Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/286/26 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 19.03.2026. Зареєстровано: 20.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2026.

Номер судового провадження: П/420/310/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/286/26 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:
		Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) стосовно невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (виплата перерахунку грошового забезпечення на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 року по справі № 420/7027/25);
		Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (виплата перерахунку грошового забезпечення на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 року по справі № 420/7027/25) за період з 04.01.2025 року по 04.07.2025 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). В подальшому, на момент звільнення його з військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України, йому не було у повному обсязі виплачено грошове забезпечення, а саме за період з 29.01.2020 року по 19.12.2022 року під час проходження служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні. Лише 26.11.2025, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/7027/25, НОМЕР_1 прикордонним загоном здійснено розрахунок та виплачено позивачу належні суми грошового забезпечення у розмірі 119933,77 грн.. Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.01.2025 року по 04.07.2025 року включно. 
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
		02.02.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, що позивача переміщено у розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України і не звільнено з військової служби, підстави для застосування положень статті 116, 117 КЗпП України відсутні. Відтак позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь період затримки розрахунку є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають 
		21.01.2026 року від представника третьої особи надійшли пояснення у справі, згідно з якими, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спірні правовідносини.
		Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
		ОСОБА_1 в період з 07.05.2018 по 19.12.2022 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.
		З 19.12.2022 по 03.01.2025 проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України.
		Наказом від 19.12.2022 №572-oc начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби. 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 : (тип Б), який наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 грудня 2022 року №352-ОС зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19 грудня 2022 року.
		Наказом від 03.01.2025 №5-ос начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , майстер-сержанта, остання штатна посада - інспектора прикордонної служби 1 категорії четвертого відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу».
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 року у справі № 420/7037/25 аеляційну скаргу ОСОБА_1  задоволено.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року  скасовано.
		Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.
		Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 року на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29 січня 2020 року).
		Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. 
		26.11.2025 року військова частина НОМЕР_2 виплатила позивачу 119 933,77 грн. грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/7037/25.
		Позивач вважає, що має право виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку.
		Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
		При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
		У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
		30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
		Вказані нормативно-правові акти не визначають підстави та порядок відшкодування військовослужбовцям за затримку виплати належних сум грошового забезпечення, у зв`язку із чим в таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.
		Так, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		При цьому, згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
		Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.
		Згідно абз. 3-5 п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року,
		Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
		Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
		У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		Суд встановив, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, так як йому станом на день виключення із списків особового складу військової частини не виплачено належних сум грошового забезпечення.
		В даному випадку, звертаючись до суду, позивач вважав, що він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби по день фактичного розрахунку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.
		При цьому, згідно з п. 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
		Як встановив суд, позивач був виключений зі списків НОМЕР_6 згідно з наказом № 572-ос від 19.12.2022 року у зв`язку із зарахуванням його у розпорядження для подальшого проходження служби у ВЧ НОМЕР_3 .
		ОСОБА_1 звільнений з військової служби згідно з наказом від 03.01.2025 №5-ос начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ), а тому саме вказаний суб`єкт здійснював розрахунок з позивачем при звільненні зі служби, а не ВЧ НОМЕР_2 .
		Оскільки відповідальність за ст. 117 КЗпП України визначена для роботодавця (органу), з якого особа звільняється з роботи (зі служби), з урахуванням п. 3 розділу І Інструкції № 558, ВЧ НОМЕР_2 є належним суб`єктом який має нести відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби з ОСОБА_1 .
		При цьому, суд встановив, що згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 420/7468/25, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 20.12.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), допомоги на оздоровлення та премії, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2022-2023рр.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Рішення набрало законної сили 10.02.2026 року.
		Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо повного та остаточного розрахунку при звільненні зі служби ВЧ НОМЕР_3 з ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду у справі №420/7468/25, при цьому виплата середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні носить компенсаційний характер та є одноразовою виплатою, яка не може нараховуватись та сплачуватись декілька разів різними органами ДПС, в яких проходив службу позивач. 
		Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, суд робить висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
		Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		Повний текст рішення складений та підписаний судом 19.03.2026 року.
		 
		Суддя Н.В. Бжассо
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...