Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/14859/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: 27.02.2026. Зареєстровано: 28.02.2026. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2026.

Номер судового провадження: 2/758/1972/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/14859/25 
		Категорія 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27 лютого 2026 року м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва 
		у складі головуючого судді Ковбасюк О.О., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Білоус А.О.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представників відповідача та третьої особи ОСОБА_2 , Молодожені Н.І.,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
		В С Т А Н О В И В :
		У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		В ході проведення підготовчого судового засідання, 06.02.2026 судом постановлено ухвалу про залишення позову без руху, оскільки судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п.5, п.8 ч.3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
		Цією ж ухвалою позивачу було встановлено строк для усунення виявлених недоліків тривалістю 7 днів з дня вручення ухвали.
		Ухвала суду від 06.02.2026 була направлена судом на електронну пошту позивача ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та її представника - адвоката Чутченка С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були зазначені у письмових заявах, поданих ними до суду (а.с. 113, 116, 161, 162). 
		Крім того, як з`ясовано судом, представник позивача Чутченко С.О., будучи адвокатом, зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», а отже, отримує всі процесуальні документи щодо розгляду справи в електронному вигляді через таку систему.
		У судовому засіданні 23.02.2026 судом було встановлено відсутність будь-яких заяв та клопотань від позивача та її представника, у тому числі заяв на виконання ухвали суду від 06.02.2026.
		У зв`язку з наведеним, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи ОСОБА_5 - адвокатів Кузьменко І.Г. та Молодожені Н.І., суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами проведення підготовчого засідання та за результатами розгляду відповідних заяв та клопотань представників відповідача та третьої особи, призначивши час його проголошення на 27.02.2026 об 11 год. 30 хв.
		Водночас, під час ухвалення рішення судом було з`ясовано, що 23.02.2026 через канцелярію суду було зареєстровано заяву про виконання ухвали суду від 06.02.2026, подану представником позивача Чутченком С.О. через підсистему «Електронний суд» 17.02.2026.
		Таким чином, у суду виникла потреба з`ясувати додаткові обставини, а саме вивчити зміст поданої представником позивача заяви на виконання ухвали суду, з метою вирішення питання щодо подальшого розгляду справи.
		Так, частинами другою-четвертою статті 244 ЦПК України визначено, що якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
		Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
		Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і переходить до стадії ухвалення судового рішення або оголошує перерву, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим.
		Встановивши наведені вище обставини, суд постановив поновити проведення підготовчого судового засідання у даній справі.
		У підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
		У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 - адвокати Кузьменко І.Г. та Молодоженя Н.І., які також є представниками третьої особи ОСОБА_5 , просили залишити позовну заяву без розгляду, вказуючи на те, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 06.02.2026. Крім того, вони підтримали та просили задовольнити їхні заяви про розподіл судових витрат та скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію своїх представників.
		Третя особа ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала.
		З огляду на наведене, суд ухвалив проводити судове засідання за відсутності позивача та третьої особи.
		Заслухавши представників відповідача та третьої особи, вивчивши зміст поданої представником позивача заяви на виконання ухвали суду від 06.02.2026, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
		Як зазначено вище, 06.02.2026 судом постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п.5, п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме: до позовної заяви позивачкою не додано жодних доказів на підтвердження факту належності їй спірної квартири на будь-якій правовій підставі, а також не доведено свого права на пред`явлення даного позову.
		Крім того, судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно з якою позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також вимогам ч.5 ст. 177 ЦПК України, якою визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		На виконання ухвали суду 17.02.2026 представником позивача ОСОБА_6 подано заяву про виконання ухвали, яка зареєстрована через канцелярію суду 23.02.2026.
		Вивчивши зміст поданої заяви, судом встановлено, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 06.02.2026, позивачем не виконані.
		Так, фактично у заяві представником позивача повторно наведено посилання на ті ж обставини, що зазначені на обґрунтування позовних вимог у позовній заяві, а також наведено додаткові пояснення щодо таких обставин.
		Разом із цим, жодних доказів на підтвердження факту належності позивачу спірного майна на відповідній правовій підставі (як про це було зазначено в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху) позивачем до суду не надано.
		За таких обставин суд констатує, що визначені ухвалою суду недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.
		Згідно з ч.12, ч.13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків . Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
		Відповідно до п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
		Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
		Із урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що позивач у встановлений судом строк не усунула недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 06.02.2026, наявні підстави для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_1 та її представників про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
		Згідно із частиною шостою ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		З викладеного вбачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому залишеним без розгляду, а також, довести необґрунтованість дій позивача, пов`язаних із розглядом справи.
		Разом з тим, Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою залишення позову без розгляду.
		Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
		Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом тривалого строку розгляду справи свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.
		На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
		Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку позивача, яка проявилася у відсутності інтересу до ініційованого судового розгляду, вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав, зокрема у зв`язку з проведенням у справі експертизи та її оплати, а також необхідності залучення особи, яка надає правничу допомогу.
		Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є витребування позивачем ОСОБА_3 з володіння відповідача ОСОБА_1 квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
		Підставою звернення позивача із даним позовом до суду стало відчуження вищезазначеної квартири, яка увійшла до складу спадщини після померлого спадкодавця ОСОБА_7 , двоюрідного брата позивача.
		Встановлено також, що після звернення позивача із даним позовом до суду відповідач ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «Омнія», із яким нею було укладено договір про надання правової допомоги від 15.10.2025 (а.с.95-98).
		Порядок здійснення розрахунків між сторонами визначено у розділі 4 договору.
