Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1602/09 : не визначено.
Надіслано судом: 06.01.2011. Зареєстровано: 08.01.2011. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2011.
Дата набрання законної сили: 19.10.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		  
			 
		
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			19 жовтня 2010 р. Справа № 88807/09/9104   
				 
			
			Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 
			 головуючого-судді: Сапіги В.П., 
			суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
			 розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 06.04.2009р. по справіза позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-
			 
				 В С Т А Н О В И Л А :
				 23.03.2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання дій відповідача неправомірними та зобовязання відповідача нарахувати недораховану їй як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008 р.р. в сумі 3891 грн. 90 коп.
				Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 06.04.2009р. позовні вимоги задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду, зобовязано управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.
				Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської областіоскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
				В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007. Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
				Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, то у відповідності до п.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають. 
				Крім того апелянт вказує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 2 ст.72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а згідно ч. 2 ст. 73 цього ж Закону, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. 
				На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким у позові відмовити повністю.
				Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
				Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав. 
				 Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиою війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
				Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
				Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
				Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік. 
				У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
				 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом лише 23.03.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, тому посилання суду першої інстанції на те, що порушення прав позивачки за захистом яких вона звернулась до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року, після висвітлення зазначених подій у пресі, не може бути взято до уваги. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 яким було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в «Офіційному віснику України» від 27.07.207 року № 52 та «Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4. Відтак колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачкою пропущено без поважних причин та про відмову в задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2007 рік та задоволення позовних вимог позивачки в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
				Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області в цій частині є необґрунтованими. 
				Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, обовязок щодо нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії правильно покладено на відповідача у справі. 
				Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає. 
				Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним субєктом владних повноважень покладених на нього зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
				Спори з приводу соціальних виплат носять немайновий характер, а тому згідно прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та становить 3,40 грн. Відповідно до ст. 89 ч.2 судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. 
				Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином з Державного бюджету України на користь позивачки слід присудити 1 (одну) гривню 70 коп. сплаченого судового збору.
				Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту зясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
				 Керуючись ст.. 94, ст.. 160, ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, 
				 
				П О С Т А Н О В И Л А :
				 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області задоволити частково, скасувати постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 06.04.2009 року по справі№2а-1602/09.
				Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
				Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
				Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язковедержавне пенсійне страхування» та виплачених сум.
				Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) гривню 70 коп. сплаченого судового збору.
				В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
				Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
				 Головуючий суддя : В.П.Сапіга
				 Судді: Т.В.Онишкевич
				 Я.С.Попко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...