Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/15187/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 23.02.2026. Зареєстровано: 24.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2026.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		23 лютого 2026 р.  Справа № 120/15187/24
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що між ТОВ "СКАЙ КАР" і компанією UAB SOLOTRANSA (Литва) укладено зовнішньоекономічний контракт №24/037 від 02.10.2024 року, згідно з пунктом 1.1 якого, продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і тих, що були у використанні.
		З метою здійснення митного оформлення товару ТОВ "СКАЙ КАР" подано до Вінницької митниці електронні митні декларації №24UA401020052573U4 та №24UA401020051509U3, в яких митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною контракту. Також, відповідачу подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.
		За результатом опрацювання митної декларації та документів, які на думку позивача підтверджують митну вартість товару, відповідач виніс картку відмови у прийнятті митних декларацій №UA401020/2024/001295 та №UA401020/2024/001273 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000319/2 від 21.10.2024 року та №UA401000/2024/000314/2 від 14.10.2024 року, яким митну вартість товарів визначив за резервним методом.
		На переконання представника позивача, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки числові значення складових митної вартості підтвердженні наданими позивачем документами, які є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
		Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
		Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначив, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД.
		Вказано, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
		Враховуючи що транспортування здійснювало власними силами отримувача, більшість з вищезгаданих документів не було надано. В той же час страхування не здійснювалось, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).
		Відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.
		З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
		У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойси, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
		Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак своїм листом декларант повідомив, що будь-які інші додаткові документи надавати не буде. Відтак за результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом.
		Отже, на думку відповідача, Вінницька митниця діяла правомірно, прийнявши оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, а також оформивши картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Суд зауважує, що у заявленому клопотанні не зазначено належних мотивів, якими обґрунтовується необхідність розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зокрема, відповідач лише обмежився посиланням на необхідність розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, однак не вказав конкретних підстав заявленого клопотання та не пояснив дійсних мотивів щодо необхідності розгляду справи в судовому засідання з викликом сторін.
		Відтак у задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.
		Також, надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначає, що вказана у позові електронна пошта відповідача не є офіційною скринькою ні Вінницької митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 13343233), ні Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544).
		Окрім цього, вказані в адміністративному позові спірні правовідносини  прийняття рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000319/2 від 21.10.2024, № UA401000/2024/000314 від 14.10.2024 та картки відмови № UA401020/2024/001295, № UA401020/2024/001273 не мають жодного відношення до Вінницької митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 13343233). Припинення юридичної особи відповідача зареєстровано на десять років раніше, ніж прийнято оскаржувані рішення, а тому питання про правонаступництво виключено.
		Вирішуючи заявлене клопотання, суд насамперед звертає увагу на те, що вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі наведений у ч. 1 ст. 238 КАС України і відповідач у своєму клопотанні на жодну з таких підстав не посилається, що вже свідчить про необґрунтованість поданого до суду клопотання.
		Крім того, суд враховує, що за приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, серед іншого, має бути зазначений ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), зокрема щодо відповідача.
		При цьому суд (суддя) не зобов`язаний здійснювати перевірку зазначеного у позовній заяві ідентифікаційного коду сторони під час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
		Водночас виявлення факту помилковості зазначеного у позовній заяві ідентифікаційного коду, зокрема щодо суб`єкта владних повноважень-відповідача, не є встановленою законом підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
		Доказів умисного вчинення позивачем відповідних дій, які за певних обставин можуть бути кваліфіковані судом як зловживання процесуальними правами учасником справи, відповідачем не надано.
		Така описка не перешкоджає продовженню розгляду адміністративної справи, однак буде врахована судом.
		Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 02.10.2024 між UAB SOLOTRANSA (Литва) - продавець та товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" - покупець укладено контракт №24/037, відповідно до якого продавець передав у власність покупця сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2016 та сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_2 , модельний рік виготовлення 2016.
		Згідно п. 1.2. та п. 1.3. відомості про товар обумовлюються в інвойсі, а загальна сума контракту складає 26000,00 євро.
		Відповідно до п. 3.3 контракту умови поставки Товару FСА - Каунас, Литва.
