Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 153/482/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 20.03.2026. Зареєстровано: 20.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2026.
Дата набрання законної сили: 19.03.2026
Номер судового провадження: 11-сс/801/233/2026
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020020000000381

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 153/482/21
		Провадження №11-сс/801/233/2026
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2026 року   м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 ,
		ОСОБА_4 ,
		з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю:
		прокурора
		у режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
		адвоката
		у режимі відеоконференції ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 25.02.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000381 від 10.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України,
		В С Т А Н О В И В: 
		Оскаржуваною ухвалою слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000381 від 10.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Своє рішення слідчий суддя мотивує тим, що у судовому засіданні слідчим не було у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно підозрюваної. Так, із клопотання слідує, що правовою підставою для накладення арешту на земельні ділянки підозрюваної є положення ст. 170 КПК України, якою передбачено можливість накладення арешту на майно підозрюваного з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна.
		Однак, як зазначає слідчий суддя, матеріали справи не містять доказів заявлення цивільного позову в межах даного провадження, а також не містять доказів того, що земельні ділянки відповідають хоча б одному із критеріїв, передбачених ч. 2 ст. 96-2 КК України. Крім того, слідчий не навів жодного конкретного факту, який би свідчив про намір підозрюваної відчужити або приховати майно. Сам по собі факт повідомлення про підозру не є підставою для арешту майна підозрюваної.
		Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого задовільнити, накласти арешт на зазначене майно.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що, як убачається з її змісту та доданих матеріалів, у межах досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке 10.11.2020 внесено до ЄРДР за № 42020020000000381, встановлено обставини, що, на переконання сторони обвинувачення, свідчать про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.
		Зокрема, кримінальне провадження розпочато за заявою голови ФГ «Маяки», відповідно до якої ОСОБА_8 , виконуючи обов`язки бухгалтера та перебуваючи на посаді рахівника, діючи всупереч інтересам фермерського господарства, з використанням підроблених документів, упродовж 2017-2020 років здійснювала нарахування заробітної плати своїм дочкам  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які фактично не працювали, внаслідок чого господарству завдано збитків на загальну суму 139 235 грн.
		Крім того, зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 364-1 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у зловживанні повноваженнями та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило істотну шкоду правам та інтересам юридичної особи.
		Разом із тим, відповідно до інформаційних довідок з державних реєстрів, у власності підозрюваної перебувають земельні ділянки:
		-площею 1,5351 га (кадастровий номер 0525683400:02:001:0038, реєстраційний номер об`єкта 2317646005256), масова оцінка якої становить 93 778,14 грн;
		-площею 1,7573 га (кадастровий номер 0523282000:01:001:0401, реєстраційний номер об`єкта 1892925205232), масова оцінка якої становить 40 824,09 грн.
		У сукупності вартість належного підозрюваній нерухомого майна становить 134 602,23 грн, що орієнтовно складає 96,67 % від суми завданих збитків, у зв`язку з чим, на думку прокурора, існує необхідність у накладенні арешту на зазначене майно з метою забезпечення відшкодування шкоди.
		Також звертається увага на те, що у разі накладення арешту підозрювана буде позбавлена можливості відчужити майно, а у випадку доведення її вини таке майно може бути реалізовано для відшкодування завданих збитків.
		Водночас, не погоджуючись із висновком слідчого судді, апелянт зазначає, що твердження про відсутність доказів заявлення цивільного позову не відповідає фактичним обставинам, оскільки потерпілим планується подання такого позову до початку судового розгляду.
		Крім того, під час досудового розслідування проведено аудит фінансової діяльності ФГ «Маяки», яким встановлено розмір незаконно нарахованої заробітної плати та єдиного соціального внеску, що у загальному становить 139 235 грн, при цьому зазначені збитки підозрюваною не відшкодовані.
		З огляду на наведене, прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення клопотання про накладення арешту на майно.
		Колегія суддів, вислухавши думку прокурора, який просив апеляційну скаргу задовільнити у повному обсязі, пояснення захисника, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали судової справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. 
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Указаним вимогам ухвала слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 25.02.2026 відповідає.
		Як установлено з матеріалів провадження, сторона кримінального провадження  слідчий СВ ВП № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором, звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 , а саме на дві земельні ділянки, що належать останній на праві приватної власності.
