Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/30327/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 25.03.2026. Зареєстровано: 26.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2026.

Номер судового провадження: П/520/36645/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд  61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м. Харків  
		25 березня 2026 р. справа № 520/30327/25
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) (згідно даних військово-облікового документа серії АВ №148714).
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) (згідно даних військово-облікового документа серії АВ №148714).
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. 
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно даних військово-облікового документа серії АВ №148714 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) (колишній - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за зареєстрованим місцем проживання. Однак, оновивши свої персональні дані у застосунку "Резерв+", позивча виявив недостовірні відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно себе, а саме те, що він не перебуває на військовому обліку. Отже, виникла невідповідність між даними ОСОБА_1 , що наявні у Реєстрі, та військово-обліковому документі останнього, яка підлягає виправленню. У відповідь на адвокатський запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) повідомлено про те, що ОСОБА_1 не прив`язаний до жодного ТЦК та СП, тому для внесення відомостей про постановку його на облік запропоновано в найкоротший термін особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з оригіналами документів для написання заяви на постановку на військовий облік та внесення змін до бази обліку АIEC "Оберіг". Аналогічну відповідь надано ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, ОСОБА_1 вже перебуває на військовому обліку (тільки ці дані не внесені у Реєстр), тому підстав для особистого прибуття до ТЦК та СП і подання заяви про взяття на військовий облік, немає. Оскільки позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) протиправно відмовлено у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування на військовому обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у його військовому квитку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зобов`язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Також відповідно до п. 15 Вимоги щодо заповнення форми військово-облікового документа на бланку Постанови КМУ №559 від 16.05.2024 у графі 13 зазначаються дата взяття на військовий облік, найменування районного, міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. У разі зняття або виключення громадянина з військового обліку зазначаються дата і причина зняття (виключення) з військового обліку відповідно до положень статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Згідно даних до військового квитка серії НОМЕР_3 містяться дані про зняття позивача з військового обліку, тому після постановки на військовий облік необхідно поставити штамп про взяття на військовий облік. 
		У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що позивач знятий з військового обліку згідно з наказом Міністерства оборони України №342-2006. Однак, вказаний наказ втратив чинність у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 15.01.2015 про внесення змін до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Таким чином, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час мають перебувати на військовому обліку. У військовому квитку серії НОМЕР_3 міститься відмітка про зняття позивача з обліку, проте, як визначено п. 4 Порядку №559, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду мотивованої заяви військовозобов`язаного із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру. В даному випадку йде мова не про взяття позивача на військовий облік, а про виправлення недостовірних відомостей Реєстру стосовно нього, а саме, внесення даних про перебування на військовому обліку згідно даних військового квитка позивача. Крім того, чинне законодавство не містить вимоги особистого прибуття військовозобов`язаного до ТЦК та СП для оновлення його даних та внесення до Реєстру актуальних відомостей щодо військового обліку.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що згідно військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 18.07.2013, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , взятий на військовий облік 23.07.2013 та знятий з військового обліку згідно наказу Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006.
		Згідно електронного військово-облікового документу у застосунку "Резерв+" станом на 11.08.2025, відносно ОСОБА_1 не міститься інформація ані про перебування на військовому обліку в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання, ані про зняття з військового обліку.
		19.08.2025 представник позивача звернулась в інтересах ОСОБА_1 і заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила виправити недостовірні відомості Реєстру щодо не перебування ОСОБА_1 на військовому обліку та внести до Реєстру відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) (згідно даних військового квитка серії НОМЕР_3 ).
		Листом від 25.08.2025 №1/7011 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь на вищевказану заяву, якою повідомлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , не прив`язаний до жодного ТЦК та СП. Для внесення відомостей про постановку на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 запропоновано ОСОБА_1 в найкоротший термін особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_8 з оригіналами документів для написання відповідної заяви на постановку на військовий облік та внесення відповідних змін до бази обліку АІЕС «Оберіг».
		Позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), згідно даних військово-облікового документа серії НОМЕР_3 , у зв`язку чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Згідно з частинами 1, 2, 4, 6 ст. 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей.
		Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
		Не підлягають взяттю на військовий облік призовників громадяни України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
		Громадяни України, які не стали на військовий облік призовників у період, зазначений в абзаці першому частини третьої цієї статті, беруться на військовий облік призовників лише після особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
		У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		Згідно з абзацом 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону №2232-ХІІ зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
		Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
		Суд зазначає, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.
		Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24.
		Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
		З аналізу положень Закону №2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
		Як встановлено судом, військовим квитком серії НОМЕР_3 від 18.07.2013 на підставі Наказу МОУ №342 від 09.06.2006, саме «знятий з військового обліку».
		Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в сукупності з встановленими вище обставинами справи, суд зазначає, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі Наказу МОУ №342 від 09.06.2006, про що у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 18.07.2013 проставлена відмітка про зняття з військового обліку, засвідчена гербовою печаткою.
		Разом з цим, 15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002, щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
		Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» (далі - Наказ МОУ №684, який набрав чинності 13.02.2018) зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
		Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
		Оскільки позивача було саме знято з військового обліку на підставі Наказу МОУ №342, а не виключено з нього, він відповідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ повинен був повторно взятий на військовий облік.
		Щодо порядку взяття на військовий облік суд зазначає наступне.
		Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
		ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
		оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;
		розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;
		розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.
		Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
		Таким чином, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, взяття, зняття або виключення з військового обліку, а також ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
		Відповідно до пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України) та військово-облікового документа.
		Отже, оскільки позивача було знято з військового обліку, він повинен був звернутись особисто до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання з метою повторного взяття на військовий облік.
		Проте, судом встановлено, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про взяття на військовий облік, оскільки помилково вважав, що перебуває на військовому обліку. Аргументи позивача зводяться до протиправного не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування на військовому обліку військовозобов`язаних згідно військово-облікового документа серії НОМЕР_3 .
		Разом із тим, судовим розглядом встановлено, що згідно військового квитка серії НОМЕР_3 від 18.07.2023, ОСОБА_1 був знятий з військового обліку, тому підстави для виправлення недостовірних відомостей Реєстру стосовно нього, а саме, внесення даних про перебування на військовому обліку згідно даних військового квитка позивача, як про це зазначає позивач у позовній заяві, відсутні. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 вірно роз`яснено позивачу у листі від 25.08.2025 №1/7011 про необхідність ОСОБА_1 особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_8 з оригіналами документів для написання відповідної заяви на постановку на військовий облік та внесення відповідних змін до бази обліку АІЕС «Оберіг».
		Таким чином, аналізуючи наведені вище вимоги законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не було допущено протиправної бездіяльності щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) (згідно даних військово-облікового документа серії АВ №148714). Відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень і чинного законодавства.
		При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
		Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
		Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
		За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Біленський О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...