Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/118/26 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Надіслано судом: 24.03.2026. Зареєстровано: 25.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2026.
Дата набрання законної сили: 23.03.2026
Номер судового провадження: 33/813/666/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/666/26
		Номер справи місцевого суду: 517/118/26 
		Головуючий у 1-й інстанції Тростенюк В. А. 
		Доповідач Лозко Ю. П.
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23.03.2026 року м. Одеса
		Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
		за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Осокіна Сергія Юрійовича
		розглянувши апеляційну скаргу захисника Осокіна Сергія Юрійовича
		на постанову судді Захарівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року
		встановив:
		Постановою судді Захарівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
		Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2026 року близько 19:10 год. поблизу с. Василівка, Роздільнянського району Одеської області на відстані до 700 метрів від лінії ДКУ було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме з гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску на вихід з України в Республіку Молдову, на напрямку с. Василівка (Україна) - с. Колосово (Республіка Молдова) в районі пп/зн 0436/02, в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. 
		В апеляційній скарзі захисник Осокін С.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Захарівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року.
		За доводами апеляційної скарги усупереч вимог ст. 268 КУпАП справа розглянута судом за відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 про дату і місце розгляду справи у спосіб, передбачений ст. 277-2 КУпАП, чим порушено його право на захист. В матеріалах справи відсутня довідка про доставку SMS-повідомлення, згідно з якою ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи судом. ОСОБА_1 не підтверджував ту обставину, що саме він особисто писав будь-які заяви, зокрема про те, що не бажає приймати участь у розгляді справи. Під час розгляду справи суд не допитав свідків у справі, не надав 
		 ОСОБА_1 можливість надати пояснення по справі. 
		В судовому засіданні захисник Осокін С.Ю. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
		Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
		Вислухавши захисника Осокіна С.Ю. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Диспозиція ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
		У той час як, диспозиція ч. 2 ст. 204-1 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
		Аналіз змісту диспозиції ч. ч. 1,2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що ці норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
		Статтею 9 Закону України "Про державний кордон України" (далі Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
		Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
		Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року N 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року N 724) (далі Правила).
		Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2цих Правил.
		Також зазначеними правилами також регламентовано винятки для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які прямують для роботи на морських суднах, суднах внутрішнього плавання у складі екіпажів таких суден або для проходження практичної підготовки на суднах, а також, які відносяться до авіаційного персоналу, є державними інспекторами з безпеки авіації або особами, уповноваженими на проведення перевірок Державіаслужби, та працівниками Державного авіаційного підприємства Україна, якщо вони прямують для роботи (виконання службових обов`язків) за кордоном або тренажерної підготовки, а також є студентами або курсантами закладів освіти України, які прямують для проходження практичної льотної підготовки в іноземні заклади освіти або в авіаційні школи, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетинання державного кордону України, наявності підтвердних документів.
		24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", затвердженийУказ Президента України 24 лютого 2022 року N 64/2022, яким в Україні введеновоєнний станз 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, у подальшому, продовжено й який триває досі.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106КонституціїУкраїни, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.
		Пунктами 5,6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
		-запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування
		-встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, схемою місцевості виявлення правопорушення, письмовими поясненнями.
		У протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №001222Е від 07 лютого 2026 року, прикордонником зафіксовано, що: « ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 07 лютого 2026 року о 19:10 на західній околиці н.п. Василівка, Роздільнянського району, Одеської області на відстані до 700 метрів від державного кордону України було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме з громадянином України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова, на напрямку с. Василівка (Україна) - с. Колосово (Республіка Молдова) в районі пп/зн 0436/02 в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчини правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 
		ст. 204-1 КУпАП. 
		Вказаний вище протокол, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підписав без зауважень, отримав копію його примірнику під підпис.
		У вказаному вище протоколі ОСОБА_1 повідомлявся про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12 лютого 2026 року о 11:00 год у приміщенні Захарівського районного суду Одеської області.
