Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/7567/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.
Надіслано судом: 05.02.2026. Зареєстровано: 06.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2026.

Номер судового провадження: П/300/9013/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" лютого 2026 р. справа № 300/7567/25
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) в інтересах якої діє Некрашевич Денис Дмитрович до ОСОБА_1 про стягнення коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду на загальну суму 11551,98 грн.
		На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, головуючий суддя звернувся до управління ДМС в Івано-Франківській області із запитом за № 300/7567/25/4737/25 від 21.10.2025 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (а.с.35).
		31.10.2025 на адресу суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС в Івано-Франківській області надійшли відомості про реєстрацію місця проживання такої фізичної особи (а.с.40).
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.42-43). 
		Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом конкретизації предмета позову в частині визначення змісту позовних вимог щодо ціни позову, із відповідним викладом таких обставин (а.с.46-48).
		18.11.2025 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий та, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.2025, визначено такий зміст позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 6252,70 грн (а.с.50-54).
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 продовжено розгляд адміністративної справи № 300/7567/25 (а.с.55-56).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок самовільного залишення військової частини 26.09.2025 та невиконанням з вказаної дати обов`язків військової служби, відповідач безпідставно набув кошти в розмірі 6252,70 грн, за відсутності правових підстав для отримання грошового забезпечення за період з 26.09.2025 по 30.09.2025, яке підлягає поверненню.
		Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання, 15.12.2025 повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
		Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.07.2023 за № 406-ОС "Про особовий склад", сержанта ОСОБА_1 , зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.07.2023 № 957-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 08.07.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.25).
		26.09.2025 комендантом першої прикордонної комендатури швидкого реагування подано рапорт в.о. начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 22.1/76290/25-Вн про неприбуття з відпустки для лікування старшого сержанта ОСОБА_1 (а.с.24).
		За даним фактом, у відповідності до наказу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про призначення службового розслідування" за № 4989-АГ від 29.09.2025, з метою з`ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 26.09.2025 № 22.1/76290/25-Вн, призначено службове розслідування (а.с.22-23), за результатами якого складено висновок службового розслідування за фактом неприбуття з відпустки для лікування старшого сержанта ОСОБА_1 26.09.2025 за № 02.5.1/1607/25-СР від 08.10.2025 (а.с.14-19).
		Згідно із висновками службового розслідування: факт неприбуття з відпустки для лікування старшого сержанта ОСОБА_1 26.09.2025 підтвердився; на момент завершення службового розслідування старший сержант ОСОБА_1 до місця тимчасової дислокації підрозділу не прибув, а тому в діях зазначеного військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, а саме - "Самовільне залишення військової частини або місця служби"; між умисними неправомірними діями старшого сержанта ОСОБА_1 та їх наслідками є прямий причинний зв`язок; обставин, що пом`якшують відповідальність військовослужбовця не встановлено (а.с.14-19).
		Наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про результати проведення службового розслідування" за № 3360-ОД від 09.10.2025, серед іншого, визначено старшому офіцеру відділу аналітичного забезпечення та поточного планування штабу лейтенанту ОСОБА_3 , у зв`язку із наявністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, встановленим порядком направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава, копії висновку та матеріалів службового розслідування для прийняття правового рішення (пункт 1); головному бухгалтеру  начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби): здійснити записи до "Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону" про суму збитків завданих державі старшим сержантом ОСОБА_1 у розмірі 6252,70 грн, а саме: грошове забезпечення 4402,65 грн, компенсація ПДФО  804,55 грн, військовий збір  67,05 грн, нараховане та сплачене ЄСВ  978,45 грн; у разі поновлення старшого сержанта ОСОБА_1 на всі види забезпечення НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, у зв`язку із безпідставно отриманим грошовим забезпеченням в сумі 6252,70 грн, а саме: грошове забезпечення 4402,65 грн, компенсація ПДФО  804,55 грн, військовий збір  67,05 грн, нараховане та сплачене ЄСВ  978,45 грн, організувати утримання завданого державі збитку з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 . Утримання з старшого сержанта ОСОБА_1 проводити не більше 20% від нарахованого щомісячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданих збитків (пункт 2); відділу юридичного забезпечення, після порушення кримінального провадження за частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України по військовослужбовцю, підготувати документи, вжити заходів щодо стягнення суми збитків, завданих державі в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України у розмірі 4402,65 грн з старшого сержанта ОСОБА_1 , у зв`язку з безпідставно отриманим грошовим забезпеченням, та направити документи до правоохоронних та судових органів у визначені законодавством терміни (пункт 3) (а.с.20).
