Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 292/1089/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: 17.02.2026. Зареєстровано: 18.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2026.
Дата набрання законної сили: 16.02.2026
Номер судового провадження: 22-ц/4805/246/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд 
		 
		Справа №292/1089/25 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф. 
		Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого  Павицької Т.М.,
		суддів   Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №292/1089/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Новозаводські Аграрні Інвестиції» про розірвання договору оренди, за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «Новозаводські Аграрні Інвестиції» - Горецького Ігоря Мар`яновича на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф. в селищі Пулини, 
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП "Новозаводські аграрні інвестиції", мотивуючи його тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825483600:04:000:0151, площею 2,3123 га, 1825483600:05:000:0072, площею 1,02 га, що розташовані на території Новозаводської сільської ради Житомирського (Пулинського) району Житомирської області. 10 листопада 2016 року між ним та відповідачем укладені договори оренди землі, за умовами яких, в оренду строком на 10 років підприємству передані вказані земельні ділянки зі сплатою орендної плати щороку до 25 грудня. 06 грудня 2016 року договори були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" протягом 2022 та 2024 років не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками, а тому вважає, що договори оренди мають бути розірвані. Враховуючи наведене, просив розірвати договори оренди землі від 10.11.2016, укладені між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські Аграрні Інвестиції», щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825483600:04:000:0151, площею 2,3123 га. (номер запису про інше речове право: 17974903 від 06.12.2016), 1825483600:05:000:0072, площею 1,02 га. (номер запису про інше речове право: 18000082 від 08.12.2016), та стягнути понесені судові витрати.
		Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 10 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Новозаводські аграрні інвестиції" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:04:000:0151, площею 2,3123 га (номер запису про інше речове право: 17974903 від 06.12.2016). Розірвано договір оренди землі від 10 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Новозаводські аграрні інвестиції" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:05:000:0072, площею 1,02 га (номер запису про інше речове право: 18000082 від 08.12.2016). Стягнуто з Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що висновки суду про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати позивачу є помилковим. Так зокрема, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про навмисне ухилення відповідача від виконання зобов`язань по договору. Жодних претензій чи вимог щодо розрахунків за договором від позивача не надходило, що в свою чергу свідчить про небажання саме позивача отримати належне виконання зобов`язань за договором. Вище наведене свідчить про відмову позивача прийняти виконання з боку відповідача, оскільки позивач має можливість отримати виконання за договором у робочий час за місцезнаходженням ПП «Новозаводські аграрні інвестиції». Аналогічно судом не враховано положення пунктів 6 і 8 договору оренди, які дозволяють сплату орендної плати в натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції, що оформлюється актами приймання-передачі. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі та/або товарних або товаротранспортних накладних, підписанням яких і є такою домовленістю. Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, а в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року. Виплата орендної плати упродовж всього строку дії договору здійснювалась у готівковій формі в офісі відповідача, жодних заяв про зміну способу виплати орендної плати позивачем не подавалось. Проте, відповідач неодноразово в телефонному режимі і шляхом надсилання листів запрошував позивача отримати належні йому суми орендної плати. Позивачем не надано доказів, які б виключали виконання зобов`язань у натуральній формі, а суд не витребував відповідних документів. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з січня 2019 року відповідач нараховував позивачу орендну плату, але останній протягом 2022-2024 років не звертався до відповідача за отриманням орендної плати, виключно з метою створення штучних умов щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, що в першу чергу свідчить про неправомірну поведінку позивача. Позивач протягом усього періоду дії договору отримував орендну плату у готівковій формі в офісі орендаря, жодних письмових заперечень чи вимог про зміну форми виплати ним не подавалося. Відповідач неодноразово протягом 2022-2024 року повідомляв позивача про готовність здійснити виплату, однак з боку позивача були відсутні дії щодо її отримання. Згідно із статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Таким чином, у діях позивача вбачається прострочення кредитора, що виключає прострочення з боку боржника  орендаря, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції». позивач не надав жодних доказів того, що натуральна форма виконання зобов`язання не мала місця або була неможливою. Водночас суд не здійснив витребування доказів щодо альтернативної форми оплати, чим порушив вимоги ст. 13 ЦПК України та усталену судову практику. Відсутність фактичного отримання орендної плати не є порушенням орендаря, а є наслідком прострочення з боку орендодавця, який не вчинив необхідних дій для прийняття належного виконання.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами: 1825483600:04:000:0151 (площа 2,31 га), 1825483600:05:000:0072 (площа 1,02 га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новозаводської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №237860 від 29.03.2005 року.
		Відповідно до договорів оренди землі від 10.11.2016, укладених між ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" та ОСОБА_1 , останній передав підприємству в оренду строком на 10 років земельні ділянки з кадастровими номерами: 1825483600:04:000:0151 (площею 2,31 га), 1825483600:05:000:0072 (площею 1,02 га), які знаходяться на території Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області.
		Згідно пунктів 6, 8 договорів, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, який складає 1623,24 грн. та 197,94 грн. (що на дату підписання цих договорів становить 6%). З орендної плати вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України. Орендна плата може вноситися орендарем також натуральною формою, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості та розмірі пропорційній їх погодженій сторонами ціні до розміру орендної плати у грошовій формі. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі та/або товарних або товаротранспортних накладних, підписанням яких і є такою домовленістю. Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується щороку до 25 грудня.
