Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 709/2037/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2026.
Дата набрання законної сили: 25.03.2026
Номер судового провадження: 61-11484ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2026 року
		м. Київ
		справа № 709/2037/24
		провадження № 61-11484св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявниця -  ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
		заінтересовані особи:Міністерство оборони України, ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Орел Сергій Іванович, на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року у складі судді Кваші І. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В., і виходив з такого.
		Зміст заяви та її обґрунтування 
		1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
		2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з березня 2012 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , вони проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також з її на той час малолітнім сином ОСОБА_2 за адресою належного їй домоволодіння: 
		АДРЕСА_1 .
		3. Посилалася на те, що за час їхнього спільного проживання ОСОБА_4 взяв на себе обов`язки чоловіка та батька її малолітнього сина ОСОБА_5 . Вона є багатодітною матір`ю, за станом здоров`я не працює, самостійного доходу не має, отримує лише пенсію. Акцентувала увагу на тому, що при реєстрації народження ОСОБА_2 запис про батька був зроблений з її слів. На зароблені на будівельних роботах у Чорнобаївському районі та у м. Києві кошти 
		ОСОБА_4 утримував її та її малолітнього сина. Купував одяг та взуття, провів у будинку ремонтні роботи по заміні опалення та водопостачання, умеблював будинок та облаштовував побутовою технікою, в тому числі купував комп`ютер та мобільні телефони. Зазначала, що ОСОБА_4 , як учасник АТО, використовував свої пільги на оплату комунальних послуг з утримання домоволодіння по АДРЕСА_1 , де вони проживали сім`єю, вели господарство, проводили дозвілля, відпочивали.
		4. 24 лютого 2022 року у день повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_4 добровільно пішов захищати Батьківщину. 
		5.  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Зазначала, що вона отримала сповіщення про його смерть, де вказано, що її чоловік ОСОБА_4 , захищаючи волю та незалежність України, загинув смертю хоробрих. Наголошувала, що в анкетних документах військовослужбовець ОСОБА_4 вказував її як свою дружину.
		6. 30 вересня 2022 року вона провела поховання ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про його смерть.
		7. Посилалася на те, що встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а також перебування її та її малолітнього сина на утриманні ОСОБА_4 необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 
		8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з березня 2012 року по день смерті (загибелі) ОСОБА_4 - 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт перебування її та малолітнього 
		ОСОБА_2 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 року на дату його загибелі.
		 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		9. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено частково. 
		10. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 
		11. У задоволенні решти вимог відмовлено.
		12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що досліджені у судовому засіданні докази достовірно підтверджують факт проживання заявниці з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому наявні підстави для встановлення цього факту, оскільки іншим чином встановити його неможливо.
		13. Враховуючи, що суд встановлює факт проживання ОСОБА_1 з 
		ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до моменту його смерті, відсутня необхідність при призначенні одноразової грошової допомоги підтверджувати факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
		14. Факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_4 не доведено належними, достатніми та допустимими доказами. ОСОБА_4 не є батьком ОСОБА_2 , а факт спільного проживання матері неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не покладав на останнього обов`язку утримувати її дитину. Крім того, суд встановив, що ОСОБА_2 навчається та щомісячно отримує стипендію.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
		15. Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах 
		ОСОБА_2 , адвоката Орла С. І. залишено без задоволення.
		16. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.
		17. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у цій частині.
		18. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
		19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо достатності наданих заявницею доказів для встановлення факту її проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, наявності у них спільного побуту та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Зазначено, що заявниця не надала жодних доказів на підтвердження наявності у сторін взаємних обов`язків щодо утримання майна, проведення його ремонту, сплати комунальних послуг, спільного придбання майна чи побутової техніки, актів обстеження умов проживання, спільних світлин чи переписок. Надані світлини, на яких зображений ОСОБА_4 , фото з похорону, три чеки на техніку за 2022 рік, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склалися та мали місце з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року усталені відносини, які притаманні подружжю.
		20. Вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеними.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		21. 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Орел С. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року у частині відмови у задоволенні її вимог про встановлення факту перебування її та ОСОБА_2 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні її апеляційної скарги та задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.
		22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 120/17960/23, від 08 березня 2023 року у справі  № 205/114/60/21, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц,  від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 30 квітня 2025 року у справі № 131/364/24, від 10 жовтня 2019 року у справі 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 3, 74 та окремих норм Глави 6 Сімейного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які, на її думку, підтверджують практично всі факти, викладені у її заяві. Зазначає, що ОСОБА_4 постійно упродовж тривалого часу проживав у її домоволодінні, займався веденням з нею спільного домашнього господарства, проводив разом з родиною своє дозвілля, мав спільний бюджет, використовував надані йому пільги на оплату житлово-комунальних послуг по утриманню належного їй домоволодіння, у якому вони проживали, дбав про матеріальне забезпечення та навчання малолітнього ОСОБА_2 . Оскільки пасинок загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , не мав інших рідних, які б могли і повинні бути надавати йому належне матеріальне утримання та забезпечення з 2012 року, вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні вимог про встановлення факту утримання дитини загиблим військовослужбовцем, як вітчимом, у порядку статті 268 Сімейного кодексу України.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		24. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 709/2037/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		25. 25 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 709/2037/24.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Орел С. І., у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		27. 26 вересня 2025 року Міністерство оборони України через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить суд відмовити у її задоволенні.
