Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/9945/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 06.04.2026. Зареєстровано: 07.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2026.

Номер судового провадження: 1-кп/490/776/2026
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025152020001282

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		490/9945/25 06.04.2026
		н\п 1-кп/490/776/2026
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		Справа № 490/9945/25
		У Х В А Л А
		 
		06 квітня 2026 року м.Миколаїв
		 
		Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		під час проведення судового засідання у режимі відеоконференції по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020001282 від 24 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, 
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020001282 від 24 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
		В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались судом при застосуванні даного запобіжного заходу, не втратили своєї актуальності. Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_3 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, перебуваючи на волі, зможе: переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України); незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , на думку прокурора, призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об`єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
		В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на цілодобовий домашній арешт.
		Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
		Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
		Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю звільнення під заставу в сумі 121 120 гривень та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.13 ч.5 ст.194 КПК України. 
		У подальшому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 лютого 2026 року строком до 12 квітня 2026 року включно.
		Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 
		Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
		Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
		На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
		Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
		Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Також, ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення. Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, яке вчинив під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість особистості.
		За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
		Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено. 
		Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3  задовольнити.
		Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 04 червня 2026 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 жовтня 2025 року. 
		В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт  відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...