Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/14386/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 24.03.2026. Зареєстровано: 25.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2026.
Дата набрання законної сили: 24.03.2026
Номер судового провадження: А/855/92/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/14386/25 Суддя першої інстанції: Савчак С.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 березня 2026 року м. Київ
		 
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача - Файдюка В.В.,
		суддів - Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент) про:
		- визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6282797, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн;
		- закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України.
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ручне використання засобів вимірювання швидкості руху чинним законодавством не передбачено. Крім того, суд підкреслив, що відповідачем не було подано відзив на позов, що кваліфіковано як визнання позову, адже Департаментом не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч висновків суду Департамент скористався правом на подання відзиву на позов, подавши його через електронний кабінет 25.12.2025, тобто у межах встановленого восьмиденного строку з дня отримання 23.12.2025 копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відтак, на переконання апелянта, оскільки ст. 162 КАС України встановлено щонайменше п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позов, то суд апеляційної інстанції вправі приймати подані Департаментом до суду першої інстанції докази.
		Окрім викладеного відповідач наголошує, що поліцейським належним чином зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме приладом TruCAM, що належним чином сертифікований і пройшов необхідну повірку та конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, що підтверджується й судовою практикою, а також тим, що цей прилад не є виключно автоматичною технікою.
		Після усунення визначених в ухвалі від 06.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч доводів апелянта положення ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають можливості використання приладу TruCAM шляхом тримання в руках під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу, що свідчить про те, що результат виміру швидкості не є належним і допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, наголошує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що місце здійснення контролю швидкості руху автомобіля ОСОБА_1 було позначено дорожнім знаком 5.70.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 24.03.2026.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
		Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальну Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Кузнєцовим Р.В. 05.12.2025 було прийнято постанову серії ЕНА №6282797 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 10; далі - спірна постанова), якою до позивача за порушення пп. 12.4 Правил дорожнього руху застосовано передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
		При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття спірної постанови стало те, що 05.12.2025 о 10:07 автомобіль Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », яким керував позивач, рухався 88 кілометром автомобільної дороги М-01 у м. Лемеші, що позначений дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, із швидкістю 101 км/код, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Із змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано приладом TruCam ТС 008364.
		На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 122, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», п. 12.4 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних і допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також на те, що прилад вимірювання швидкості використовувався в ручному режимі.
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
		Завданням КпАП України є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Відповідно до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
		Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
		До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. 
		Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
		Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Пунктом 5.49 ПДР України визначені вимоги до знаку «Початок населеного пункту», який має містити найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
		Водночас, судовою колегією враховується, що положення ст. 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно із ст. 280 КпАП України Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
		Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		У свою чергу, в силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Згідно із ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (п. 1).
		Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
		Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
		Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
		Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. 
		Отже, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 101 км/год, підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № ТС008364 (а.с. 15). Указаний відеозапис наданий позивачем до позовної заяви, а відтак з огляду на наведене вище правове регулювання безпідставно не був врахований судом першої інстанції в якості доказу перевищення транспортним засобом, яким керував позивач, дозволеної швидкості руху у населеному пункті.
		Колегією суддів враховується, що хоча позивачем не оспорюється відповідність приладу вимірювання швидкості TruCAM № ТС008364, однак матеріали справи свідчать, що він отримав сертифікат перевірки типу від 26.12.2018 № 22/3/В/21/376-18, зареєстрований за №UA.TR.001 241-18 Rev. 0 та чинний до 26.12.2028, сертифікат відповідності від 09.01.2019 №22/3/F/21/047-19, сертифікат відповідності від 23.12.2020 №22/3/F/21/036-20, а також пройшов повірку, чинну до 06.11.2026, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/35133.
		Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
		Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку.
		Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
		Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
		Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
		Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
		Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
		Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля з реєстраційним номером « НОМЕР_2 », яким керував позивач, зі швидкістю 101 км/год у межах населеного пункту - с. Лемеші, підтверджується наявними у матеріалах справи наданими самим позивачем доказами, що було залишено поза увагою суду першої інстанції.
		З приводу аргументів позовної заяви про те, що відповідачем не доведено розміщення на ділянці автомобільної дороги, де здійснювалася перевірка дотримання швидкісного режиму, знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Так, згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
		Прилад ТruCAM, як вже було зазначено вище, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.
		До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у межах цієї справи вбачається, що інкриміноване позивачу правопорушенням зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулося в межах населеного пункту, тому відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть порушення ОСОБА_1 саме п. 12.4 ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком.
		Колегія суддів зауважує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
		Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наданими позивачем до позовної заяви матеріали підтверджено, що 05.12.2025 о 10:07 автомобіль марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер « НОМЕР_2 », яким керував позивач, рухався 88 кілометром автомобільної дороги М-01 у м. Лемеші, що позначений дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, із швидкістю 101 км/код, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год, а відтак порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, що належним чином відображено у спірній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства, є законною та скасуванню не підлягає.
		Твердження ОСОБА_1 про те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM належить до технічних засобів, що дають змогу лише в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як було підкреслено вище, лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Відтак у межах спірних правовідносин відсутні підстави стверджувати, що фіксація вчиненого адміністративного правопорушення здійснювалася в автоматичному режимі у розумінні чинного законодавства України.
		За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, що було безпідставно залишено поза увагою судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування спірної постанови.
		Водночас, щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 162 КАС України, якою передбачено, що відзив подається строк, встановлений судом, який не може бути меншим ніж п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Водночас приписами ч. 3 ст. 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Отже ця справа відповідно до наведених вище положень КАС України, належить до окремої категорії термінових адміністративних справ, особливості провадження якої визначені приписами ст. 286 КАС України, а відтак посилання апелянта на норми ст. 162 КАС України, яка встановлює загальні правила відліку строку для подачі відзиву, є безпідставними.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, копію позовної заяви направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 10.12.2025 та отримано останнім 11.12.2025, що підтверджується результатами відстеження поштового відправлення №07402200061385. Копію ухвали про відкриття провадження від 15.12.2025, в якій поміж іншим вказана дата судового засідання - 24.12.2025 о 09:30, Департамент отримав в електронному кабінеті 15.12.2025, а не 23.12.2025, як безпідставно зазначає останній. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував поданий Департаментом відзив на позов.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2025 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
		 
		 
		Суддя-доповідач В.В. Файдюк 
		 
		Судді Н.П. Бужак 
		 
		Є.І. Мєзєнцев
		 
		 
		Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...