Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/41339/25-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2026.
Дата набрання законної сили: 04.02.2026
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/1136/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер: № 757/41339/25-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 лютого 2026 року місто Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючої судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлене та вилучене під час проведення 22.08.2025 обшуку будівель, приміщень, споруд за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_10 , зокрема: 
		Мобільний телефон Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який упаковано в спец пакет PSP 2220026.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого.
		Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваної ухвали ознайомився 10.11.2025 року, а подана апеляційна скарга відповідно до штрих коду, що міститься на конверті 14.11.2025 року.
		Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону. Орган досудового розслідування звернувся з пропуском строку для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
		В судове засідання прокурор, представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Прокурор подала клопотання про розгляд апеляційної скарги за допомогою власних технічних засобів, однак на зв`язок остання не вийшла. Представник жодних клопотань на адресу Київського апеляційного суду не надсилав.
		Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020061350000025 від 15.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 267-1, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 4,5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
		22.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук.
		22.08.2025 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлене та вилучене під час проведення 22.08.2025 обшуку будівель, приміщень, споруд за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_10 , зокрема: 
		Мобільний телефон Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який упаковано в спец пакет PSP 2220026.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 та накладено арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлене та вилучене під час проведення 22.08.2025 обшуку будівель, приміщень, споруд за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_10 , зокрема: 
		Мобільний телефон Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який упаковано в спец пакет PSP 2220026.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 
		1) збереження речових доказів; 
		2) спеціальної конфіскації; 
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
		Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні старшого слідчого доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.
		Зокрема, посилаючись у клопотанні, що мобільний телефон, є речовими доказами та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. 
		Як вбачається зі змісту клопотання старшого слідчого, мобільний телефон постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 від 22.08.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
		Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		З урахуванням вищенаведених обставин доводи представника про необґрунтованість застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, що полягає у позбавленні права володіти, користуватися та розпоряджатися арештованим майном є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
		Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке старший слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
		Перевіряючи доводи апелянта в частині пропуску старшим слідчим строку для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що обшук було проведено 22.08.2025 року, а подана апеляційна скарга відповідно до копії конверту, що міститься (том 1, ст. 204), 23.08.2025 року, тому відповідні доводи не заслуговують уваги оскільки органом досудового розслідування дотримано строк в 48-год. для звернення з відповідним клопотанням.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
		А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна в найбільш обтяжливий спосіб для власника, не є переконливими.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлене та вилучене під час проведення 22.08.2025 обшуку будівель, приміщень, споруд за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_10 , зокрема: 
		Мобільний телефон Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який упаковано в спец пакет PSP 2220026, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		__________________ ______________________ ____________________
		ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...