		З письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що він вирішив незаконно перетнути державний кордон між Україною та Молдовою. 07 лютого 2026 року о 12:00 год виїхав з м. Одеса до міста Подільськ, з наступним рухом до с. Василівка, де мав перетнути кордон по встановленому маршруту в телефоні. Послуги людей знайшов в телеграм каналі, через що він жаліє. Пояснення написані ним, змін та доповнень не має. 
		Зі схеми місцевості виявлення правопорушення від 07 лютого 2026 року убачається, що 07 лютого 2026 року о 19:10 год прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Василівка Роздільнянського району Одеської області на відстані до 700 метрів від лінії державного кордону було виявлено громадян України ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), які вчинили спробу незаконного перетину державного кордону України на вихід з України в Республіку Молдова на напрямку с. Василівка (Україна) - с. Колосове (Республіка Молдова) в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України в пішому порядку, без вантажу, чим вчинили правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП. 
		З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 мав дозвільні документи, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, встановлені законодавством.
		Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце виявлення та затримання ОСОБА_1 , а саме на західній околиці с. Василівка, Роздільнянського району, Одеської області на відстані 700 метрів від лінії державного кордону України, яке знаходиться на значній відстані від місця його проживання спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску в пішому порядку разом з іншими чоловіками призивного віку ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 
		 ОСОБА_3 ), наявність у нього при собі паспорту для виїзду за кордон, копія якого долучена до матеріалів справи, вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження апелянта про те, що він не мав наміру на перетинання державного кордону у спосіб, заборонений законом.
		Із загальнодоступної інформації, відображеної в мережі Інтернет (Google Maps) убачається, що адміністративно-територіальні межі с. Василівка знаходяться у безпосередній близькості до лінії державного кордону України з Республікою Молдова.
		Факт затримання ОСОБА_1 на околицях зазначеного вище населеного пункту, захисник не оспорює.
		За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
		Щодо аргументів захисника про порушення судом права ОСОБА_1 на захист з підстав, наведених в апеляційній скарзі. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
		Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
		Апеляційний суд враховує, що цю справу суддею розглянуто без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
		При цьому апеляційний суд зауважує, що під час складення вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомлявся про дату і місце розгляду справи, про що зазначено у цьому протоколі, та не заперечується захисником.
		Крім цього, у матеріалах цієї справи міститься заява ОСОБА_1 про отримання електронних повісток у якій просив надсилати судові виклики в електронній формі на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 9), а також складена ним власноруч заява, що його повідомлено про те, що розгляд цієї справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП стосовно нього відбудеться 12 лютого 2026 року о 11:00 год в приміщенні Захарівського районного суду Одеської області. Просив розглядати справу без його участі, при цьому зазначив, що його попереджено про наслідки передбачені ч.2 ст. 268 КУпАП у разі неявки в судове засідання. Про результати розгляду справи просив повідомити за номером телефону НОМЕР_1 (а.с. 10).
		Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», одержувачу 
		 ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , 11 лютого 2026 року о 11:30:07 год доставлено судову повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 12 лютого 2026 року о 11:30 год (а.с. 13).
		З викладеного вище убачається, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи Захарівським районним судом Одеської області у судовому засіданні, 12 лютого 2026 року о 11:30 год.
		Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 не мав можливості взяти участь у розгляді цієї справи судом 12 лютого 2026 року дистанційно, зокрема в режимі відеоконференції, і з таким клопотанням до суду ОСОБА_1 не звертався. 
		З клопотанням (заявою) про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 до суду також не звертався. 
		Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання за участі його захисника.
		Отже, апеляційним судом створено ОСОБА_1 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явився, тим самим нівелював можливість надати пояснення за доводами апеляційної скарги особисто.
		Отже, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути «почутим», тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не допитав свідків у справі є безпідставними, оскільки з такими клопотаннями сторона захисту не зверталася. 
		Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована.
		Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до 
		ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
		За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є вірним.
		Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
		Керуючись ст. 294 КУпАП
		постановив:
		Апеляційну скаргу захисника Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Постанову судді Захарівського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року залишити без змін..
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Ю.П. Лозко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...