДПС у м. Києві з прийняття спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем пояснень, свідчать про порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати надалі свою господарську діяльність.
		Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
		Однак під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень, а відтак, не довели правомірності останніх.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальне проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, ГУ ДПС в м. Києві не мало правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
		У зв`язку з цим, суд вважає, що позовна вимога стосовно визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві №9057053/38993758 від 26.06.202 підлягає задоволенню.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.05.2023, складену ТОВ "ТД Укрстілсервіс", датою її подання, суд зазначає таке.
		Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
		Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
		Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
		Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246, у редакції чинній станом на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
		Внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
		Датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
		Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
		Беручи до уваги наведене, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
		З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2023 №232, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 37).
		Таким чином, враховуючи, що позов задоволено, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, протиправні рішення якого призвели до виникнення спірних правовідносин.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві №9057053/38993758 від 26.06.2023.
		3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №2 від 10.05.2023, складену ТОВ "ТД Укрстілсервіс", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрстілсервіс" (ідентифікаційний код 38993758) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя Кушнова А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...