У Х В А Л А
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Коновалова В.М.,
|
суддів
|
Скотаря А.М., Жука В.Г.,
|
за участю прокурора
|
Брянцева В.Л.,
|
розглянула в судовому засіданні 20
грудня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою
засудженого ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26
вересня 2007 року щодо ОСОБА_1
Зазначеною постановою визнано та
приведено у відповідність із законодавством України вирок Окружного суду округу
Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за
ст. 166 секція (1) btk та за секцією (2), підпункти а, b, f, Кримінального
кодексу Угорщини і призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з
можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років з
обов'язковим видворенням за межі Республіки Угорщина.
Згідно з вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2
близько 18 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 взявши з собою
молоток прийшли до квартири знайомої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, за АДРЕСА_1
де з використанням принесеного молотка вчинили умисне вбивство ОСОБА_3, а
ОСОБА_4, яка на той час перебувала у квартирі, задушили кабелем.
За згодою ОСОБА_1 його на підставі
Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб (підписану у Страсбурзі 21
березня 1983 року) передано для подальшого відбування покарання в Україні.
Постановою апеляційного суду
Закарпатської області від 26 вересня 2007 року дії ОСОБА_1 кваліфіковано за
п.п.1,6,12 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання - довічне позбавлення
волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше
ніж через 20 років.
У касаційній скарзі засуджений
ОСОБА_1, не оспорюючи правильність постанови з точки зору приведення вироку
іноземної держави у відповідність із законодавством України, просить пом'якшити
йому покарання.
Заслухавши доповідача, думку
прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги
засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, але
постанова суду підлягає зміні в порядку ст. 395 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що
дії ОСОБА_1 за ст. 166 секція (1) btk та за секцією (2), підпункти а, b, f, Кримінального
кодексу Угорщини кваліфіковано як умисне вбивство, вчинене групою осіб, через
нанесення тілесних ушкоджень кільком особам з метою заволодіння чужим майном.
На момент вчинення злочину, за
законодавством України, дії, за які засуджено ОСОБА_1, слід кваліфікувати за
ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) санкція якої передбачала призначення
покарання у вигляді смертної кари.
На час розгляду справи про
приведення вироку щодо ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України набрав
чинності Кримінальний кодекс України (в редакції 2001 року), тому згідно ч.1
ст.5 цього кодексу дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за п.п. 1,6,12, ч.2, ст.115 КК України, що
передбачає за вчинення аналогічного злочину призначення покарання у вигляді
довічного позбавлення волі, що є менш суворим ніж покарання у вигляді смертної
кари.
Крім того, ОСОБА_1 злочин вчинив на
території Республіки Угорщина і засуджений за законами цієї держави, які
передбачають за вчинене суспільно-небезпечне діяння призначення покарання у
вигляді довічного позбавлення волі. При приведенні вироку у відповідність до
законодавства України суд виходив з вимог Кримінального закону, чинного на час
прийняття цього рішення, який також передбачає за вчинення аналогічного злочину
призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Апеляційний суд в межах наданих йому
законом повноважень правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п.п. 1,6,12, ч.2,
ст.115 КК України, оскільки він за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинили умисне
вбивство двох осіб з корисливих мотивів.
Враховуючи наведене, колегія суддів
не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання.
Разом з тим, стаття 10 Конвенції про
передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачає, що у разі
продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і
тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку, і змінює його
лише у випадку, якщо воно за своєю природою або тривалістю є несумісним із
законодавством держави виконання вироку.
Оскільки положення зазначеної
Конвенції не передбачають доведення і визнання вини особи у вчиненні злочину,
за який вона засуджена на території іноземної держави, - з резолютивної частини
постанови апеляційного суду належить виключити терміни: ”ОСОБА_1 визнати винуватим”.
На підставі наведеного, керуючись
ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а
л и л а:
Постанову
апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з неї висновок про визнання ОСОБА_1 винуватим у
вчиненні злочину.
Визнати вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м.
Сегед від 21 серпня 2003 року щодо ОСОБА_1 Привести цей вирок у відповідність з
Кримінальним кодексом України (в редакції 2001 року), за яким вважати ОСОБА_1
засудженим за п.п. 1,6,12, ч.2, ст.115 КК України до довічного позбавлення волі
без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж
через 20 років.
У
решті постанову апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу
ОСОБА_1 без задоволення.
Судді:
Коновалов
В.М.
Скотарь А.М. Жук
В.Г.