Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/169/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2026.
Дата набрання законної сили: 25.03.2026
Номер судового провадження: 61-596ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		25 березня 2026 року
		м. Київ
		 
		справа № 302/169/19
		провадження № 61-596св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		за первісним позовом:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області,
		за зустрічним позовом:
		позивач -  ОСОБА_3 ,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, 
		особа, яка не брала участі у справі та подала касаційну скаргу, -  ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_6 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., 
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Міжгірської райдержадміністрації про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них. 
		Позов мотивований тим, що їм належать на праві приватної власності земельні ділянки, а саме: ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 лютого 2010 року та Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003734, виданого 31 липня 2003 року Ізківською сільською радою на підставі рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання від 25 червня 2002 року, належать земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,7200 га в урочищі «Літовище» на території Ізківської сільської ради Міжгірського району з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003733, виданого 31 липня 2003 року на підставі рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання Ізківської сільської ради, належать земельні ділянки загальною площею 1,98 га, з яких: площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,4680 га в урочищі «Літовище» на території Ізківської сільської ради Міжгірського району з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
		Право власності на ці земельні ділянки було оформлено відповідно до законодавства, що діяло у 2002-2003 роках, тому інформація про земельні ділянки не була внесена до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, яка була нормативно запроваджена лише з 2009 року. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера; у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) (п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		У 2018 році звернулися для виготовлення технічної документації із землеустрою на свої земельні ділянки і тоді з`ясували, що їхні земельні ділянки перетинаються з іншими земельними ділянками, на які право власності було оформлено у 2014-2016 роках, а саме: земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,72000 га за межами с. Ізки в урочищі «Літовище» перетинається з трьома земельними ділянками, власниками яких є ОСОБА_3 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0086, співпадіння площі на 71,9272%), ОСОБА_4 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0081, співпадіння площі на 20,3156%) і ОСОБА_5 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0093, співпадіння площі на 5,0015%); земельні ділянки ОСОБА_2 : площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» за межами с. Ізки перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120, власником якої є ОСОБА_7 (співпадіння площі на 67,3978%); площею 0,4680 га в урочищі «Літовище» за межами с. Ізки перетинається із земельною ділянкою із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, власником якої є ОСОБА_3 (співпадіння площі на 100%).
		Внаслідок цього державним реєстратором відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадатру у Закарпатській області позивачкам відмовлено у внесенні відомостей про їхні земельні ділянки до Державного земельного кадастру.
		Набуття та оформлення відповідачами прав власності на земельні ділянки незаконне, позаяк не враховує, що відповідні земельні ділянки на момент передачі їх відповідачам належали позивачкам, права позивачок на землю не припинялися, земельні ділянки у них не вилучалися. Під час надання земельних ділянок відповідачам підлягали обов`язковому врахуванню вже наявні права позивачок на ці земельні ділянки та документи, якими ці права були оформлені. Та обставина, що належні позивачкам земельні ділянки не були внесені до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, не їх виною, позаяк права на земельні ділянки виникли та були оформлені до запровадження відповідного порядку. Цього не було враховано ані Ізківською сільською радою як органом місцевого самоврядування, ані Міжгірською райдержадміністрацією як місцевим органом виконавчої влади, ані державним реєстратором.
		Просили суд:
		визнати незаконними і скасувати розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05 червня 2014 року № 110, від 26 травня 2014 року № 92, від 26 травня 2014 року № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)» та від 22 липня 2016 року № 182 «Про затвердження документації та передачу у приватну власність земельної ділянки»;
		визнати недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки, видані державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції на ім`я: ОСОБА_5 , видане 26 липня 2014 року за № НОМЕР_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093, ОСОБА_4 , видане 04 липня 2014 року за № НОМЕР_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, ОСОБА_3 , видане 09 липня 2014 року за № НОМЕР_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086;
		скасувати записи про державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: про право власності № 6465586 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 на ім`я ОСОБА_5 ; про право власності № 6228933 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 на ім`я ОСОБА_4 ; про право власності № 6267944 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 на ім`я ОСОБА_3 ; про право власності № 15814545 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120 на ім`я ОСОБА_7 ; записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 2122481600:02:004:0093, 2122481600:02:004:0081, 2122481600:02:004:0086, 2122481600:02:004:0120 у Поземельній книзі.
