Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/8013/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 25.03.2026. Зареєстровано: 26.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2026.
Дата набрання законної сили: 04.03.2026
Номер судового провадження: 11-кп/813/788/26
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022162510000572

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/788/26
		Справа № 522/8013/22 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.03.2026 року м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8  ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2025 у кримінальному провадженні №12022162510000572 від 24.05.2022 відносно:
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		-17.02.2015 Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням строком на 2 роки;
		-13.04.2021 Приморським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до 3-х років 3-х місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно до відбуття призначено покарання до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі;
		-15.10.2024 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки;
		-18.12.2024 Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 680 гривень,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
		 
		 
		 
		Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 у виді пробаційного нагляду строком на два роки та призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2024 у виді штрафу у розмірі 680 гривень, більш суворим за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Покарання у виді штрафу у розмірі 680 гривень за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2024 року - виконувати самостійно на підставі ч. 3 ст. 72 ККУ.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирати до вступу вироку в законну силу.
		Відповідно до частини 7 статті 72 КК України у строк призначеного ОСОБА_9 покарання зарахувати строк застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з 21 червня 2022 року по 21 серпня 2022 року включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту дорівнюють одному дню позбавлення волі.
		Також вироком вирішено долю речових доказів.
		 
		Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у тому, що у ОСОБА_9 , завідомо знаючи, що на території України відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_10 від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX) та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ введено воєнний стан та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022, 23.05.2022 о 13:46 прибув до кафе «Львівський круасан», що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 28. Знаходячись в даному приміщенні у проміжок короткого часу, у останнього виник намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, а предметом свого злочинного посягання він визначив сумку чорного кольору, яка знаходилася на стільці в даному приміщенні.
		Приступивши до реалізації свого злочинного намір, ОСОБА_9 рухаючись у бік виходу із вищезазначеного кафе, наблизився до зазначеного стільця, та з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що його дії непомітні для оточуючих та носять таємний характер, взяв до рук сумку чорного кольору, в якій знаходились наступні особисті речі: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_11 , тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_11 , дві банківські пластикові карточки Приватбанку, Монобанку, гроші у сумі 400 гривень та 100 доларів (згідно курсу НБУ станом на 23.05.2022 становить 2 тис. 925 гривень), а також мобільний телефон марки «Самсунг», моделі «А50» з чохлом білого кольору, вартість якого становить 5 тис. 500 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Розуміючи протиправність своїх дій та з метою уникнення бути викритою ОСОБА_9 покинув дане приміщення, разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
		Вказаним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено майнову шкоду на загальну суму 8825 гривень.
		За наведених обставин ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , доведеність його вини, захисник обвинуваченого ОСОБА_8  ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання та вважає його занадто суворим.
		Доводи обґрунтовує тим, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 таке покарання, суд першої інстанції, не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки залишив поза увагою той факт, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.
		У вироку не наведені мотиви неможливості застосування приписів ст. 75 КК України відносно обвинуваченого при призначенні покарання.
		Таким чином, захист вважає, що при призначенні покарання, керувався не вимогами закону, а мав на меті виконати лише каральну функцію, що не відповідає інтересам правосуддя.
		Просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_9 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, звільнити його від відбування покарання з іспитовим стром 3 роки на підставі ст. 75 КК України.
		 
		Потерпілий та обвинувачений, будучи належним чином сповіщеними про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. При цьому клопотань про їх обов`язкову участь у судовому засіданні не заявлялось.
		За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора, захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності даних осіб, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за їх відсутності.
		Позиції учасників судового розгляду.
		 
		Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК України, визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі.
		За таких обставин суд першої інстанції, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважав їх доведеними та кваліфікував дії ОСОБА_9 в межах пред`явленого обвинувачення.
		У апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції та доведеність вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тому не переглядаються апеляційним судом в цій частині.
		Щодо доводів захисника з приводу суворості призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
		Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував характер і обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність матеріальних претензій від потерпілого, характеризуючі дані обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
		Зокрема обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд першої інстанції відніс щире каяття.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 судом першої інстанції не було встановлено.
		Також, судом враховано те, що ОСОБА_9 є громадянином України, не одруженим, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами немає, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, має не відбуте покарання за двома попередніми вироками суду у виді штрафу та пробаційного нагляду.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наведеного свідчить про схильність підсудного ОСОБА_9 до кримінально-протиправної поведінки, про відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і осуд вчиненого, про небажання вставати на шлях виправлення і виконувати свій конституційний обов`язок у захисті Вітчизни під час збройної агресії РФ (ст. 65 Конституції України), про нехтування правилами законослухняної поведінки в суспільстві, що одночасно обумовлює доцільність його виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень лише в умовах ізоляції від суспільства.
		На переконання апеляційного суду, вказані обставини надавали суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України саме у вигляді реального позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без застосування ст. 75 КК України, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Отже, колегія суддів вважає, що міра покарання обвинуваченому обрана, відповідно до ст. 65 КК України правильно, тому підстав для його пом`якшення, не знаходить.
		Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_9 , вчинив злочини у період війни, яка триває в Україні, у зв`язку з нападом РФ, Законом України затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
		Вчиняючи крадіжку в умовах воєнного стану, коли зусилля всієї країни спрямовані на подолання агресора, люди згуртувались, використовуючи, в тому числі, власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу та виживання, ОСОБА_9 знехтував всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, здійснив посягання на майно фізичної особи, тому ці обставини впливають на ступінь тяжкості вчиненого.
		Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_9 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
		Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об`єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даними про його особу.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
		Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
		 
		Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
		 
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8  ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2025 у кримінальному провадженні №12022162510000572 від 24.05.2022 відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...