Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 186/144/26 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано судом: 31.03.2026. Зареєстровано: 31.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2026.

Номер судового провадження: 2/0186/709/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження номер № 2/0186/709/26 
		Справа № 186/144/26
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 березня 2026 року  м.Шахтарське.
		Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - Янжула С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Шахтарському Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,
		ВСТАНОВИЛА:
		26 січня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, подана представником позивача - адвокатом Брусенцовою В.О.
		Позиція позивача
		Позивач посилається на те, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
		14 листопада 1977 року з ним стався нещасний випадок на виробництві.
		Актом форми Н-1 від 15 листопада 1977 року розслідування причин нещасного випадку, що стався з позивачем, встановлено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.
		Випискою з акту огляду ЛТЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності 2-18АВ №045174 від 10 березня 1995 року йому встановлено первинно 70% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву.
		В подальшому, 23 лютого 2004 року висновком повторної МСЕК йому встановлено повторно 70% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву та ІІ групу інвалідності, безстроково.
		Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.
		Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 266 240 гривень.
		Заперечення відповідача
		Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року в даній справі відкрито провадження, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу п`ятнадцятиденний термін з моменту отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву.
		26 лютого 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки первинний огляд позивача на встановлення ступеню втрати профпрацездатності відбувся 10 березня 1995 року, позивачем не додано до позову належного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не зазначив в чому полягають його моральні страждання, ним не надано жодного доказу, який би підтверджував факт завдання йому моральної шкоди, позивач, укладаючи трудовий договір був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих мов праці на стан його здоров`я. Відповідачем створено було всі належні та безпечні умови праці для своїх працівників. Просить відмовити в задоволенні позову, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди позивачу, то стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, врахувавши неактуальність переживань позивача через сплив 31 року із дати встановлення йому відсотку стійкої втрати працездатності вперше 10 березня 1995 року.
		Крім того, 27 березня 2026 року відповідачем подано письмову заяву про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач вже реалізував своє право на отримання моральної шкоди у 1995 році, про що свідчить його заява з проханням виплатити йому відшкодування моральної шкоди та наказ директора шахти "Першотравнева" від 07 квітня 1995 року №182 про відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, 30 березня 2026 року відповідачем подано заяву з проханням не ухвалювати рішення в даній справі до отримання ними відповіді від органів ПФУ, а саме: копії акту огляду за результатами первинного огляду позивача , оскільки саме з дати первинного огляду та встановлення стійкої втрати профпрацездатності у відсотках у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди.
		Представник позивача правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористалася, надала заяву про розгляд справи за наявними в ній доказами.
		Стосовно клопотання представника відповідача про не ухвалення рішення в даній справі до отримання ними довідки первинного огляду МСЕК позивача від органу ПФУ, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки 24 лютого 2026 року представником позивача долучено до матеріалів справи відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 січня 2026 року на адвокатський запит про надання ними копії довідки первинного огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності на ім`я позивача та копію виписки з акту огляду ЛТЕК 2-18АВ №045174 від 10 березня 1995 року. Тобто, органом ПФУ надано достатню інформацію та належний доказ того, що первинний огляд позивача та встановлення йому ступеню втрати профпрацездатності первинно відбувся 10 березня 1995 року, а відповідач звернувся до органу ПФУ з аналогічним запитом.
		Фактичні обставини, встановлені судом
		З матеріалів справи судом установлено, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки від 19 серпня 1974 року. Звільнений з роботи 13 березня 1995 року у зв`язку з невідповідністю до виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи ч.2 ст.40 КЗпП України.
		Під час виконання трудових обов`язків з позивачем 14 листопада 1977 року стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується копією акту Н-1 №103 від 15 листопада 1977 року. Травма, отримана позивачем при нещасному випадку визнана такою, що пов`язана з виробництвом.
		Випискою з акту огляду ЛТЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності 2-18АВ №045174 від 10 березня 1995 року позивачу встановлено первинно 70% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву.
		В подальшому, 23 лютого 2004 року висновком повторної МСЕК (довідка МСЕ-ДНА-01 №394734) позивачу встановлено повторно 70% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву та ІІ групу інвалідності, безстроково.
		Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - 10 березня 1995 року.
		Норми права, які застосував суд
		Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
		Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
		Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
		З урахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманої виробничої травми, останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
		Стосовно посилань відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на те, що позивач вже отримував відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження при розгляді вказаної справи по суті заявлених позовних вимог, оскільки, представником відповідача не надано належного та допустимого доказу отримання позивачем відшкодування моральної шкоди, зокрема копій табуляграм про фактичне отримання позивачем відшкодування моральної шкоди, а надані суду копія заяви позивача від 13 березня 1995 року з проханням виплатити йому компенсацію та моральну шкоду від травми, що трапилася 14 листопада 1977 року із розрахунку 70% втрати профпрацездатності, копія наказу №182 від 07 квітня 1995 року директора шахти "Першотравнева" про виплату позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 400 000 крб, вказаний наказ не завірений належним чином, не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема печатки підприємства, копія довідки відповідача про виплату позивачу в квітні 1995 року відшкодування моральної шкоди, не можуть свідчити про реальне фактичне отримання позивачем відшкодування моральної шкоди.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я та вік позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства у спричиненій виробничій травмі позивачу, характер та об`єм фізичних, душевних, психічних страждань позивача від одержаної травми, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 70 % втрати професійної працездатності (які є предметом даного спору), істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 140 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Розподіл судових витрат 
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
		Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 411,07 гривень (ціна позову 266 240 гривень, задоволено позовні вимоги на 140 000 гривень, що становить 53% від заявленого розміру відшкодування, судовий збір при пред`явленні позову становив 1% від ціни позову - 2 662,40 гривень, а 53% від цієї суми = 1 411,07 гривень). 
		Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, - суддя
		УХВАЛИЛА :
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я  задовільнити частково.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 140 000 (сто сорок тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в розмірі 1 411,07 гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Інформація про учасників справи.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград, Дніпропетровська області.
		Повний текст рішення виготовлено 31 березня 2026 року.
		Суддя: С.А.Янжула.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...