Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1217/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них.
Надіслано судом: 03.02.2026. Зареєстровано: 03.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2026.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		================================================================
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 лютого 2026 року Справа № 915/1217/25 
		м.Миколаїв
		 
		Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу 
		за позовом: Миколаївського обласного центру зайнятості,
		до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
		про: стягнення 22907,0 грн,-
		в с т а н о в и в:
		 
		Миколаївський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 22907,0 грн, як різницю між сумою отриманого відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, та повернутого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
		До того ж, вказаною ухвалою зобов`язано Філію - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надати суду копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до договору про надання мікрогранту від 18.08.2022.
		Копія ухвали від 25.08.2025 направлена на адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , та 02.09.2025 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610262635336). 
		Частиною 7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Отже, в разі коли фактичне зареєстроване місце проживання фізичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
		Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
		Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
		Відповідно до приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
		Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
		За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцем проживання (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своїм зареєстрованим місцем проживання, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місця проживання.
		Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття 25.08.2025 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		02.02.2026 позивачем надано суду витребуванні у Філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до договору про надання мікрогранту від 18.08.2022.
		Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
		Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		 
		Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя. 
		Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі "Бараона проти Португалії" 1987 року Суд відзначив: "Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів". Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами". 
		Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.
		Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
		 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
		10.07.2022 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг «Дія» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся із заявою №033BGV та бізнес-планом на створення та розвиток власного бізнесу.
		Відповідно до умов бізнес-плану ОСОБА_1 планував використати кошти гранту на придбання обладнання, необхідного для здійснення господарської діяльності у сумі 54270,0 грн.
		Відповідно до п.17 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 (далі - Порядок), за результатами розгляду інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувачів, а також оцінку співбесіди з отримувачами, проведеної регіональними центрами зайнятості, та протоколу комісії №1 від 22.07.2022 Державного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвитку власного бізнесу, на підставі наказу Державного центру зайнятості №84 від 05.08.2022, зокрема, ОСОБА_1 був наданий мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу в розмірі 54270,0 грн для придбання обладнання, необхідного для проведення господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу.
		18.08.2022 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав до Філії - Миколаївського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, якою приєднався до умов Договору про надання мікрогранту оприлюдненого на офіційному сайті ДЦЗ в мережі інтернет, вільний доступ до якого здійснювався за адресою: www.dcz.gov.ua (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин). 
		Позивач вказує, що укладання договору внаслідок приєднання отримувача - ФОП ОСОБА_1 до його умов передбачало надання мікрогранту у розмірі 54270,0 грн. 
		30.09.2022 сума мікрогранту була зарахована на рахунок ФОП ОСОБА_1
		01.10.2022 згідно бізнес-плану було здійснено перерахування коштів в сумі 24467,0 грн, призначення платежу: «За обладнання, згідно рахунку №29684 від 28.10.2022».
		Позивач стверджує, що обов`язковою умовою виконання договору про надання мікрограму є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочого місця та працевлаштувати на нього особу на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.
		З метою здійснення перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 умов договору про надання мікрогранту працівниками Казанківського відділення Баштанської філії Миколаївського обласного центу зайнятості були надіслані відповідні письмові запити до Головного управління державної Податкової служби у Миколаївській області (лист вих.№54/2/23 від 27.03.2023), Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (лист вих.№ 55/2/23 від 27.03.2023), Філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (лист - запит вих.№ 95/2/23 від 20.04.2023).
		За даними Головного управління ДПС у Миколаївській області (лист ГУ ДПС у Миколаївській області №2722/5/14-29-24-01-02 від 13.04.2023) ФОП ОСОБА_1 з 20.10.2022 було прийнято на роботу одну особу. За ІІІ - ІV квартали 2022 року, єдиний соціальний внесок не сплачувався, а сплачувався лише єдиний податок - у сумі 1560,0 грн. За січень - березень 2023 року сплата податків та внесків відсутня. 22.03.2023 ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність.
		Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №1400-0604-8/26059 від 20.04.2023 ОСОБА_1 перебував на обліку у Пенсійному фонді України, як фізична особа-підприємець з 16.08.2022 по 22.03.2023. За даними Державної податкової служби України, що надійшли в порядку міжвідомчого обміну, встановлено, що від ФОП ОСОБА_1 звітність за формою «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за звітні періоди 2022 року не надходила.
		08.05.2023 працівниками Казанківського відділу Баштанської філії Миколаївського ОЦЗ було проведено перевірку за період з вересня 2022 року по березень 2023 року за наявними документами, про що був складений акт перевірки дотримання умов мікрогранту.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням 22.03.2023 припинив підприємницьку діяльність.
		Позивач стверджує, що отримувач мікрогранту - ФОП ОСОБА_1 не виконав умови договору мікрогранту, оскільки не сплачував податки та єдиний соціальний внесок за прийнятого працівника та припинив свою реєстрацію як фізичної особи-підприємця, тому сума мікрогранту підлягає поверненню.
		Позивач зазначає, що відповідно до п.20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022, у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості.
		Позивач вказує, що ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок на суму 1560,0 грн. До того ж, невикористані кошти мікрогранту у сумі 29803,0 грн 03.04.2023 були повернені банком до Фонду. 
		За твердженням позивача, різниця між сумою отриманого та повернутого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 22907,0 грн (54270,0 грн - 29803,0 грн - 1560,0 грн).
		У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 невиконані умови договору про надання мікрогранту та умови Порядку, позивач вважає, що сума мікрогранту підлягає поверненню у розмірі 22907,0 грн.
		31.07.2023 Миколаївським обласним центром зайнятості видано наказ №207-23 від 31.07.2023 про повернення ОСОБА_1 суми мікрогранту у розмірі 22907,0 грн.
		З метою врегулювання спору в досудовому порядку 18.08.2023 на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія, в якій запропоновано добровільно відшкодувати кошти в сумі 22907,0 грн, та яка 23.08.2023 була отримана останнім. 
		Позивач зазначає, що ОСОБА_1 повернення коштів по мікрогранту не здійснено, у зв`язку з чим позивача звернувся з даним позовом до суду. 
		 