		На обґрунтування такого клопотання сторона обвинувачення посилалась на те, що у межах кримінального провадження досліджуються обставини можливого зловживання ОСОБА_8 своїми повноваженнями як рахівника ФГ «Маяки», а також внесення нею завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів. За версією сторони обвинувачення, упродовж 2017-2020 років ОСОБА_8 , використовуючи доступ до бухгалтерської документації та електронного цифрового підпису директора господарства, здійснювала незаконне нарахування та виплату заробітної плати своїм дочкам  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які, як стверджується, фактично у трудовій діяльності господарства участі не брали.
		Крім того, у клопотанні було наведено відомості про те, що ОСОБА_8 власноруч вносила записи до книги наказів ФГ «Маяки» щодо прийняття на роботу та звільнення своїх дочок, а також вносила неправдиву інформацію до книги нарахування заробітної плати та до відомостей нарахування коштів. Внаслідок таких дій, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_9 було нараховано заробітну плату на загальну суму 50 263,71 грн, а ОСОБА_10  62 314,63 грн, при цьому, як зазначено в матеріалах, у зв`язку з незаконним працевлаштуванням цих осіб з ФГ «Маяки» також було стягнуто єдиний соціальний внесок у сумі 26 656,66 грн. Саме виходячи з цього, сторона обвинувачення визначила загальний розмір завданої господарству шкоди у сумі 139 235 грн.
		Також слідчий вказував, що, відповідно до інформаційних довідок з державних реєстрів, у власності ОСОБА_8 перебувають дві земельні ділянки: площею 1,5351 га, кадастровий номер 0525683400:02:001:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2317646005256, масова оцінка якої становить 93 778,14 грн, та площею 1,7573 га, кадастровий номер 0523282000:01:001:0401, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1892925205232, масова оцінка якої становить 40 824,09 грн. Сукупна вартість цього майна, як зазначалось у клопотанні, становить 134 602,23 грн, що орієнтовно відповідає 96,67 % від суми заподіяної шкоди. Саме з цих підстав сторона обвинувачення просила накласти арешт на зазначене майно з позбавленням права володіння, користування та розпорядження ним, посилаючись на необхідність забезпечення відшкодування шкоди.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив із того, що подане клопотання не містить належного правового та фактичного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а долучені до нього матеріали не підтверджують наявності тих умов, за яких відповідно до вимог кримінального процесуального закону таке втручання у право власності особи може вважатися допустимим.
		Колегія суддів із такими висновками погоджується.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається:
		1)збереження речових доказів;
		2)спеціальної конфіскації;
		3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Так, відповідно до положень кримінального процесуального закону арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, застосування якого допускається не формально, а лише за умови доведення стороною обвинувачення конкретної правової підстави, необхідності такого втручання та можливості досягнення мети, задля якої із відповідним клопотанням звертається слідчий чи прокурор. При цьому сам по собі факт існування кримінального провадження, повідомлення особі про підозру або навіть наявність у неї майна не утворює автоматичної підстави для його арешту.
		Як убачається зі змісту клопотання, слідчий обґрунтовував необхідність арешту майна, насамперед, потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої, як зазначено у клопотанні, внаслідок кримінального правопорушення. 
		Однак, як правильно встановив слідчий суддя, матеріали, подані на обґрунтування клопотання, не містили доказів заявлення цивільного позову в межах цього кримінального провадження. Тобто на час звернення слідчого до суду відсутній був належний процесуальний документ, який би свідчив про реалізацію потерпілою стороною права на звернення з цивільним позовом саме в межах кримінального провадження, а відтак відсутні були і належні підстави стверджувати, що арешт майна є необхідним саме для забезпечення такого позову.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що потерпілим лише планується підготовка та подання цивільного позову до початку судового розгляду, наведеного висновку не спростовує, оскільки намір звернутися з позовом у майбутньому не є тотожним факту його заявлення у встановленому законом порядку. Інакше кажучи, на момент вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен виходити з реально існуючих, а не з можливих у майбутньому процесуальних підстав для такого арешту.
		Не можна визнати переконливими і доводи сторони обвинувачення щодо наявності підстав для арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Як установлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами провадження, земельні ділянки, на які просився арешт, належать ОСОБА_8 на підставі правовстановлюючих документів, причому одна з них зареєстрована на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ще 13.08.2007 року, а інша  на підставі свідоцтва про право на спадщину. Отже, самі дані про походження цього майна, наведені у матеріалах, не дають підстав вважати, що воно було одержане внаслідок інкримінованого кримінального правопорушення, є доходом від такого майна, було предметом злочину або використовувалося як засіб чи знаряддя його вчинення.