		Зокрема, згідно з п.4.1. юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом оплати етапів виконаних робіт, відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, виходячи з наступного розрахунку: 1 година робочого часу адвоката коштує 1000 грн. 
		Відповідно до п.4.4. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.
		Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг до договору від 31.10.2025 та 07.11.2025 (а.с. 91, 93), адвокатським об`єднанням «Омнія» в особі керуючого партнера Молодожені Н.І., що діє на підставі Статуту, було надано ОСОБА_1 наступні послуги загальною вартістю 6500,00 грн:
		- підготовка та складання відзиву - вартістю 1000,00 грн за 1 год; 
		- підготовка та складання клопотань (закриття_тотожність; закриття_відсутність предмету спору, заяв) - вартістю 1500,00 грн за 1,5 год; 
		- підготовка та складання відзиву - вартістю 4000,00 грн за 4 год.
		Факт оплати наданих послуг відповідачем ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 31.10.2025 та 07.11.2025 (а.с. 92, 94).
		Крім того, згідно з актами приймання-передачі наданих послуг до договору від 19.11.2025 та 04.12.2025 (а.с. 214, 216) адвокатським об`єднанням «Омнія» надано ОСОБА_1 наступні послуги загальною вартістю 10 00,00 грн:
		- компенсація за необґрунтовані дії позивача - вартістю 6000,00 грн за 6 год;
		- представництво у суді з урахуванням проїзду (10.11.2025, 17.11.2025, 05.12.2025) - вартістю 4000,00 грн.
		Факт оплати вказаних послуг відповідачем ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 19.11.2025 та 04.12.2025 (а.с. 213, 215).
		Представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в суді здійснювали адвокати АО «Омнія» Кузьменко І.Г. та Молодоженя Н.І., які діяли на підставі відповідних ордерів, наявних в матеріалах справи (а.с. 102, 103).
		При вирішенні заяви сторони відповідача про компенсацію понесених судових витрат суд враховує, що після відкриття провадження у даній справі судом було постановлено ухвалу від 06.02.2026, якою позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, виявлених судом.
		Однак у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем усунуті не були.
		При цьому суд також приймає до уваги, що позивач та її представник жодного разу не з`явилися у судові засідання, п`ять із яких було проведено за участю відповідача та її представників. 
		Враховуючи викладене, суд вважає доведеними необґрунтованість дій позивача, пов`язаних із розглядом справи, які проявилися у зловживанні позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для подальшого залишення позову без розгляду.
		За таких обставин суд доходить до висновку, що вказані необґрунтовані дії позивача призвели до вимушеного понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а тому наявні підстави для стягнення таких витрат з позивача на користь відповідача на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
		Водночас, вирішуючи розмір таких витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). 
		Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.
		Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №757/60277/18-ц.
		Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
		У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28.03.2007, з поправками від 09.06.2022, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		У постанові від 08.04.2021 у справі №161/20630/18 Верховний Суд зазначив, що, аналіз частини другоі? статті 134 ЦПК Украі?ни свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат». 
		Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов також у постанові від 12.10.2022 у справі № 725/42/21-ц.
		Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з позивача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16500,00 грн.
		Обґрунтовуючи свої вимоги у цій частині, сторона відповідача надала до суду акти приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги та квитанції від 31.10.2025, 07.11.2025, 19.11.2025, 04.12.2025, згідно з якими відповідач сплатила на користь АО «Омнія» вартість наданих адвокатами послуг в сумі 16500,00 грн.
		Водночас, проаналізувавши зміст вказаних актів приймання-передачі, суд вважає, що зазначена як надана послуга «Компенсація за необґрунтовані дії позивача, вартістю 6000,00 грн за 6 год» належним чином відповідачем не обґрунтована.
		Зі змісту наданих відповідачем доказів є незрозумілим, що саме мається на увазі під наданням такої послуги відповідачу адвокатським об`єднанням та у чому саме полягала її суть (які дії в цій частині були вчинені адвокатами, які документи складені тощо).
		Із урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для компенсації понесених відповідачем витрат у цій частині.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатами роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатами, значимості таких дій у справі, участі адвокатів у судових засіданнях, суд вважає за необхідне стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 500,00 грн (16 500,00 - 6000,00) витрат на професійну правничу допомогу.
		Що стосується заяви представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, то суд вважає, що така заява підлягає задоволенню із наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. 
		За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
		Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вказаним пунктом також роз`яснено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
		Після звернення позивача ОСОБА_3 із даним позовом до суду, 29.09.2025 судом було постановлено ухвалу, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220169408, та на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
		Відповідно до зі змісту ухвали вказаний вид заходу забезпечення позову був вжитий судом з метою забезпечення виконання в майбутньому рішення суду.
		За результатами проведення даного судового засідання суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння без розгляду.
		Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову
		Враховуючи встановлені вище обставини, приймаючи до уваги те, що вжитий судом у цій справі захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру мав тимчасовий характер, суд приходить до висновку, що правові підстави для існування такого заходу забезпечення позову відпали, а тому він підлягає скасуванню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 142, 158, 187, 200, 257-261, 353, 354 ЦПК України, суд,- 
		П О С Т А Н О В И В :
		Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.
		Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
		Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.
		У задоволенні решти вимог відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. 
		Заяву відповідача та її представників про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.09.2025 у цивільній справі № 758/14859/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом зняття арешту з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220169408, та на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
		Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:
		позивач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
		відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
		треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
		- ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
		- ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
		Повний текст ухвали складено 27.02.2026.
		 
		СуддяО. О. Ковбасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...