Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/176/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано судом: 06.03.2026. Зареєстровано: 07.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2026.

Номер судового провадження: 1-кс/570/116/2026
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12026186180000013

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 570/176/26
		Номер провадження 1-кс/570/116/2026
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		02 березня 2026 року Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
		в с т а н о в и в :
		Власник майна ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 19.01.2026 р. (справа №570/176/26, провадження 1-кс /570/48/26), на автомобіль марки Mersedes-Benz, модель С180, д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , оскільки маркувальні позначення номеру кузова авто змінам не піддавалися та є першопочаткові.
		В судове засідання заявник ОСОБА_3  власник майна не з`явився. У заяві вх.№3243 від 19.02.2026р. просить провести розгляд клопотання у його відсутність. Вказує, що на даний час виготовлені нові номери та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.
		Прокурор ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася. У заявах вх.ЕП-1017 від 19.02.2026 р. та вх.ЕП-1233 від 02.03.2026 р. просить розгляд клопотання провести без її участі, не заперечує проти скасування арешту на майно, оскільки всі необхідні слідчі дії та експертизи проведені; кримінальне провадження перебуває у провадженні.
		Дізнавач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася. У заявах вх. ЕП-925 від 16.02.2026 р. та вх. ЕП-1234 від 02.03.2026 р. просить розглядати клопотання без її участі, не заперечує проти скасування арешту на майно, оскільки всі необхідні слідчі дії та експертизи проведені; кримінальне провадження перебуває у провадженні.
		З урахуванням неявки учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
		Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що СД ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026186180000013 від 12.01.2026 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
		Ухвалою слідчого судді від 19.01.2026 року накладено арешт на вказаний автомобіль, а саме: на автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «С180», із номером кузова, шассі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , (м.т. НОМЕР_4 ), а власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 , (м.т. НОМЕР_5 ), вказаний автомобіль поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів, який розташований за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 90,с. Городок Рівненського району Рівненської області. 
		Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, а також проведення судових експертиз.
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.
		Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
		Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		До клопотання ОСОБА_3 долучає висновок експерта від 29.01.2026 р. №СЕ-19/118-26/892-КДТЗ, де у розділі «Висновки» п.1 експерт ОСОБА_7 вказав: «Маркувальні позначення кузова « НОМЕР_2 », наданого на експертизу автомобіля «Merсedes-Benz С180», реєстраційний номер « НОМЕР_6 », змінам не піддавалися та являються першопочатковими».
		Інформації, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 є підозрюваним чи обвинуваченим, матеріали справи не містять. 
		Згідно із ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
		У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, що відображено у структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
		Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.
		Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях  включно із тими, що стосуються України - констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
		Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
		В свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
		Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до статей 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до положень статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		На підставі викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки повернення арештованого майна його власнику не зашкодить подальшому досудовому розслідуванню і проведенню інших процесуальних дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.
		Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598 кмо 19), ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.
		Така ж позиція об`єднаної палати щодо вказаних правовідносин у цьому кримінальному провадженні узгоджується з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2024 в справі №712/191/23 (провадження №51-3208кмо 23).
		За таких обставин, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст.170,171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
		п о с т а н о в и в:
		Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задоволити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 19.01.2026 на автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «С180», із номером кузова, шассі НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 , повернувши автомобіль його власнику ОСОБА_3 .
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...