Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/431/26 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 02.04.2026. Зареєстровано: 03.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2026.

Номер судового провадження: п/360/470/26

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		02 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/431/26
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05.03.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі  позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі  відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Інною Коломієць у ВП № 79750337 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що Управлінням вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від ТУ Служби судової охорони та такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення. 
		Про вчинені дії було повідомлено державного виконавця листом від 17.12.2025 Вих. № 41.07-1506.
		Боржник не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму додаткової винагороди у відповідності до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 640/14322/22. 
		Проте, 23.02.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Інною Коломієць винесено постанову у ВП № 79750337 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
		Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови від 23.02.2026 про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду. 
		Ухвалою суду від 09.03.2026 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто. 
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		23.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення 23.02.2026 державним виконавцем відділу, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.
		Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом, державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.
		У зв`язку з цим відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
		У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача про причини неприбуття не повідомив.
		Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд установив таке.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 640/14322/22 частково задоволено позов ОСОБА_1 :
		- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
		- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у розмірі 30000,00 грн на місяць, з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
		З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 640/14322/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди та листом від 29.05.2025 № 41.07-281/ССО надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в загальній сумі  5863023,72 грн.
		16.12.2025 Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист № 41.07-652/ССО Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в загальній сумі  1427539893 грн.
		05.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79750337, де зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів повідомити державного виконавця про його виконання.
		05.12.2025 державним виконавцем, керуючись ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до виконання та до відома.
		Того ж дня, державним виконавцем, керуючись ст. 42 Закону, винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копії якої направлено стягувачу до виконання та до відома.
		Листом від 17.12.2025 № 41.07-1506 Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області повідомило державного виконавця, що механізм виконання рішень судів, про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 845.
		Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, для забезпечення виконання рішень суду, затвердили окрему бюджетну програму КПКВ 0501150» виконання рішень судів та користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», а саме на оплату рішень судів винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, витрати на проведення виконавчих дій та сплати штрафів.
		З метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати коштів за судовими рішеннями в Службі судової охорони запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.
		Оскільки в кошторисі територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на 2025 рік відповідні бюджетні асигнування на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду № 640/14322/22 від 20.05.2025 року відсутні, для здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 за період дії з 24.02.2022 по 20.01.2023 рік був здійснений розрахунок потреби в коштах та 29.05.2025 за вих.№ 41.07-281/ССО надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду в загальній сумі 445564,52 грн (сума до виплати 375547,24 грн) (копія додається).
		Для виконання вимог виконавчого документу від 05.12.2025 № 79750337 у розмірі 32300,00 грн Управлінням від 16.12.2025 № 41.07-652/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (копія додається).
		Однак дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 640/14322/22 ОСОБА_1 .
		Таким чином, Управлінням були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Управління та такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.
		Повідомляє, що виплата коштів відбудеться в порядку черговості після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
		Згідно з листом Служби судової охорони від 20.02.2026 № 01.30-02.2-493/вн територіальним управлінням Служби судової охорони повідомлено, що Службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, листом від 10.02.2026 № 30/01.30-02.2-153 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2026 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
		Зауважує, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
		Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.02.2026 ВП 79750337 за невиконання рішення суду на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області накладено штраф у розмірі 5100 грн.
		Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
		Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
		Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
		- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
		- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);
		- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
		Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
		Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
		Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
		Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
		Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
		Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
		З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте, не зробив цього.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року в справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року в справі № 420/70/19.
		Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 02.07.2025 ВП № 74684803 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано.
		Оцінюючи поважність причин невиконання судового рішення, суд зважає на таке.
		Як було встановлено судом, з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 640/14322/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивачем здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та листами від 29.05.2025 № 41.07-281/ССО та від 16.12.2025 № 41.07-652/ССО надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Служба судової охорони, в свою чергу, зверталась до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2025 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Про вчинені дії позивачем було повідомлено державного виконавця листом від 17.12.2025 № 41.07-1506. Також було повідомлено, що виплата коштів відбудеться в порядку черговості після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
		Відповідно до частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
		Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (частина перша статті 48 БК України).
		Для підтвердження цих обставин при судовому розгляді позивач також надав кошторис Управління на 2026 рік, листи до голови ССО, з яких слідує, що невиконання рішення суду у справі № 640/14322/22 обумовлено відсутністю достатнього фінансування таких потреб, і позивач, як розпорядник коштів нижчого рівня, вжив вичерпні заходи для отримання фінансування.
		З огляду на викладене судом враховується, що, як було зазначено вище, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
		Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19.
		Суд наголошує, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об`єктивних підстав - не може нівелювати Закон України «Про виконавче провадження».
		Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статті 63 та статті 75 Закону № № 1404-VIII.
		Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
		Вказана вище правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та у постанові від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
		Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та, як наслідок, скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.12.2025 у ВП № 79750337 про накладення штрафу на ТУ ССО у місті Києві та Київській області у розмірі 5100 грн.
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
		За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Суд виходить з того, що в даній справі ТУ ССО у м. Києві та Київській області діє не як суб`єкт владних повноважень, адже не здійснює по відношенню до відповідача владних управлінських функцій, а звернення з цим позовом зумовлене захистом порушених прав позивача як сторони виконавчого провадження.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
		Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції від 10.03.2026 № 224. Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять.
		Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
		Керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити повністю адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: вул. Білогородська, буд. 13, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 08153, код за ЄДРПОУ 43162533) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Сверстюка, буд. 15, м. Київ, 02022, код за ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови.
		Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.12.2025 ВП № 79750337 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області штрафу у сумі 5100 грн.
		Стягнути на користь Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Суддя І.О. Свергун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...