Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1255/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.01.2011. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2011.
Дата набрання законної сили: 06.04.2011 (частково)
Результат оскарження 06.04.2011 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 2-1255/2011 р.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«25»січня 2011 р. Тернівський районний суд м.Кривого Рогу
		у складі: 
		головуючого, судді - Тарасенко О.В. 
		при секретарі - Махоня Н.Ю.
		за участю: представника позивача ОСОБА_1
		представника відповідача Юфєрєва О.М.
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення суми моральної шкоди у звязку із заподіяння шкоди здоровю,-
		 ВСТАНОВИВ:
		 15.11.2010 року представник позивача, в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ПівнГЗК” про відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову зазначив, що працював у ВАТ «ПівнГЗК»з 15.02.80р. по 07.08.2008р гірничим майстром на відвалах, пізніше працював помічником машиніста екскаватора в карєрі, 01.01.1988р. по 11.12. 2006р. працював помічником машиніста екскаватора у карєрі перебував в умовах пилу виробничої вібрації, рівні якої перевищували ГДР.
		Згідно первинного висновку МСЄК від 17.05.2010р. (довідка серії 10 ААА №002511) йому була встановлена ступень втрати професійної працездатності  45%, з 17.05.2010р., визнаний інвалідом 3 групи строком до 01.03.2012р. 
		По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 17.02.2009року. У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійного захворювання є робота впродовж 28 років 11 місяців в умовах важкої фізичної праці та пилу, концентрація якого перевищувала ГДР.
		Згідно з п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17.02.2009року профзахворювання виникло з вини адміністрації ВАТ «ПівнГЗК»за період його роботи, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів. 
		За висновком МСЕК від 17.05.2010р. йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності 45%, з 17.05.2010р., визнаний інвалідом 3 групи строком до 01.03.2012р.
		Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 29.04.2009 року йому були призначені страхові виплати щомісяця та одноразова допомога в розмірі 40140,00 грн. у звязку з професійним захворюванням.
		Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. У звязку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він постійно відчуваю слабкість, підвищену втомленість, головний біль, запаморочення, оніміння пальців. Такий стан не дає йому можливості спокійно спати ночами, займатися фізичною роботою. Любі фізичні навантаження викликають у нього важке дихання, сухий кашель, біль у грудях. Через захворювання він не може виконувати важку роботу по дому, що призводить до непорозуміння з дружиною. Він раніше вів активний спосіб життя, їздив на рибалку, порався на дачі. Зараз він змушений відмовитися від своїх захоплень, що спричиняє йому душевні страждання. Факт завдання йому моральних страждань підтверджується актом розслідування професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві витягом із висновків МСЕК. Виписками з історії хвороби. Моральну шкоду він оцінює у 181400грн.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
		Представник відповідача позов не визнав пояснив, що позивач посилається на ст. 23 ЦК України, як на правову підставу для стягнення моральної шкоді, в той час як між позивачем та відповідачем існували трудові, а не цивільно-правові відносини. Крім того згідно ст. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обовязків, яке спричинило заподіянню шкоди. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є обєктивним явищем і не може бути усунута, закон не забороняє застосування праці у таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах, роботодавець за свій рахунок періодичні медичні огляди, забезпечував засобами індивідуального захисту, надавав пільги, підвищену заробітну плату, додаткову відпустку, профілактичне харчування, сплачував внески на обовязкове соціальне пенсійне страхування. Тобто відповідач не допускав стосовно позивача порушення норм чинного законодавства. Позивач мав можливість в будь-який час розірвати трудовий договір, але позивач добровільно продовжував працювати в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ВАТ «ПівнГЗК» 181400 грн. є незаконними. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.
		Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ВАТ «ПівнГЗК», під час роботи йому встановлено професійне захворювання, яке було отримано в період роботи в ВАТ „ПівнГЗК” (а.с.7-14). Висновком МСЕК від 17.05.2010р. позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності 45%, з 17.05.2010р., визнаний інвалідом 3 групи строком до 01.03.2012р.(а.с. 26-27).
		Постановою 29.04.2009 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 40140,00 грн. (а.с.28-29).
		Відповідно до розяснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоровя умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.
		Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є»ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
		Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
		Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
		З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.
		Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання пункту № 17, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району (а.с. 23-25), виписок із історії хвороби ОСОБА_3 (а.с.15-22), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
		Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено 45%, з 17.05.2010р., визнаний інвалідом 3 групи строком до 01.03.2012р., а також характер захворювання, пов'язаних з спричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 55000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди .
		На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -
		 
			 ВИРІШИВ:
			 Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
			Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 55000,00 грн.
			Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.
			Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15,00 грн.
			Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
			 СУДДЯ:

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...