		На виконання даного контракту виставлено рахунок-проформу Serija Nr. 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактуру Serija ST01 Nr. 0002663 від 08.10.2024 на суму 13000,00 євро, товар сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2016 та рахунок-фактуру Serija ST01 Nr. 0006263 від 08.10.2024 на суму 13000,00 євро, товар сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_2 , модельний рік виготовлення 2016. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
		Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 34 від 02.10.2024 підтверджується факт оплати товару в сумі 13000,00 євро. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 41 від 09.10.2024 підтверджується факт оплати товару в сумі 11000,00 євро.
		Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація №24UA401020052573U4 з додатками (рахунок-фактуру 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактура Serija ST01 Nr. 0002663 від 08.10.2024, автотранспортну накладну від 08.10.2024, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 PL/MF/AT 0273142 від 18.10.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.12.2023, банківський документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.10.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14111 від 20.10.2024, митна декларація країни відправлення від 19.10.2024 №24PL301010E1281337, контракт №24/037 від 02.10.2024).
		За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2024/000319/2 від 21.10.2024 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/001295.
		Причиною для відмови слугувало те, що згідно наданої довідки про транспортні витрати від 18.10.2024, до митної вартості товару включено лише вартість безпосередньо транспортування та не включено вартість страхування, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Дана позиція підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №120/7732/20-а (набрало законної сили 26.08.2021 Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду). Відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. 
		Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
		Відповідач зазначає, що не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 статті 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3 статті 53 МКУ, 21.10.2024 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3 статті 53 МКУ. Декларантом листом від 21.10.2024 було надіслано відповідь, що інші документи надаватись не будуть.
		Визначити митну вартість за другорядними методами неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.
		Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 26.09.2024 № UA100360/2024/809001 за якою оформлено товар «Вантажний сідельний тягач, який використовувався. Марка MERCEDES-BENZ, модель: ACTROS (1843), категорія N3, кількість місць 2, тип: 963-4-A, колісна формула 2X6, номер шасі: НОМЕР_4 ,VIN код шассі: НОМЕР_4 .Двигун дизельний, об`єм: 12809 см3 (потужн.310кВт). Вантажопідйомність 18000кг. Календарний рік випуску 2016,модельний рік 2016.ЕВРО-6. Для руху дорогами загального користування. Торговельна марка MERCEDES-BENZ Виробник Daimler AG Країна виробництва - EU» та складає 18 759 Євро.
		Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація №24UA401020051509U3 з додатками (рахунок-фактуру 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактура Serija ST01 Nr. 0006263 від 08.10.2024, автотранспортну накладну від 08.10.2024, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 PL/MF/AT 0273107 від 09.10.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 07.11.2023, банківський документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.10.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №13959 від 13.10.2024, митна декларація країни відправлення від 11.10.2024 №24PL301010E1243931, контракт №24/037 від 02.10.2024).
		За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2024/000314/2 від 14.10.2024 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/001273.
		Причиною для відмови слугувало те, що згідно наданої довідки про транспортні витрати від 18.10.2024, до митної вартості товару включено лише вартість безпосередньо транспортування та не включено вартість страхування, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Дана позиція підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №120/7732/20-а (набрало законної сили 26.08.2021 Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду). Відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. 
		Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
		Відповідач зазначає, що не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 статті 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3 статті 53 МКУ, 21.10.2024 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3 статті 53 МКУ. Декларантом листом від 21.10.2024 було надіслано відповідь, що інші документи надаватись не будуть.
		Визначити митну вартість за другорядними методами неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.
		Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 26.09.2024 № UA100360/2024/809001 за якою оформлено товар «Вантажний сідельний тягач, який використовувався. Марка MERCEDES-BENZ, модель: ACTROS (1843), категорія N3, кількість місць 2, тип: 963-4-A, колісна формула 2X6, номер шасі: НОМЕР_4 ,VIN код шассі: НОМЕР_4 .Двигун дизельний, об`єм: 12809 см3 (потужн.310кВт). Вантажопідйомність 18000кг. Календарний рік випуску 2016,модельний рік 2016.ЕВРО-6. Для руху дорогами загального користування. Торговельна марка MERCEDES-BENZ Виробник Daimler AG Країна виробництва - EU» та складає 18 759 Євро.
		Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, а тому звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
		Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
		1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
		2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
		3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
		У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
		У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
		Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
		1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
		1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
		а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
		б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
		в) не впливають значною мірою на вартість товару;
		2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
		3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
		4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17.