		У березні 2019 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Ізківської сільської ради Міжгірського району про визнання недійсними рішень, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. 
		Позов мотивований тим, що рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання Ізківської сільської ради Міжгірського району від 25 червня 2002 року про надання ОСОБА_9 земельної ділянки (паю) площею 2,15 га в урочищах «Літовище» та «Стайки» на території Ізківської сільської ради та видане 05 лютого 2010 року ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом впливають на права позивачки, є незаконними і підлягають визнанню недійсними. Так, рішення Ізківської сільської ради від 25 червня 2002 року підписане сільським головою Дубаничем М. І., який на момент ухвалення цього рішення не був сільським головою. Акти передачі земельних ділянок у натурі, що складалися у 2002 році, є неналежними доказами, оскільки не оформлені належним чином (акти не мають дат їх складення, не підписані представником сільської ради, до них не приєднані схеми). Крім того, ОСОБА_9 і ОСОБА_2 були передані у власність земельні ділянки площею по 2,15 га кожному, чим було порушено вимоги статті 121 ЗК України.
		Наявними в справі доказами не підтверджується накладання земельних ділянок, на які вказують ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , і земельної ділянки позивачки, яка з 2014 року вільно користувалася нею. Питання про накладання ділянок виникло тільки у 2018 році після встановлення меж земельної ділянки в натурі. Відомості про земельні ділянки, на які вказують ОСОБА_1 і ОСОБА_2 всупереч установленому законом порядку не були внесені до даних Державного земельного кадастру, необхідна для цього технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) не виготовлялася.
		Просила суд:
		визнати недійсними рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25 червня 2002 року про надання у власність: ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,15 га в с. Ізки в урочищах «Стайки» та «Літовище»; ОСОБА_9 земельної ділянки площею 2,15 га в с. Ізки в урочищах «Стайки» та «Літовище»;
		визнати недійсними та скасувати Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003733 на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,98 га (ділянка НОМЕР_1 площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та ділянка НОМЕР_2 площею 0,4680 га в урочищі «Літовище»), виданий 31 липня 2003 року Ізківською сільською радою ОСОБА_2 ; Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003734 на право власності на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га (ділянка НОМЕР_1 площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка 2 площею 0,72 га в урочищі «Літовище»), виданий 31 липня 2003 року Ізківською сільською радою ОСОБА_9 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05 лютого 2010 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л. В. за реєстровим № 97 у спадковій справі № 197/2009 спадкоємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких ділянка НОМЕР_1 площею 0,3120 га в урочищі «Стайки», ділянка НОМЕР_2 площею 0,72 га в урочищі «Літовище». 
		Короткий зміст судових рішень 
		Справа переглядалася судами неодноразово.
		Рішенням Міжгірського районного суду від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25 червня 2002 року про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_9 земельних ділянок площею 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки.
		Визнано недійсними та скасовано: 
		Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 003733, виданий 31 липня 2003 року Ізківською сільською радою ОСОБА_2 на земельні ділянки загальною площею 0,98 га, з яких: ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка площею 0,4680 га в урочищі «Літовище»;
		Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 003734, виданий 31 липня 2003 року Ізківською сільською радою ОСОБА_9 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка площею 0,72 га в урочищі «Літовище»;
		визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05 лютого 2010 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л. В. спадкоємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: земельна ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки», земельна ділянка площею 0,72 га в урочищі «Літовище», зареєстроване у реєстрі № 97, спадкова справа № 19723009.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 незаконно набули право власності на земельні ділянки як власники земельних часток (паїв), а тому підлягають визнанню недійсними як рішення сільської ради від 25 червня 2002 року в частині виділення в натурі та передання у приватну власність земельної частки (паю) ОСОБА_2 і ОСОБА_9 , так і видані на підставі цього рішення державні акти на право приватної власності на землю від 31 липня 2003 року.