		28. Зазначає, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку поданим заявницею доказам на підтвердження факту перебування її та її сина на утриманні у ОСОБА_4 та надано обґрунтовані висновки з посиланням на норми чинного законодавства, які визначають коло осіб, умови та підстави перебування на утриманні.
		29. Належних та допустимих доказів систематичного надання ОСОБА_4 допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі фінансової, проведення ОСОБА_4 будівельних робіт у будинку заявниці протягом періоду з весни 2012 року по день загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матеріалів справи не надано.
		30. Додатково посилається на те, що заявники не входять до переліку осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у редакції статті 16-1 ЗаконуУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на момент смерті ОСОБА_4 .
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
		32. У Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження інформація про батька ОСОБА_2 зазначена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (витяг №00036429657 від 09 серпня 2022 року) - запис про батька при народженні дитини зі слів матері, яка не перебуває у шлюбі.
		33. Згідно зі сповіщенням про смерть (загибель) №1/704 від 26 вересня
		2022 року, навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний 
		24 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення наступальних (штурмових дій) зі сторони противника на околиці н.п. Бахмут Донецької області, захищаючи волю та незалежність України смертю хоробрих.
		34. У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року видано свідоцтво про смерть (серія НОМЕР_3 ). 
		35. Згідно з посвідченням військовослужбовця від 19 травня 2016 року ОСОБА_4 був військовослужбовцем, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
		36. Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 21 червня 2024 року 
		ОСОБА_4 з 23 січня 2017 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та постійно проживав у АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 у цивільному шлюбі, вели спільне господарство. 
		ОСОБА_4 брав участь у вихованні і матеріальному забезпеченні дітей 
		ОСОБА_1 , зокрема сина ОСОБА_2 .
		37. Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 24 червня 2020 року.
		38. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за період з лютого 2024 року по липень 2024 року отримує пенсію за віком, розмір доходу за вказаний період складає 21 704,20 грн.
		39. З виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається надходження від ОСОБА_4 : 26 серпня 2022 року переказу 
		20 026,03 грн; 30 липня 2022 року переказу 20 026,03 грн; 27 липня 2022 року переказу 10 025,06 грн; 23 липня 2022 року переказу 7 000,29 грн; 28 червня 
		2022 року переказу 804,02 грн; 23 червня 2022 року переказу 33 026,42 грн; 
		15 червня 2022 року переказу 5 000,00 грн; 17 травня 2022 року переказу 
		50 000,00 грн; 14 травня 2022 року переказу 500,00 грн та 595,00 грн; 18 квітня 2022 року переказу у розмірі 13 188,00 грн; 12 квітня 2022 року переказу 
		65 026,01 грн; 26 березня 2022 року переказу 8 000,00 грн; 24 березня 2022 року переказу 500,00 грн.
		40. З вказаної виписки також вбачається надходження на рахунок заявниці грошових коштів від інших осіб, зокрема ОСОБА_7 : 28 серпня 2022 року переказ 20 025,00 грн; 26 серпня 2022 року переказу 20 026,03 грн; 24 серпня 2022 року переказу 19 024,73 грн; 24 серпня 2022 року переказу 703,52 грн; 23 серпня 
		2022 року переказу 4 170,85 грн; 23 липня 2022 року переказу 1 800,00 грн; 
		21 червня 2022 року переказ 562,81 грн; 14 травня 2022 року переказ 1 790,84 грн; 27 квітня 2022 року переказ 120,00 грн; 26 квітня 2022 року переказ 1 000,00 грн; 21 квітня 2022 року переказ 41,21 грн; 19 квітня 2022 року переказ 2 000,00 грн; 07 березня 2022 року переказ 200,00 грн; 22 січня 2022 року переказ 503,00 грн.
		41. Також по рахунку заявниці вбачається надходження коштів від ОСОБА_8 .
		42. Свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що ОСОБА_10 - його односельчанка, знайома. ОСОБА_11 був його другом, були знайомі 10 років. Інколи разом працювали. У період їхнього спілкування ОСОБА_12 жив разом з ОСОБА_10 . Кошти, які заробляв, ОСОБА_12 віддавав ОСОБА_10 . ОСОБА_4 замовляв вікна у будинок, радився з ОСОБА_9 , де краще їх замовити. В АТО ОСОБА_12 був довго, років п`ять. Коли у 2022 році ОСОБА_12 прийшов після поранення і був вдома близько 
		1 місяця, були розмови про одруження. ОСОБА_12 говорив навіть про усиновлення найменшого сина ОСОБА_10 .