		У даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, 02.10.2024 між UAB SOLOTRANSA (Литва) - продавець та товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" - покупець укладено контракт №24/037, відповідно до якого продавець передав у власність покупця сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2016 та сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_2 , модельний рік виготовлення 2016.
		Згідно п. 1.2. та п. 1.3. відомості про товар обумовлюються в інвойсі, а загальна сума контракту складає 26000,00 євро.
		Відповідно до п. 3.3 контракту умови поставки Товару FСА - Каунас, Литва.
		На виконання даного контракту виставлено рахунок-проформу Serija Nr. 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактуру Serija ST01 Nr. 0002663 від 08.10.2024 на суму 13000,00 євро, товар сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2016 та рахунок-фактуру Serija ST01 Nr. 0006263 від 08.10.2024 на суму 13000,00 євро, товар сідельний тягач марки Mercedes-benz, модель ACTROS 1843, номер шасі НОМЕР_2 , модельний рік виготовлення 2016. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
		Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 34 від 02.10.2024 підтверджується факт оплати товару в сумі 13000,00 євро. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 41 від 09.10.2024 підтверджується факт оплати товару в сумі 11000,00 євро.
		Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація №24UA401020052573U4 з додатками (рахунок-фактуру 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактура Serija ST01 Nr. 0002663 від 08.10.2024, автотранспортну накладну від 08.10.2024, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 PL/MF/AT 0273142 від 18.10.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.12.2023, банківський документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.10.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №14111 від 20.10.2024, митна декларація країни відправлення від 19.10.2024 №24PL301010E1281337, контракт №24/037 від 02.10.2024).
		Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація №24UA401020051509U3 з додатками (рахунок-фактуру 24/037 від 02.10.2024, рахунок-фактура Serija ST01 Nr. 0006263 від 08.10.2024, автотранспортну накладну від 08.10.2024, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 PL/MF/AT 0273107 від 09.10.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 07.11.2023, банківський документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.10.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №13959 від 13.10.2024, митна декларація країни відправлення від 11.10.2024 №24PL301010E1243931, контракт №24/037 від 02.10.2024).
		На переконання суду, подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Доказів неотримання продавцем зазначених коштів відповідачем не подано, та у оскаржуваному рішення не зазначено про такий факт, як підставу для коригування митної вартості.
		Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.
		Жодних обґрунтованих сумнівів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.
		Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
		Посилання відповідача у відзиві не свідчить про удаваність правочину чи спростовує факт купівлі зазначених тягачів та не нівелює подані позивачем документи. Більше того вказані посилання не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
		Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
		В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.
		У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
		Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
		Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
		Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
		Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на який посилається відповідач, не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати, а містить рекомендаційний список. Водночас у зазначеному нормативному акті передбачено, що у разі відсутності документів про фактичні витрати, для розрахунку можуть застосовуватись тарифи перевізників, які діяли на дату транспортування товару.
		Окрім того у наказі прямо вказано, що документами, які містять відомості про вартість перевезення, можуть бути, зокрема, довідка про транспортні витрати та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR). Таким чином, навіть за відсутності окремих первинних документів, подані декларантом відомості про вартість перевезення можуть бути враховані при визначенні митної вартості.
		Таким чином, позивачем були надані належні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
		За цих обставин суд доходить висновку, що позивачем було подано достатні та необхідні документи, які містять відомості про вартість транспортних витрат, що відповідає вимогам статті 53 МК України.
		Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 26.09.2024 UA100360/2024/809001, за якою оформлено за резервним методом товар, а саме вантажний сідельний тягач, що був у використанні.
		Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.
		До того ж вищезазначена декларація, на яку посилається відповідач, не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.
		Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
		Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
		У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Крім цього, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Суд наголошує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
		При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
		З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000319/2 від 21.10.2024, № UA401000/2024/000314 від 14.10.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/001295 та №UA401020/2024/001273 є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 6056 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000319/2 від 21.10.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/001295.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000314 від 14.10.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/001273.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" судовий збір в сумі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Інформація про учасників справи:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КАР" (вул. Праведників світу, 12, каб. 7, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 45017590) 
		Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)
		 
		Суддя Комар Павло Анатолійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...