		Відповідно до пунктів 32-33 договорів, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		Пунктом 36 договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№436100088, 436099984 від 19.07.2025, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 1825483600:04:000:0151 (площа 2,3123 га), 1825483600:05:000:0072 (площа 1,02 га), цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належать ОСОБА_1 
		06 грудня 2016 року було проведено державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, номер запису про інше речове право: 17974903, 18000082, рішення про державну реєстрацію №32871686, 32895278, та передані в оренду ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" строком на 10 років.
		Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з січня 2021 року по грудень 2024 року, ОСОБА_1 у грудні 2021 року ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" нарахувало 4968,94 грн., а виплатило у січні 2022 року - 4968,94 грн., у грудні 2023 року нарахувало та виплатило - 4968,94 грн. Інформація про доходи ОСОБА_1 , а саме орендної плати, одержаної від ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" за лютий 2022  червень 2022 та січень 2024  грудень 2024 відсутня.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 2022 року відповідач не виконує пункти 6, 8 договору оренди землі, а саме - систематично (три рази) не сплатив позивачу орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою за 2022-2024 роки, тобто ОСОБА_1 був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Відповідач ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» жодних доказів на підтвердження того, що ним сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2022-2024 роки, суду не надав.
		Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
		Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
		Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
		Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
		Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
		Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
		У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
		До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).
		Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
		Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
		Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).
		Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. 
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
		Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
		Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.
		У даній справі встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з січня 2021 року по грудень 2024 року, ОСОБА_1 у грудні 2021 року ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" нарахувало 4968,94 грн., а виплатило у січні 2022 року - 4968,94 грн., у грудні 2023 року нарахувало та виплатило - 4968,94 грн. Інформація про доходи ОСОБА_1 , а саме орендної плати, одержаної від ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" за лютий 2022  червень 2022 та січень 2024  грудень 2024 відсутня.
		В апеляційній скарзі ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» вказувало, що впродовж всього терміну договору, орендна плата виплачувалась позивачеві в готівковій формі в офісі відповідача, проте упродовж 2022-2024 років позивач фактично ухилявся від отримання орендної плати та не виставляв жодних вимог про її сплату як в готівковій так і в безготівковій формі.
		Тобто, відповідач фактично не заперечує того факту, що впродовж 2022-2024 років позивач не отримував орендну плату.
		Долучені до апеляційної скарги представником відповідача копії документів, не підтверджують виплату орендної плати за 2020, 2021 та 2022 роки ОСОБА_1 , так як він у доданих списках про отримання орендної плати відсутній. У копіях документів про вжиття заходів підприємством щодо повідомлення орендодавців про необхідність одержання орендної плати також відсутні відомості щодо направлення позивачу ОСОБА_1 такого повідомлення, деякі відомості частково нечитабельні.
		Крім того, колегія суддів зауважує, що представником відповідача не надано апеляційному суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України). 
		Будь-яких доказів на підтвердження того, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2022-2024 роки, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
		Також матеріали справи не містять актів приймання - передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати.
		Більш того, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не надано жодних доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення про необхідність з`явитися до офісу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» для отримання орендної плати.
		Крім того, не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання нарахованої йому орендної плати.
		Відтак, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не надало жодних доказів на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату, в обумовлений у договорі строк, та факту ухилення позивача від отримання такої плати. Сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору.
		Оскільки ОСОБА_1 обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідачем, в порушення умов договору, не сплачувалась орендна плата, то відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про відсутність систематичної несплати орендної плати.
		Разом з тим, відповідач вказані доводи не спростував.
		В даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
		За правовим висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
		За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 розраховував отримувати орендну плату щорічно у строк, встановлений в договорі оренди землі, проте, відповідач не сплатив орендну плату, у зв`язку з чим, позивач не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов`язки за умовами договору.
		Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не було виконано умови договору оренди, а тому наявні підстави для розірвання договору з підстав пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).
		Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини. 
		Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
		За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
		Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
		 
		Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		у х в а л и в :
		Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Новозаводські Аграрні Інвестиції» - Горецького Ігоря Мар`яновича залишити без задоволення.
		Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2026 року.
		 
		Головуючий Т.М. Павицька
		 
		 
		 
		Судді О.С. Коломієць 
		 
		 
		 
		А.М. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...