Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/11118/26 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 18.03.2026. Зареєстровано: 19.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2026.
Дата набрання законної сили: 19.03.2026
Номер судового провадження: 1-кс/947/3853/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12026162480000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 947/11118/26
		Провадження № 1-кс/947/3853/26
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , за участю прокурора  ОСОБА_3 , підозрюваного  ОСОБА_4 , захисника підозрюваного  адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026162480000178 від 05.02.2026 року відносно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, інваліда 3 групи, одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Слідчий у клопотанні зазначає про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переслідуючи злочинний умисел, направлений на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України до Республіки Молдова, скоївши ці протиправні дії в умовах воєнного стану, що введений на території України на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р., відповідно до чого перетин державного кордону у напрямку на виїзд за межі країни заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років на період воєнного стану, став на злочинний шлях і умисно вчинив злочин за наступних обставин.
		Так, 11.03.2026 року , більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, з метою незаконного переправленню осіб через державний кордон України, та відповідно до розробленого невстановленою особою плану. Згідно розробленого плану, невстановлена особа повинна за допомогою «Телеграм» каналів знайти особу, яка має намір за грошову винагороду здійсните незаконний перетин державного кордону, після чого повідомити ОСОБА_4 про місце та час звідки саме потрібно забрати вказану особу та довести до н.п. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, що розташований біля кордону України з Республікою Молдови, а саме до місця незаконного перетину державного кордону.
		Того ж дня, невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , в ході спілкування через мобільний застосунок «Телеграм» з ОСОБА_7 повідомили останнього про порядок його незаконного переправлення через державний кордон України та способи оплати, що полягали в наданні 3500 доларів США водію, який буде перевозити його з м. Одеси до державного кордону України.
		У визначений невстановленою в ході досудового розслідування особою день та час, а саме 12 березня 2026 року, о 14 год. 30. хв. ОСОБА_7 знаходячись за адресою м. Одеса, вул. Георгія Липського, 135, зустрів ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою групою осіб з невстановленою в ході досудового розслідування особою, що мали єдиний прямий умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордону України, з корисливих мотивів. 
		Цього ж дня близько 14 год. 37 хв., ОСОБА_7 сів до автомобіля «Hyundai» моделі «Motor» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , котрий діючи відповідно до попередньої домовленості та плану, почав рух на вказаному автомобілі разом із ОСОБА_7 до населеного пункту, що межує з Республікою Молдовою, визначеного невстановленою в ході досудового розслідування особою, сприяючи порадами та засобами ОСОБА_7 для перетину державного кордону України, а невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», здійснювала керівництво з організації незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України.
		Надалі, відповідно розробленого плану, ОСОБА_4 , перебуваючи у транспортному засобі «Hyundai» моделі «Motor» д.н.з. НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_7 , близько 21 год. 00 хв. поблизу н.п. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, неподалік лінії Державного кордону України, надавав вказівку ОСОБА_7 передати йому грошові кошти у розмірі 3500 доларів США, сприявши своїми порадами та наданням засобів, що полягали в перевезенні останнього на автомобілі «Hyundai» моделі «Motor» д.н.з. НОМЕР_1 , до державного кордону України, а саме: до населеного пункту н.п. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, де висадив ОСОБА_7 та вказав у напрямок руху, з метою подальшого перетину останнім кордону України.
		За викладених обставин, 13.03.2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками або усуненням перешкод, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
		Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, обґрунтовуючи його тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків. 
		У судовому засіданні - 
		Прокурор оголосила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримала його у повному обсязі та просила задовольнити.
		Захисник підозрюваного долучив до клопотання характеризуючі та медичні документи відносно підозрюваного, проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 
		Підозрюваний зазначив, що з пред`явленою йому підозрою погоджується та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
		Дослідивши матеріали клопотання, надані захисником матеріали, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Як вбачається з матеріалів клопотання, 13.03.2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками або усуненням перешкод, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
		Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується: протоколами обшуків, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, протоколами допитів свідків, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими матеріалами кримінального провадження. 
		На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
		Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінально-протиправних дій.
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Також, слідчий суддя враховує, що підозрюваний підозрюється в тому, що займався незаконним переправленням осіб через державний кордон України та володіє знаннями і навичками незаконного перетинання кордону, що підтверджує можливість переховування. 
		Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
		Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, що свідчить про його відносно міцні соціальні зв`язки та на думку слідчого судді зменшує ризик переховування підозрюваного.
		Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на нього впливати з метою схилення його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідок безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
		Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню. 
		Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик необґрунтований, з огляду на те, що ОСОБА_4 надає покази та погоджується з підозрою.
		У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
		Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
		Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.
		Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає не переконливими, адже останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в рамках кримінального провадження наразі встановлено наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в умовах воєнного стану, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним для підозрюваного ОСОБА_4 , так як буде передбачати можливість внесення застави, визначеної слідчим суддею. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн. до 266 240 грн.). 
		Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. 
		Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
		Однак, слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, з пред`явленою підозрою погоджується, є інвалідом 3 групи, має відносно міцні соціальні зв`язки, а також має проблеми із здоров`ям та потребує лікування і проходить до висновку, що відносно останнього слід визначити заставу у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень .
		На думку, слідчого судді застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави. 
		Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання  задовольнити частково.
		Застосувати до підозрюваного  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 11.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
		Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.
		Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача  ДКСУ м. Київ, МФО  820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. 
		У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 11.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 
		- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
		- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;
		- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...