		43. Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вони з ОСОБА_1 односельчани, раніше разом працювали на фермі. Знає її з дитинства. ОСОБА_10 рано залишилась без батьків. Дітей у неї багато, все господарство тягнула на собі. У 1999 році ОСОБА_13 звільнилася з ферми, поїхали жити в Кіровоградську область. Приблизно через 15 років повернулась до с. Придніпровське. Коли ОСОБА_12 прийшов жити до ОСОБА_10 , їй стало легше. Господарювали удвох, він працював. Вони тримали господарство. ОСОБА_10 оформила пенсію. Найменшого сина ОСОБА_12 виростив, і в садок його возив, і в школу. Хлопчик був хворобливий, ОСОБА_12 піклувався про нього. У будинку вони зробили ремонти. Разом жили років десять. ОСОБА_12 певний час служив, ОСОБА_10 висилав гроші. І коли після отриманого поранення приїхав додому, то говорив, що одружиться на ОСОБА_10 , а ОСОБА_5 усиновить. ОСОБА_15 купував все: і мопед, і телефон, і велосипед.
		44. Свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що син ОСОБА_10 - ОСОБА_17 , його хороший товариш. Дружать з 2008 року. Місяців чотири ОСОБА_17 живе окремо від матері, купив собі житло. ОСОБА_16 бував у них вдома. Сім`я складалася з шести дітей, ОСОБА_10 та її чоловіка ОСОБА_12 . Він все їй допомагав. ОСОБА_16 не бачив, щоб ОСОБА_12 жив десь не вдома. Він був в АТО. ОСОБА_16 спілкувався з ОСОБА_12 , коли той приїздив з відпустки. Ремонти робили у будинку, паркан зробили. ОСОБА_12 заробляв і за ці коши все робилося. Це було приблизно у 2013-2014 роках, перед тим, як пішов в АТО. ОСОБА_16 з ОСОБА_12 переписувався, він планував приїхати з війни і розписатися з ОСОБА_10 .
		Позиція Верховного Суду
		45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		46. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		49. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		50. У справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
		51. Метою встановлення зазначеного юридичного факту заявниця зазначила необхідність підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		52. Верховний Суд уже зауважував, що за відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		53. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		54. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		55. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 
		від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23.
		56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		56.1. факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		56.2. встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 
		56.3. заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		56.4. чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		57. Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
		58. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.
		59. Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.
		60. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		61. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		62. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		63. Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		64. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
		65. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		66. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. 
		67. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
		68. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі 
		№ 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі 
		№ 694/1540/20).
		69. Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
		70. Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
		71. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
		72. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		73. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		74. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		75. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		76. Надавши належну правову оцінку поданим заявницею доказам на підтвердження її проживання разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 
		ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з березня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у цій частині.
		77. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надані заявницею докази у своїй сукупності є недостатніми для встановлення заявленого факту. Судом апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вище принципів оцінки доказів, було обґрунтовано зазначено, що надані заявницею фотографії, на яких зображений військовослужбовець ОСОБА_4 , світлина з похорону, три чеки на техніку за 2022 рік не свідчать про тривале спільне ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 господарства, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, протягом більше ніж 10 років. Реєстрація місця проживання за однією адресою достовірно не підтверджує наявності між особами фактичних шлюбних відносин.
		78. Законними та обґрунтованими є також оскаржувані судові рішення у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її та неповнолітнього ОСОБА_2 на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		79. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 зазначено, що за сімейним законодавством України зв`язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 СК України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання (аліменти).
		80. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
		81. Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.
		82. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.
		83. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18).
		84. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що належних та достатніх доказів перебування ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
		85. Судами було правильно ураховано, що заявниця не надала доказів отримання нею та її сином ОСОБА_2 постійної та систематичної матеріальної допомоги від ОСОБА_4 , яка була основним джерелом їхніх засобів до існування. Її посилання на купівлю ОСОБА_4 продуктів харчування, одягу та речей для дитини, оплату навчання сина, облаштування дитячої кімнати, спільного відпочинку та проведення дозвілля не підтверджені достатніми доказами. Заявницею визнавався факт того, що вона є багатодітною матір'ю, у тому числі має повнолітніх дітей, а також пенсіонером, разом з тим ОСОБА_4 не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_2 . Факту відсутності у неповнолітнього ОСОБА_2 інших родичів, зокрема батька, повнолітніх братів та сестер, які з урахуванням положень статей 180, 267 СК України мають обов'язок надавати йому належне утримання, судами попередніх інстанцій не встановлено.
		86. Згідно з частиною першою статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
		87. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
		88. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким апеляційний суд надав обґрунтовану правову оцінку.
		89. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		90. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
		91. Висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. 
		92. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
		93. Крім того, безпідставними є посилання заявниці на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.
		94. Характер доводів касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог у справі, що переглядається в касаційному порядку, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.
		95. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		96. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		97. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Орел С. І., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , поданої в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Орел Сергій Іванович, залишити без задоволення.
		2. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Є. В. Синельников
		 
		Судді: О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Сердюк
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...