		Згідно довідки-розрахунку від 01.10.2025 за № 1239 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 26.09.2025-30.09.2025 старшого сержанта ОСОБА_1 , сума збитку завданого державі (з урахуванням всіх податків та зборів, що обліковуються як дебіторська заборгованість за бухгалтерським рахунком 2115 "Розрахунки з відшкодування завданих збитків") складає 6252,70 грн (а.с.13).
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
		У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
		Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII (надалі також  Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами (частина 1 статті 40 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'').
		Статтею 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 за № 661-IV передбачено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
		Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
		Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.
		У відповідності до абзацу 1 пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (надалі  Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Пунктом 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно абзацу 1 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		За приписами абзацу 1 пункту 6 статті 9 Закону № 2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
		Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (абзацу 10 пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
		Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі  Положення № 1115/2009).
		Відповідно до пункту 48-1 Положення № 1115/2009 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо інше не визначено законодавством.
		Згідно із пунктом 48-2 Положення № 1115/2009 початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
		Пунктом 48-3 Положення № 1115/2009 передбачено, що військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.
		Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення.
		Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яких призупинено, здійснюється Президентом України.
		Положеннями пунктів 3, 5, 6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 за №558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
		Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
		Грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
		Отже, діючим законодавством не передбачена можливість виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що самовільно залишили військову частину. Поряд з цим, законодавчі норми, що регламентують порядок виплати грошового забезпечення, не встановлюють порядок повернення безпідставно виплачених коштів таким військовослужбовцям.
		Статтею 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 за № 160-ІХ (надалі  Закон № 160-ІХ). 
		За визначенням, наведеним у пунктах 4, 5 частини 1 статті 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
		У відповідності до частини 1 статті 2 Закону № 160-IX дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України (далі - особи).
		Частинами 1-2 статті 3 Закону № 160-IX установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
		Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
		1) наявність шкоди;
		2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
		3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
		4) вина особи в завданні шкоди.
		Згідно із частиною 4 статті 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
		Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
		Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
		1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
		2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
		3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
		4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
		5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
		Таким чином, законодавчі норми передбачають необхідність відшкодування військовослужбовцем шкоди, в тому числі завданої державі у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків.
		Частиною 1 статті 7 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
		Положеннями статті 8 Закону № 160-IX визначено посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
		У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
		Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
		Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.
		Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.
		За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
		Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
		За змістом статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника) (частина 1); особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2); відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування (частина 3); відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування (частина 4); у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом (частина 5)
		Згідно із частиною 1 статті 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
		Таким чином, передумовою стягнення завданої державі шкоди в судовому порядку є звернення військової частини до військовослужбовця з метою повернення безпідставно виплачених коштів у добровільному порядку.
		В свою чергу військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) не надала суду жодних доказів на підтвердження обставин звернення до відповідача про повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення в сумі 6252,70 грн за період з 26.09.2025 по 30.09.2025
		Позивач, покликаючись на висновок службового розслідування, стверджує про недобросовісність набувача коштів, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно отриманого майна (коштів).
		При цьому, позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про результати проведення службового розслідування" за № 3360-ОД від 09.10.2025 та відмовився від добровільного відшкодування шкоди, що згідно зі статтею 10 Закону № 160-ІХ надало військовій частині право на звернення з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у судовому порядку.
		Відповідно до частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		З огляду на наведене, за відсутності доказів на підтвердження того, що позивачем вжито заходів спрямованих на повідомлення відповідача щодо необхідності сплати ним суми надмірно нарахованого грошового забезпечення у добровільному порядку та, як наслідок, доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування зазначеної суми, суд зазначає про недотримання процедури, яка передує зверненню до суду органу військового управління із позовом про стягнення із військовослужбовця коштів за шкоду, завдану невиконанням особою обов`язків військової служби.
		Вказане, на думку суду, свідчить про передчасність звернення до суду із вимогою про стягнення завданої державі шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від її добровільного відшкодування.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє Некрашевич Денис Дмитрович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , просп. Леся Курбаса, 1-Б/197, м. Київ, 03148) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 
		 
		Суддя   Матуляк Я.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...