		Іншими словами, жодного належного доказу того, що вказані земельні ділянки відповідають хоча б одному з критеріїв, передбачених для застосування спеціальної конфіскації, слідчим ані в клопотанні, ані під час його розгляду наведено не було. Навпаки, з наявних матеріалів убачається, що це майно набуте підозрюваною на законних підставах ще до або незалежно від тих обставин, які становлять предмет досудового розслідування.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у клопотанні слідчий просив накласти арешт на майно з одночасним позбавленням права володіння, користування та розпорядження ним, однак не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про реальне існування ризиків приховування, відчуження, псування, знищення чи перетворення цього майна. Відповідні твердження сторони обвинувачення мають загальний характер та фактично ґрунтуються лише на припущенні, що за відсутності арешту підозрювана теоретично може розпорядитися належними їй земельними ділянками.
		Однак сам по собі абстрактний ризик можливого відчуження майна без наведення будь-яких даних про вчинення особою дій, спрямованих на його відчуження чи приховування, не може визнаватися достатньою підставою для настільки істотного обмеження права власності. Матеріали клопотання не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_8 намагалася продати, подарувати, переоформити чи будь-яким іншим чином приховати належні їй земельні ділянки, а тому висновок слідчого судді про недоведеність ризиків, на запобігання яким спрямований арешт майна, є обґрунтованим.
		Окремо колегія суддів бере до уваги, що слідчим як один із головних аргументів фактично наведено співвідношення вартості належного підозрюваній майна до розміру визначених органом досудового розслідування збитків, а саме те, що вартість земельних ділянок становить 134 602,23 грн, тобто приблизно 96,67 % від загальної суми шкоди у 139 235 грн. Проте саме по собі таке співвідношення, хоча і може свідчити про близькість вартості майна до розміру заявлених збитків, не є самостійною правовою підставою для арешту. Розмір майна та його співмірність можливим майновим вимогам мають значення лише тоді, коли вже існує належна процесуальна підстава для арешту, зокрема заявлений цивільний позов або доведена можливість спеціальної конфіскації. За відсутності ж таких передумов наведені розрахунки не усувають тих недоліків клопотання, на які правильно вказав слідчий суддя.
		Не спростовують законності оскаржуваної ухвали й посилання сторони обвинувачення на те, що у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1 та ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Навіть за наявності такої підозри арешт майна не може застосовуватися автоматично, оскільки закон вимагає встановлення не лише підозри, а й конкретної процесуальної мети арешту, належної правової підстави та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Саме ці складові у поданому клопотанні належним чином не доведені.
		При цьому слідчий суддя правильно врахував і те, що арешт майна є суттєвим втручанням у гарантоване особі право мирного володіння своїм майном, а тому застосування такого заходу можливе лише за умови належного і переконливого обґрунтування його необхідності. У цьому ж випадку сторона обвинувачення, по суті, обмежилася викладенням фабули підозри, зазначенням суми можливих збитків, переліком майна, яке належить підозрюваній, та загальним твердженням про потребу забезпечення відшкодування шкоди. Водночас між цими обставинами і необхідністю саме такого ступеня втручання у майнові права підозрюваної належного процесуального зв`язку не наведено.
		З матеріалів провадження також убачається, що представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання та звертав увагу суду на те, що цивільний позов не заявлений, конфіскація майна санкціями інкримінованих статей не передбачена, а твердження про вартість земельних ділянок як про 96,67 % від суми шкоди саме по собі не вирішує питання про наявність законних підстав для арешту. Ці доводи сторони захисту були перевірені слідчим суддею та обґрунтовано взяті до уваги при постановленні оскаржуваної ухвали.
		Таким чином, аналіз матеріалів, долучених до клопотання, свідчить про те, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про передчасність звернення сторони обвинувачення з вимогою про арешт майна, оскільки на час розгляду клопотання не було доведено ані наявності належної процесуальної підстави для забезпечення цивільного позову, ані можливості застосування спеціальної конфіскації, ані існування конкретних ризиків, передбачених законом, яким мав би запобігти такий арешт.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином дослідив подане клопотання та додані до нього матеріали, правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення питання про арешт майна, вірно застосував норми кримінального процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого.
		Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності й обґрунтованості ухвали слідчого судді, а тому підстав для її скасування та постановлення нового рішення колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6  залишити без задоволення.  
		Ухвалу слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 25.02.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000381 від 10.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України  залишити без змін. 
		Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...