		На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		За приписами ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
		В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
		Надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. (ч.1 ст.16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні").
		Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні").
		Частиною 3 статті 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
		Постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок).
		Відповідно до пункту 1 Порядку, тут та надалі в редакції, яка діяла на момент укладання Договору про надання мікрогранту, передбачено, що цей Порядок визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант). 
		Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки (пункт 2 Порядку). 
		Для цілей цього Порядку суб`єктом господарювання вважається суб`єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (пункт 3 Порядку). 
		Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує, зокрема, 150000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства (пункт 4 Порядку).
		Надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію) (пункт 6 Порядку).
		Для виплати мікрогрантів отримувачам Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету (далі - рахунок) (пункт 7 Порядку).
		Рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію (пункт 17 Порядку).
		10.07.2022 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг «Дія» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся із заявою №033BGV та бізнес-планом на створення та розвиток власного бізнесу.
		Відповідно до умов бізнес-плану ОСОБА_1 планував використати кошти гранту на придбання обладнання, необхідного для здійснення господарської діяльності у сумі 54270,0 грн.
		Відповідно до п.17 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 (далі - Порядок), за результатами розгляду інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувачів, а також оцінку співбесіди з отримувачами, проведеної регіональними центрами зайнятості, та протоколу комісії №1 від 22.07.2022 Державного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвитку власного бізнесу, на підставі наказу Державного центру зайнятості №84 від 05.08.2022, зокрема, ОСОБА_1 був наданий мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу в розмірі 54270,0 грн для придбання обладнання, необхідного для проведення господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу.
		Абзацами 1, 2 п.20 Порядку встановлено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.
		18.08.2022 між Державним центром зайнятості та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання мікрогранту шляхом приєднання відповідача до всіх його умов в цілому шляхом надання до Філії - Миколаївського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» заяви про приєднання до умов цього договору.
		30.09.2022 сума мікрогранту була зарахована на рахунок ФОП ОСОБА_1
		01.10.2022 згідно бізнес-плану було здійснено перерахування коштів в сумі 24467,0 грн, призначення платежу: «За обладнання, згідно рахунку №29684 від 28.10.2022».
		Відповідно до абз.3 п.20 Порядку, обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
		Обов`язковою умовою виконання договору про надання мікрограму є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочого місця та працевлаштувати на нього особу на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.
		Отже, у відповідача виник обов`язок у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому особу на строк не менш як на 24 місяці.
		За даними Головного управління ДПС у Миколаївській області (лист ГУ ДПС у Миколаївській області №2722/5/14-29-24-01-02 від 13.04.2023) ФОП ОСОБА_1 з 20.10.2022 було прийнято на роботу одну особу. За ІІІ - ІV квартали 2022 року, єдиний соціальний внесок не сплачувався, а сплачувався лише єдиний податок - у сумі 1560,0 грн. За січень - березень 2023 року сплата податків та внесків відсутня. 22.03.2023 ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність.
		Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №1400-0604-8/26059 від 20.04.2023 ОСОБА_1 перебував на обліку у Пенсійному фонді України, як фізична особа-підприємець з 16.08.2022 по 22.03.2023. За даними Державної податкової служби України, що надійшли в порядку міжвідомчого обміну, встановлено, що від ФОП ОСОБА_1 звітність за формою «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за звітні періоди 2022 року не надходила.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням 22.03.2023 припинив підприємницьку діяльність.
		Згідно п.21 Порядку, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. 
		08.05.2023 працівниками Казанківського відділу Баштанської філії Миколаївського ОЦЗ було проведено перевірку за період з вересня 2022 року по березень 2023 року за наявними документами, про що був складений акт перевірки дотримання умов мікрогранту, яким, зокрема, встановлено відсутність отримувача мікрогранту за місцем провадження господарської діяльності та припинення останнім підприємницької діяльності.
		Згідно п.20 Порядку, у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. 
		Позивач стверджує, що отримувач мікрогранту - ФОП ОСОБА_1 не виконав умови договору мікрогранту, оскільки не сплачував податки та єдиний соціальний внесок за прийнятого працівника та припинив свою реєстрацію як фізичної особи-підприємця, тому сума мікрогранту підлягає поверненню.
		Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок на суму 1560,0 грн, а також, що невикористані кошти мікрогранту у сумі 29803,0 грн 03.04.2023 були повернені банком до Фонду. 
		Отже, різниця між сумою отриманого та повернутого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 22907,0 грн (54270,0 грн - 29803,0 грн - 1560,0 грн).
		У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 невиконані умови договору про надання мікрогранту та умови Порядку, позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що сума мікрогранту підлягає поверненню у розмірі 22907,0 грн.
		31.07.2023 Миколаївським обласним центром зайнятості видано наказ №207-23 від 31.07.2023 про повернення ОСОБА_1 суми мікрогранту у розмірі 22907,0 грн.
		З метою врегулювання спору в досудовому порядку 18.08.2023 на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія, в якій запропоновано добровільно відшкодувати кошти в сумі 22907,0 грн, та яка 23.08.2023 була отримана останнім.
		Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що ним повернення коштів по мікрогранту в сумі 22907,0 грн не здійснено.
		Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно із положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
		Враховуючи викладене, суд приходить висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 у порушення умов договору мікрогранту не виконано обов`язкову умову щодо сплати податків та єдиного соціального внеску за прийнятого працівника, а також у зв`язку із припиненням відповідачем з 22.03.2023 підприємницької діяльності за особистим рішенням, наслідком чого, відповідно до умов договору мікрогранту та Порядку є обов`язок відповідача повернути уповноваженому банку на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, 22907,0 грн різниці між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками.
		Докази повернення мікрогранту в сумі 22907,0 грн в матеріалах справи відсутні.
		Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 22907,0 грн мікрогранту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
		 
		Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити.
		2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти мікрогранту в розмірі 22907,0 грн на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (отримувач: АТ «Ощадбанк»; код отримувача: 00032129; надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк»; рахунок отримувача: НОМЕР_2 ).
		3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.68; ідент.код 03491441) 2422,40 грн судового збору.
		 
		Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Суддя М.В.Мавродієва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...