Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/26539/25 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2026.
Дата набрання законної сили: 09.02.2026
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи № 759/26539/25 Головуючий у суді першої інстанції - Горбенко Н.О.
		Номер провадження № 33/824/908/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 лютого 2026 року м. Київ
		Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року щодо притягнення : 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,
		до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284899 від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року о 13 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1  вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру: душив її та висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю останньої.
		Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року та закрити провадження у справі.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
		Вказує, що після розірвання шлюбу 11 жовтня 1994 року вони продовжують спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 , тому між ними виникають конфліктні ситуації.
		При виникненні таких конфліктів він намагається стримувати себе, проте інколи може емоційно висловитися.
		Разом з тим, жодного виду насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 він не вчиняв, а 15 жовтня 2025 року між ними виник саме конфлікт.
		Заперечує проти твердження суду першої інстанції, що на відеозаписі із бодікамер поліції вбачаються почервоніння та подряпини на ОСОБА_2 та погрози щодо неї, оскільки жодного фізичного насильства він не вчиняє, а його емоційне висловлювання під час, коли була поліція не свідчить про психологічне насильство.
		Вважає таку свою реакцію, зафіксовану на бодікамеру працівників поліції, прийнятною, враховуючи наклепи та звинувачення, що були висловлені ОСОБА_2 відносно нього в присутності третіх осіб.
		Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року. Вказує, що копію повного тексту оскаржуваної постанови отримав 28 листопада 2025 року, а тому вважає, що процесуальний строк пропущено з поважних причин.
		При апеляційному розгляді справи  ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
		Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи ( а.с.39) до суду апеляційної інстанції не з`явилася. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення  ОСОБА_1 , який з`явились на апеляційний розгляд, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
		З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2025 року було винесено оскаржувану постанову (а.с. 12-13).
		Належних та допустимих доказів вручення  ОСОБА_1 копії судового рішення в день його проголошення матеріали справи не містять.
		Відповідно до зворотного поштового повідомлення, яке наявне в матеріалах справи,  ОСОБА_1 копію судового рішення отримав 28 листопада 2025 року (а.с. 15).
		Апеляційну скаргу було подано 06 грудня 2025 року.
		Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1  строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року як такий, що пропущений з поважних причин.
		Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
		Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
		Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
		Постанова судді суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
		Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
		Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов`язковим.
		Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.
		Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
		Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.
		Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
		Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
		Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
		Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
		Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
		Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
		Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284899 від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року о 13 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1  вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру: душив її та висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю останньої. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. (а.с. 1)
		Крім того, в матеріалах справи містяться заява від ОСОБА_2 відповідно до якої, остання просить прийняти міри стосовно її колишнього чоловіка (співмешканця), а саме ОСОБА_1 , який 15 жовтня 2025 року вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. (а.с. 4)
		В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначає, що 15 жовтня 2025 року виник конфлікт через обігрівач, який вона забрала зі спільної кімнати, а колишній чоловік викликав поліцію з цього приводу. Коли поліція прибула на виклик, то написала на чоловіка штраф за хибний виклик. Після чого йому це не сподобалось і він почав її душити та погрожувати, що вб`є або задушить. Висловлювався нецензурними словами, а тому вона викликала поліцію. (а.с. 5) 
		В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначає, що 15 жовтня 2025 року о 10:30 в АДРЕСА_1 , перебував вдома та його колишня дружина ОСОБА_2 , з якою він офіційно розлучений та який проживає спільно в одній квартирі з ним та квартира розподілена навпіл рішенням суду. В нього виник конфлікт стосовно обігрівача, який забрала його колишня дружина, а тому він зателефонував в поліцію, щоб дізнатись як йому діяти в даній ситуації. По приїзду поліції вони виписали йому штраф за хибний виклик та поїхали. Вказував, що він попросив колишню забрати її речі з спільної кімнати, а саме переставити їх на свою територію, на що вона категорично відмовилась та почала обзивати його, що проявлялось в нецензурній лексиці. Зазначив, що він самостійно почав переставляти речі, а колишня дружина перешкоджала та штовхала його дверима та зробила подряпини на обличчі у зв`язку із чим виник словесний конфлікт. Після чого вона викликала поліцію. Ніякого фізичного насилля з його сторони не відбувалось. (а.с 6)
		При вирішенні питання про наявність в діях  ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій  ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
		Крім того, надані сторонами по справі письмові пояснення свідчать про те, що між ними виникла конфліктна ситуація.
		Апеляційний суд звертає увагу, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій.
		Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
		Таким чином, самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки, не формулюють собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП.
		Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення  ОСОБА_1 психологічного насилля відносно своєї колишньої дружини  ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення.
		Також, судом першої інстанції не встановлено й при апеляційному перегляді не виявлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду.
		Доказів фізичного насилля, як то фотофіксація ушкоджень потерпілої особи, до матеріал справи долучено не було.
		При цьому апеляційний суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
		Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях  ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях  ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Поновити  ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, задовольнити.
		Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП..
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя 
		Київського апеляційного суду М.А.Яворський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...