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року рішення Міжгірського районного суду від 21 січня 2020 року у частині зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25 червня 2002 року про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_9 земельних ділянок площею по 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року в частині вирішення первісного позову про визнання незаконними та скасування розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про затвердження документації та передання у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки та зустрічного позову в частині вирішення вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення Міжгірського районного суду від 21 січня 2020 року в частині відмови в первісному позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них та в частинні задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано, первісний позов задоволено.
		Визнано незаконними і скасовано: розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05 червня 2014 року № 110, від 26 травня 2014 року № 92 і від 26 травня 2014 року № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)». 
		Визнано недійсними: свідоцтва про право власності на земельні ділянки, видані державними реєстраторами реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області на ім`я: ОСОБА_5 від 26 липня 2014 року за № НОМЕР_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093, ОСОБА_4 від 04 липня 2014 року за № НОМЕР_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, ОСОБА_3 від 09 липня 2014 року за № НОМЕР_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086.
		Скасовано з припиненням права власності на земельні ділянки державну реєстрацію права власності, здійснену державними реєстраторами реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області: 24 липня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 липня 2014 року, індексний номер 14712926, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6465586, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 на ім`я ОСОБА_5 ; 04 липня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04 липня 2014 року, індексний номер 14227927, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6228933, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 на ім`я ОСОБА_4 ; 08 липня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 липня 2014 року, індексний номер 14306460, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6267944, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 на ім`я ОСОБА_3 ; державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122481600:02:004:0093, здійснену 25 червня 2014 року; 2122481600:02:004:0081, здійснену 24 червня 2014 року; 2122481600:02:004:0086, здійснену 24 червня 2014 року.
		У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_9 набули у власність земельні ділянки та оформили на них свої права, а ОСОБА_1 прийняла у спадщину земельні ділянки, що належали ОСОБА_9 , істотно раніше, ніж ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 оформили свої права на земельні ділянки. Земельні ділянки, права на які оформили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , накладаються в плані із наведеними параметрами на земельні ділянки, права на які мають ОСОБА_2 (земельна ділянка площею 0,4680 га в с. Ізки, урочище «Літовище») і ОСОБА_1 (земельна ділянка площею 0,72 га в с. Ізки, урочище «Літовище»).
		Наявність у ОСОБА_2 і ОСОБА_9 оформленого відповідно до закону права власності на земельні ділянки включно з реєстрацією на відповідний час цього права із внесенням офіційних даних про земельну ділянку підлягала врахуванню, а відповідні обставини підлягали з`ясуванню та перевірці під час прийняття будь-яких рішень і під час оформлення будь-яких прав, у тому числі, прав інших осіб.
		Оскільки на момент набуття та оформлення ОСОБА_2 і ОСОБА_9 прав власності на свої земельні ділянки, а в подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 жодних прав щодо цих земельних ділянок не мали, наявності таких прав не довели і доводів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не спростували, про порушення цивільних (земельних) прав позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 йтися не може.
		Вимога зустрічного позову ОСОБА_3 в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та рішення суду першої інстанції про її задоволення безпідставні й тому, що ця земельна ділянка не перетинається, не накладається в плані з жодною іншою ділянкою і будь-яких реальних чи уявних прав ОСОБА_3 не стосується.
		Отримання відповідачами за первісним позовом земельних ділянок і таке їх розташування означає без законних для того підстав позбавлення позивачок за первісним позовом права власності на земельні ділянки, законність набуття прав на які не спростована. 
		Підстав для застосування за заявою ОСОБА_10 позовної давності до вимог первісного позову немає, позаяк лише у 2018 році з початком оформлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дізналися про порушення їхніх цивільних прав і про конкретний характер порушення.
		Аргументи учасників справи 
		05 січня 2024 року ОСОБА_6 (як особа, яка не брала участі у розгляді справи) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що 06 серпня 2014 р. в смт Міжгір`я між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2.15 га кадастровий номер земельної ділянки 2122481600:02:004:0086 строком на 49 років (п. 3.1 договору). Відомості про права оренди підтверджуються відомостями з державного реєстру речових прав (копія витягу від 06 серпня 2014 року).
		Окрім того у Державному реєстрі речових прав станом на 28 грудня 2023 року містяться відомості про права оренди на земельну ділянку площею 1.5959 га з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, підстава: договір оренди від 07 червня 2014 року, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю. М. за № 1054. Сторони договору оренди: Орендодавець: ОСОБА_4 , Орендар: ОСОБА_6 , строк дії оренди до 07 серпня 2063 року.
		Суд апеляційної інстанції вирішив питання про скасування розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05 червня 2014 року № 110, від 26 травня 2014 року № 92 і від 26 травня 2014 року № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю), визнання недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_4 від 04 липня 2014 року за № НОМЕР_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, ОСОБА_3 від 09 липня 2014 року за № НОМЕР_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, скасування з припиненням права власності на земельні ділянки державну реєстрацію права власності.
		Таким чином доведеним є вирішення питання права та інтереси ОСОБА_6 , який не погоджується з рішенням Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року.
		Звертаючись у 2019 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані з указаними, проте при подачі позову та при розгляді справи не ставили питання про залучення ОСОБА_6 ? орендаря земельних ділянок як особу, якої може стосуватися спір.
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 через представника ОСОБА_12 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просили закрити касаційне провадження у справі у зв`язку із її підписанням особою, яка не мала права її підписувати; у разі відмови у задоволенні цієї вимоги, закрити касаційне провадження у справі у зв`язку із пропуском строку на касаційне оскарження; у разі відмови у задоволенні цієї вимоги, закрити касаційне провадження у справі у зв`язку із тим, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалося; касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
		Відзив мотивовано тим, щов касаційній скарзі ОСОБА_6 вказує, що дізнався про існування постанови від 27 вересня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 28 грудня 2023 року. Однак до скарги не додано жодних доказів на підтвердження цих обставин.  ОСОБА_6 як орендар у період з 04 серпня 2021 року по 27 вересня 2023 року мав можливість дізнатися про обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 арештом та забороною на підставі ухвали суду та самостійно клопотати перед судом про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідачів. Однак він цього свідомо не зробив і у касаційній скарзі маніпулював цими фактами з метою безпідставного поновлення строку на касаційне оскарження. 
		Підпис ОСОБА_6 у касаційній скарзі кардинально відрізняється від підпису ОСОБА_6 у договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, посвідченому 06 серпня 2014 року приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю. М., зареєстрованому в реєстрі за № 1043. До касаційної скарги не долучено належним чином посвідчених копій документів на посвідчення особи ОСОБА_6 .
		Права ОСОБА_6 на володіння і користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2122481600:02:004:0081 та 2122481600:02:004:0086 є похідними від права власності на ці ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , делегованими орендодавцями орендарю на підставі відповідних договорів. Судом апеляційної інстанції встановлено факт незаконності набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у власність цих ділянок за рахунок земельних ділянок належних позивачкам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . В той же час договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 2122481600:02:004:0081 та 2122481600:02:004:0086, укладені між ОСОБА_6 та відповідно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , не були предметом спору у цій справі, що також вказує на відсутність правового зв`язку ОСОБА_6 зі сторонами спору в контексті предмета спору. Постановою від 27 вересня 2023 року не покладено жодних обов`язків на ОСОБА_6 , вона не міститься суджень про права та обов`язки ОСОБА_6 у правовідносинах оренди земельних ділянок.
		Також слід наголосити, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 не оскаржили постанову від 27 вересня 2023 року, тим самим погодившись із законністю та обґрунтованістю цього судового рішення.
		За таких обставин на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України слід закрити касаційне провадження у справі.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року поновлено особі, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року. Відкрито касаційне провадження.
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права, прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі).
		Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 і ОСОБА_2  про витребування доказів відмовлено; справу призначено до судового розгляду. 
		Позиція Верховного Суду 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
		Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
		Аналіз частини першої статті 389 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
		Тлумачення частини першої та четвертої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки лише після розгляду апеляційною інстанцією її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за виключенням випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
		Отже, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов`язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 752/17797/20 зазначено, що «необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні норм ЦПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/33742/19 зазначено, що «у разі подання касаційної скарги особи, яка не брала участі у справі і касаційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, касаційне провадження підлягає закриттю».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25) зроблено такі висновки:
		«10.18. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
		10.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.
		10.24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо). Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).
		10.32. Велика Палата знову підкреслює, що такий підхід до тлумачення підстави для скасування судового рішення як такої, яку суд касаційної інстанції застосовує ex officio, виправданий аби не допустити спрямування обов`язкового до виконання присуду рішення суду, який міститься в його резолютивній частині, проти особи, яка не була залучена до справи.
		10.39. У зв`язку з викладеним потребують уточнення висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункт 108) у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. В цій частині висновок не узгоджується з тими висновками, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у цій справі, у зв`язку з чим вона відступає від нього».
		У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 233/4679/18-ц зроблено висновок, що «твердження заявника про те, що суду першої інстанції було відомо про орендаря спірної земельної ділянки ТОВ «Бахмут-Агро», але всупереч вимогам ЦПК України товариство не залучено до участі у розгляді справи, є безпідставними, оскільки у цій справі спір стосується порушення прав власника на земельну ділянку, а передача відповідачем в оренду земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, не порушує прав ТОВ «Бахмут-Агро» як орендаря земельної ділянки ОСОБА_2» 
		У справі, що переглядається:
		суди встановили, що ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 1,5989 га в урочищі Літовище, кадастровий номер 2122481600:02:004:0081, а ОСОБА_3 ? власником земельної ділянки площею 2,1500 га в урочищі Літовище, кадастровий номер 2122481600:02:004:0086. Такі права припинені на підставі оскарженої постанови апеляційного суду зі скасуванням державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Зокрема, апеляційний суд оскарженою постановою визнав незаконними і скасував розпорядження державної адміністрації про передачу у власність спірних земельних ділянок, визнав недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , скасував з припиненням права власності на земельні ділянки державну реєстрацію цих прав та державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі вказаних земельних ділянок;
		цей спір стосується порушення прав власників на земельні ділянки, законності формування земельних ділянок та набуття прав власності на них відповідачами, оскільки ці земельні ділянки накладаються на земельні ділянки позивачів. Припинення прав власності на земельні ділянки відповідачів та скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок є наслідком встановлення судами незаконності виникнення цих права та формування відповідних землеволодінь;
		права ОСОБА_6 на користування спірними земельними ділянками як орендаря виникли на підставі договорів оренди з відповідачами, тобто його права на ці земельні ділянки виникли пізніше, і який не є учасником спірних правовідносин;
		колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як власники земельних ділянок не оскаржили постанову апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, тобто погодились із указаним судовим рішенням; оскаржене рішення не містить у його резолютивній частині висновки про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 ;
		тому апеляційний суд у цій справі, в якій спір стосується прав власності на земельні ділянки, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 не вирішував.
		За таких обставин ОСОБА_6 не належить до кола осіб, які відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України мають право касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		З урахуванням того, що оскарженою постановою апеляційного суду не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_6 , касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.
		Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 302/169/19.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий В. І. Крат
		 
		Судді: Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...